Батий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Батий
монг. Бат хан
Батий
Батий
Батий на престолі
2-й хан Золота Орда
Попередник: Джучі
Наступник: Сартак
 
Народження: біля 1209
Монголія
Смерть: 1255/1256
Сарай-Бату
Поховання: Монголія
Країна: Юань[1]
Рід: Джучіди
Батько: Джучі
Мати: Укі-хатун
Шлюб: Borakchin Khatund
Діти: сини:Сартак, Тукан, Абукан, прийомний Олександр Невський

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Бати́й (монг. Бат; 12011255 / 1256) — монгольський хан і полководець. Другий хан Золотої Орди (1225 — 1256) у складі Монгольської імперії. Представник роду Борджигінів. Син хана Джучі, онук Чингісхана. Мати — з монгольського племені хонгіратів. Після смерті батька в 1224 році очолив його орду та Джучівський дім. 1236 року з волі великого хана Угедея призначений головнокомандувачем монгольських військ для завоювання Європи. Поставив своїми радниками-полководцями Субедея, Мунке і Ґуюка. Зібрав із західних володінь імперії величезне військо з числа нойонів та місцевої знаті. Підкорив Волзьку Булгарію (1236—1237), Русь (1237 — 1242), Польщу та Угорщину (1240—1242), Болгарію та Сербію (1241—1242). Пограбував і сплюндрував Чернігів (1239) та Київ (1240). Розбив польсько-німецьке військо при Легниці (1241) та угорсько-хорватське на Шайо (1241). 1242 року повернувся з Європейського походу через смерть Угедея та вибори нового великого хана. У союзі з Толуйовичами протистояв нащадкам Чаґатая і Уґедея. Заклав свою столицю в Сараї на нижній Волзі. Був одружений із татаркою Борогчин з роду Арчин. Рідний батько ханів Сартака, Тукукана, Улаакчи. Названий батько Олександра Невського. Помер у Сараї. Його спадок перейшов до хана-християнина Сартака.

Імена[ред. | ред. код]

  • Бат або Бату́ (монг. Бат, Бат хаан; тат. Бату, Бату haan; кит. 抜都, 巴禿, 八都罕, Bádū; перс. باتو‎, Bātū) — у монгольських, китайських і перських джерелах.
  • Бати́й — руська адаптація монгольського імені в руських джерелах.

Біографія[ред. | ред. код]

Європейський похід[ред. | ред. код]

Батий був організатором походів монголів у Східну Європу у 12371243 роках.

У 12371238 роках його війська захопили Волзьку Болгарію. У 1238 році Батий здійснив завоювання земель руських князів: Рязанського та Владимирського князівств, зруйнувавши стару Рязань, Пронськ, Суздаль, Володимир на Клязьмі та Козельськ, що не хотіли підкорятися хану[2]. Однак значна частина міст скорилася хану й не була зруйнована. У 1239 році монголи побороли безпосередньо й Русь, узявши Переяслав і Чернігів. У грудні 1240 року Батий заволодів Києвом. У 1241 році, пройшовши через руські Галичину і Волинь, його військо вторглося до Польщі, Угорщини і Далмації. Проте  ослаблені тривалою боротьбою з руськими князівствами, монголи зазнали низку поразок у Чехії та Угорщині і 1242 року повернулися до берегів Волги.

Батий завершив похід на Захід у 1242 році, дізнавшись про смерть хана Угедея. Війська відійшли на Нижню Волгу, яка стала новим центром улусу Джучі. На землях від Іртиша до Дунаю виникла велика (монгольська) багатонаціональна держава — Золота Орда зі столицею Сарай-Бату (Палац Батия).

Стосунки з Руссю[ред. | ред. код]

У 1243 -1246 роках руські князі визнали залежність від правителів Золотої Орди і Монгольської імперії. Володимирському князю Ярослав Всеволодович було передано розорений монголами в 1240 році Київ. У 1246 р. Ярослава викликали в Каракорум і там отруїли. Михайло Чернігівський був убитий у Золотій орді (він відмовився пройти язичницький обряд, не зрадивши православну віру). Сини Ярослава — Андрій та Олександр — також вирушили в Орду, а з неї в Каракорум і отримали там, Андрій — Володимирське князівство, ОлександрКиїв і Новгород (1249). Андрій прагнув протистояти монголам, уклавши союз із Королем Русі Данилом Романовичем Галицьким. Це призвело до ординського карального походу 1252. На прохання Олександра Невського монголо-татарське військо на чолі з Неврюєм розбило військо братів Олександра Андрія Ярославича та Ярослав Ярославич. Ярлик на Володимир рішенням Батия передано Олександру Невському.

У тестя і союзника Андрія Ярославича — Король Русі Данило Галицький вигнав зі своїх міст Королівства Русі ординських баскаків і завдав поразки ординському війську на чолі з Куремсою в 1254 році.

Останні роки[ред. | ред. код]

На курултаї 1246 року каганом обрали Гуюка, давнього недруга Батия. Гуюк помер у 1248, і в 1251 четвертим великим ханом обраний лояльний Батию Мунке (Менгу), учасник Європейської кампанії 12361242. Для його підтримки Батий прислав свого брата Берке з військами.

Батий мав сина Сартака, який став його наступником 1256 року. За деякими відомостями, його сином був також Тихомир, предок відомого волоського роду Бессарабів, родоначальник багатьох молдавських і волоських господарів.

Слід також звернути увагу на те, що сини Батия Сартак і Тихомир були християнами-несторіанами, племінник Даір Кайдагул Орда-Ічінів сиг / Петро Ординський став відомим православним святим, дочка хана Сартака Феодора одружилася з князем Глібом Васильковичем — і стала таким чином родоначальницею багатьох відомих родів Московії і Російської імперії, а син Тихомира став родоначальником відомого роду господарів Молдавії — Бессарабів.

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Дід по батькові: Темуджин (Чингісхан) (бл. 1162 — 1227), монгольський каган, засновник Монгольської імперії.
  • Дід по матері: Алчі (монг. Alči Küregen; кит. 阿勒赤古咧堅, ālèchì gŭliējiān; перс. الجی كوركان‎, Āljī kūrkān; ? — ?) — хонгіратський тисяцький. Згадується в 元朝秘史, 元史, Jami' al-tawarikh.
  • Батько: Джучі (бл. 1184 — 1227), монгольський хан, засновник Золотої Орди.
  • Мати: Укі(монг. Öki füǰin qatun, перс. اوکی فوجین خاتون‎, Ūkī fūjīn khātūn; ? — ?), донька нойона Алчі.
  • Дружина: Борогчин (? — 1257), з роду Алчі племені татар.
    • Син: Сартак (бл. 1230 — 1256), хан Золотої Орди (1255—1256).
    • Син: Улаґчі (? — 1257), хан Золотої Орди (1256—1257).
  • Названий син: Олександр Невський (1228—1232), великий князь володимирський.

Родовід[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Темуджин (Чингісхан), монгольський каган
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Джучі, золотординський хан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Борте, хонгіратська ханша
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Батий, золотординський хан
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Алчі, хонгіратський нойон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Укі, хонгіратська ханша
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. невідомо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. China Biographical Database
  2. Полное собрание Русскихъ лътописей, Т.2, Ипатьевская лътопись. 1908, С.-Петербургъ.; http://litopys.org.ua/index.html [Архівовано 7 грудня 2009 у Wayback Machine.]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Егоров В. Историческая география Золотой Орды в XIII–XIV вв. [Архівовано 25 вересня 2008 у Wayback Machine.]
  2. Татаро-монголы в Азии и Европе. Сборник статей [Архівовано 25 вересня 2008 у Wayback Machine.]
  3. Б. Д. Греков, А. Ю. Якубовский. 3олотая Орда и её падение [Архівовано 20 квітня 2012 у Wayback Machine.]
  4. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  5. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
  6. Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
  7. Плахонін, А.Г. БАТИЙ, Бату, Саїн-хан [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 200. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  8. История Руси [БАТЫЙ ХРИСТИАНСКИЙ ХАН https://youtu.be/0LkmdfnZspo]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Батий