Барчук Мирослава Анатоліївна
| Барчук Мирослава Анатоліївна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
22 липня 1968 (55 років) Київ |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна |
| Національність | українка |
| Діяльність | журналістка |
| Нагороди |
 |
| |
Миросла́ва Анато́ліївна Барчу́к (нар. 22 липня 1968, Київ) — українська журналістка та телеведуча, віцепрезидентка Українського ПЕН[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Народилась у Києві, виросла в акторській родині, мати — Герой України, народна артистка України Ніла Крюкова, батько — народний артист України Анатолій Барчук.
Закінчила факультет журналістики Київського Національного університету імені Т. Г. Шевченка.
_-_51753158140.jpg)
Кар'єра[ред. | ред. код]
В середині 90-х працювала кореспонденткою «Радіо "Свобода"» у Північній Америці та перекладачкою в Канаді.
У 1998—2000 роках працювала на телеканалі «1+1», була редакторкою та ведучою програм «Сніданок з 1+1» та «Проти ночі».
У 2001—2005 роках головна редакторка англомовного журналу «Welcome to Ukraine».
У 2005—2012 роках редакторка та ведуча програм «Новий час», «РеАкція» на «5 каналі»
Одна серед майже 400 журналістів, що виступили за створення руху «Стоп цензурі!».
У 2013—2014 роках ведуча програм «Homo Sapiens», «Окрема думка» на каналі ТВі.
У 2015—2019 роках ведуча щоденної інформаційної програми «Вечір з Мирославою Барчук» на «Еспресо TV»
З 2019 року — ведуча суспільно-політичного ток-шоу «Зворотний відлік» та програми «Святі та грішні» на телеканалі Перший.
У 2021 році — ведуча програми-даілогів з інтелектуалами «Простір» на Громадському ТБ
З 2022 — ведуча онлайн-проєкту українського ПЕН «Власні назви».
В 2023 році на Суспільному вийшов авторський документальний проєкт Мирослави Барчук "Остання війна" - документальний серіал, в якому українські та західні інтелектуали розповіли скільки триває російсько-українська війна, як українська армія протистоїть російській та руйнує міф про непереможність «другої армії світу», а також, що означатиме перемога України у цій війні[2][3].
Родина[ред. | ред. код]
Чоловік — Лубківський Данило Романович, син — Іван-Нестор Барчук.
Нагороди[ред. | ред. код]
- 12 грудня 2020 року отримала премію «Високі стандарти журналістики-2020» у категорії «За сталий, якісний медійний проєкт/продукт», у якій оцінюють медійні проєкти або продукти, які пройшли випробування часом і творять журналістику високих стандартів[4][5];
- 21 травня 2021 року Мирослава Барчук стала лауреаткою Премії імені Георгія Ґонґадзе[6][7].
Громадянська позиція[ред. | ред. код]
«Так чи інакше я вірю, що у нас нема іншого виходу, як шукати способу настроювати правильну оптику для суспільства, де факти, правда знову стають важливими, де до них з'являється довіра, де у світовій війні з реальністю ми — на боці реальності. І ви не повірите, але я вважаю, що у цій боротьбі на усім потрібно поруч з прагматизмом, також більше ідеалізму. У якийсь дивовижний спосіб саме ідеалізм і особистості-ідеалісти у цьому вивихнутому часі виявляються рятівним колом для майбутнього»[8] , — з виступу на Львівському Медіафорумі 26 серпня 2021 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Члени українського ПЕН-центру. Архів оригіналу за 23 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
- ↑ suspilne. Суспільне презентує документальний цикл «Остання війна». corp.suspilne.media (англ.). Процитовано 10 січня 2024.
- ↑ «Остання війна» | Документальний цикл - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 10 січня 2024.
- ↑ Оголошено лауреатів премії «Високі стандарти журналістики-2020». detector.media. 12 грудня 2020. Архів оригіналу за 12 грудня 2020.
- ↑ Ведуча Суспільного Мирослава Барчук — переможниця премії «Високі стандарти журналістики-2020». suspilne.media. 12 грудня 2020. Архів оригіналу за 14 грудня 2020.
- ↑ Премія імені Георгія Ґонґадзе оголосила переможця 2021 року. УП Життя. 21 травня 2021. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
- ↑ Лауреаткою Премії імені Георгія Ґонґадзе 2021 року стала Мирослава Барчук. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
- ↑ «ПРАВДА ПОСЕРЕДИНІ – ЦЕ БРЕХНЯ», — МИРОСЛАВА БАРЧУК НА ВІДКРИТТІ ЛЬВІВСЬКОГО МЕДІАФОРУМУ. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Україна Молода [Архівовано 9 березня 2014 у Wayback Machine.]
- 2013.08.07. Андрій Середа. «Homo Sapiens» з Мирославою Барчук на ТВі [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Барчук Мирослава Анатоліївна |
Барчук Мирослава Анатоліївна у соцмережі «Facebook»
| ||||||||