Батальйон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Батальйо́н (іт. Battaglione від слова іт. Battaglia - загін; та фр. Bataillon від слова фр. Bataille — битва, бій) — основний тактичний підрозділ в сухопутних військах та частинах морської піхоти, що входить до складу полку, бригади.
Окремий батальйон являє собою самостійну адміністративну одиницю (частину).
Зміст |
[ред.] Історія
Спочатку термін батальйон означав певний порядок побудови військ (сил) для бою (битви). Так, в 14-15 ст. назва батальйон відносився до крупної маси піхоти або кінноти, побудованої для бою зімкнутим квадратом. У 17 столітті цей бойовий порядок розчленовується на складові частини різної величини (катерви, терції), які і стали називатися батальйонами. Його склад був непостійний (від 1 до 10 тис. чоловік). В кінці 17 століття батальйон мав більш постійний склад (від 800 до 1000 чоловік).
В Росії батальйони з'явилися за Петра І.
На початку 20-го століття стрілецький (піхотний) батальйон складався з 3—4 стрілецьких, кулеметної і мінометної рот, легкої артилерійської батареї і взводів: зв'язку, постачання та санітарного.
Розвиток воєнної техніки на протязі 20 століття привів до організації батальйонів й в інших родах війська та спеціальних військах.
