Барі (футбольний клуб)
| Повна назва | Спортивна асоціація «Барі» |
|||
| Прізвисько | Biancorossi («біло-червоні») Galletti («півники») |
|||
| Коротка назва | «Барі» | |||
| Рік заснування | 1908 | |||
| Місто | Барі, Італія | |||
| Стадіон | Стадіо Сан Нікола | |||
| Вміщує | 58 270 глядачів | |||
| Президент | ||||
| Головний тренер | ||||
| Ліга | Серія B | |||
| 2011/12 | 13-те | |||
|
|
||||
Футбольний клуб «Барі» (італ. Associazione Sportiva Bari SpA) — професійний італійський футбольний клуб з однойменного міста, розташованого в південному регіоні Апулія. Найуспішніша футбольна команда регіону за кількістю сезонів у найвищій лізі чемпіонату Італії.
Перебуває на межі найвищого та другого за силою дивізіонів чемпіонату Італії («Серії A» та «Серії B»). Наразі за результатами сезону 2010/11 Серії A учергове полишила елітний дивізіон.
Зміст |
Історія [ред.]
Ранній період [ред.]
Початком історії футбольного клубу «Барі» традиційно вважається дата 15 січня 1908 року, коли у місті було створено першу футбольну команду, яка отримала англомовну назву Foot-Ball Club Bari. Як і у випадку більшості футбольних клубів Італії, створених на початку XX сторіччя, у витоків «Барі» стояли насамперед іноземці, у найпершому складі команди крім місцевих гравців грали швейцарці, французи, німець, іспанець та англієць.
Згодом у місті виникло ще декілька футбольних команд, зокрема Foot-Ball Club Liberty та Unione Sportiva Ideale. Барійські команди конкурували між собою та змагалися у місцевих футбольних турнірах. Пізніше команди прийшли згоди щодо необхідності спільно представляти своє місто на загальнонаціональних змаганнях, і протягом 1927-28 років відбулося їх об'єднання в один клуб, який отримав назву Unione Sportiva Bari. У чемпіонаті Італії 1928-29 років, в якому відбувалося розподілення клубів між дивізіонами (Серією A та Серією B), що впроваджувалися з наступного сезону, об'єднана команда Барі у своїй групі фінішувала 13-ою, ставши таким чином учасником першого в історії турніру у Серії B, другому за ієрархією дивізіону чемпіонату Італії.
Втім вже за два роки, у 1931, «Барі» зайняв друге місце в турнірі Серії A, отримавши таким чином право дебютувати в Серії A в сезоні 1931-32. Цього разу команда відіграла лише два сезони в елітному дивізіоні, повернувшись до Серії B після передостаннього місця, зайнятого в турнірі Серії A сезону сезоні 1932-33. Подальша історія клубу значною мірою є історією підвищення в класі до Серії A, боротьби за виживання у вищому дивізіоні та вибуття назад до Серії B. Причому вкрай рідко команда затримувалася в одному з цих дивізіонів більше ніж на п'ять років.
Повоєнна історія [ред.]
Відновлення футбольних змагань після завершення Другої Світової війни клуб зустрів у Серії A. В сезоні 1946-47 команда досягнула свого найбільшого успіху в національному чемпіонаті — сьомого місця у вищому дивізіоні. Згодом в турнірних результатах «Барі» спостерігався період спаду, коли, вибувши за результатами сезону 1949-50 до Серії B, команда продовжила падіння і ще за рік опинилася у третій за рівнем Серії C. Наступного року «Барі» вже змагався у четвертій на той час за силою Серії IV.
Піднесення було настільки ж стрімким — команда подолала зворотний шлях з четвертого дивізіону до першого (Серії A) за п'ять років, протягом 1953-1958. Згодом періоди піднесення змінювалися спадами, і команда продовжувала кожні декілька років переходити з однієї ліги до іншої.
Новітній період [ред.]
Протягом 1990-х команда, яка змінили домашню арену зі старого стадіону Делла Вітторія на збудований до фінальної частини чемпіонату світу з футболу 1990 року 58-тисячник Стадіо Сан Нікола, грала здебільшого в Серії A.
В сезоні 2000-01 «Барі» набрав усього 20 очок у 34 матчах і зайняв останній рядок турнірної таблиці Серії A. Наступні 7 сезонів команда досить посередньо виступала у Серії B, аж доки в сезоні 2008-09 не спромоглася виграти турнір Серії B і в черговий раз повернулася до еліти італійського футболу.
За результатами сезону 2010/11 команда зайняла останній, 20-й, рядок турнірної таблиці і знову вибула з Серії A.
Відомі гравці [ред.]
Антоніо Кассано
Джанлука Дзамбротта
Сімоне Перротта
Нікола Вентола
Массімо Каррера
Віталій Кутузов
Звонімір Бобан
Роберт Ярні
Досягнення [ред.]
Посилання [ред.]
- Офіційна веб-сторінка (італ.)