Бастарни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бастарни в античні часи

Баста́рни (певкіни) — плем'я ймовірно змішаного кельтсько-германського (за іншими джерелами, сармато-фракійського або балто-слов'янського) походження, яке жило в гирлі Дунаю і на західних Балканах протягом останніх століть до н. е. і перших століть н. е.

Згадуються у II ст. до н. е. грецькими істориками, а в I ст. до н. е. — римським істориком Тацитом.

Бастарни вперше згадуються в історичних джерелах як мешканці сучасних Галичини та Буковини.

У 230 р. до н. е. вони (разом із скирами) осаджували Ольвію.

На Нижньому Дунаї вони з'явилися близько 200 р. до н. е. і були використані царем Македонії Філіпом V супроти його сусідів фракійців. Після поразки від даків, бастарни повернули на північ, залишивши частину племені на дунайському острові Певка (Peuce) . Їхня основна частина зайняла країну між Східними Карпатами і Дунаєм.

Бастарни мали репутацію чудових воїнів. Апіан назвав їх «найхоробрішою нацією між усіх». Вони ворогували з римлянами як союзники царя Македонії Персея, потім як підвладні сарматів (що подолали бастарнів у 2-й половині II сторіччя до н. е.), згодом — як найманці царя Мітрідата ІІ. У часах Юлія Цезаря римляни завдали поразки бастарнам і уклали з ними мир. Цей мир, проте, порушувався серіями вторгнень бастарнів у межі римських провінцій.

Етнічне походження бастарнів залишається невідомим. Полібій і інши автори вважали їх галатами (Galatae). Більшість авторів вважали їх германцями, але римляни часто використовували «германці» як географічний термін замість етнічної класифікації. Страбон не знав їхнього походження; Тацит чітко оголошує їх германцями, але говорить, що плем'я було погіршене шлюбами з сарматами.

Археологічно бастарни, можливо, пасують до Зарубинецької культури, яка мала сильний сарматський вплив. Це ототожнення, проте, приймається не всіма.

У II—III ст. н. е. бастарни поступилися остготам, з якими, ймовірно, асимілювалися. Востаннє про них згадано в історичних джерелах, коли імператор Марк Аврелій Проб перемістив їх на правий берег Дунаю.

Література[ред.ред. код]