Батурин
| Батурин | |||
|---|---|---|---|
|
|||
.PNG) |
|||
| Батурин на карті України | |||
| Основні дані | |||
| Країна |  Україна |
||
| Регіон |  Чернігівська область |
||
| Район/міськрада | Бахмацький район | ||
| Рада | Батуринська міська рада | ||
| Код КОАТУУ | 7420310300 | ||
| Засноване | 1625 (перша згадка) | ||
| Статус міста | з 2008 (раніше з 1625 по 1923) року | ||
| Населення | ▼2758 (01.01.2011)[1] | ||
| Площа | 7 км² | ||
| Поштові індекси | 16512—16513 | ||
| Телефонний код | +380-4635 | ||
| Координати | 51°20′19″ пн. ш. 32°52′38″ сх. д. / 51.33861° пн. ш. 32.87722° сх. д.Координати: 51°20′19″ пн. ш. 32°52′38″ сх. д. / 51.33861° пн. ш. 32.87722° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 134 м | ||
| Водойма | р. Сейм | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Бахмач-Пасажирський | ||
| До станції | 19 км | ||
| До районного центру | |||
| - автошляхами | 35,9 км | ||
| До обл./респ. центру | |||
| - залізницею | 153 км | ||
| - автошляхами | 142 км | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 16512, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, м. Батурин, вул. Центральна 30 | ||
Бату́рин — місто Бахмацького району Чернігівської області (Україна), на річці Сейм (басейн Дніпра), за 23 км на пн. сх. від залізничної станції Бахмач-Пасажирський. Статус міста надано 2008 року.
Через Батурин проходять такі автотраси: автошлях E101, М02, Р61
Населення — 2483 мешканців (2012).
У місті знаходяться коноплезавод, молокозавод, середня школа, спеціальна школа-інтернат, Будинок культури, дві бібліотеки.
Зміст |
Загальні відомості [ред.]
Заснований на початку XVII століття, Батурин відіграв значну роль в історії України. У 1669—1708 та 1750—1764 роках Батурин був резиденцією гетьманів Лівобережної України, з ним пов'язана діяльність таких визначних політичних лідерів часів Гетьманщини, як Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Кирило Розумовський.
Батурин є еталонною пам'яткою археології козацької доби, культурний шар якої за ступенем насиченості та інформативності не має собі рівних в Україні.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 31, ст. 1402) Батурин включено до Списку історичних населених місць України.
На території міста знаходяться об'єкти Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».
Назва [ред.]
Назва походить швидше за все або від руського діалектного батура — башта, вежа або від тюркського імені Батур (Патур, Петер, Петро або за іншою версію Батир — богатир), серед носіїв якого є відомі князі-мурзи часів Золотої Орди.
Історія [ред.]
Засноване на початку XVII століття.
Вперше згадується в документах, датованих 1625 роком.
3 1648 року Батурин, здобутий повсталими селянами і козаками, став сотенним містечком Чернігівського полку, а з 1649 — Ніжинського полку.
1663 — тут підписано Батуринські статті.
1669—1708 — резиденція гетьманів Лівобережної України (Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи).
2 листопада 1708 р. московські війська під командуванням Олександра Меншикова захопили Батурин, вщент зруйнували оборонний замок і саме місто. Історик Сергій Павленко у монографії «Загибель Батурина» зазначає, що жертвами погрому Батурина стали 6-7,5 тисяч мирних громадян і 5-6,5 тисяч військовиків — сердюків і козаків (разом 11-14 тисяч загиблих).
Керівників оборони Батурина (у тому числі полковника Дмитра Чечеля) вивезли до Глухова, де катували і стратили. Решту оборонців, за твердженням автора «Історії русів», розіп'яли на хрестах, встановлених на плотах, і пустили за течією ріки Сейм.
1708 року у Батурині було близько 20 тисяч мешканців. 1726 року, через 18 років після знищення, це місто було безлюдним, а мешканці, що вціліли, жили по околицях (428 дворів):
Насколько Батуринъ былъ разоренъ, объ этомъ свидѣтельствуетъ его опись, сдѣланная въ началѣ 1726 г., передъ отдачею Батуринской волости Меншикову. Опись была сдѣлана черезъ 17 лѣтъ послѣ разоренія, а между тѣмъ въ ней читаемъ: «Нынѣ, по разореніи, городъ Батуринъ ввесъ пустъ, и около его болварки и стѣни всѣ поразвалились, и ввесь заросъ, и въ обоихъ замкахъ нѣкакого строенія старого и нового нѣтъ, толко двѣ церкви каменніе пустіе: Живоначалнія Тройцы да Николая Чудотворца, недостроена вполовину; и въ нихъ нѣкакого церковного вбору (убора) — дверей и окончинъ — нѣтъ, и въ мѣстахъ своды обвалились; да бывшихъ гетмановъ и измѣнника Мазепы бывалъ войсковой каменной малой домъ, три полати, ввесь поразвалялся; да измѣнника Мазепы бывшого господаря Самойла Целюрика каменніе двѣ полатки кладовіе пустіе, всѣ разбити». Разоренный городъ надолго остался пустыремъ. Разбѣжавшіеся батуринцы, вернувшись на родное пепелище, стали селиться около города, на предмѣстьяхъ, которыя не были окончательно разорены, какъ говоритъ та же опись… . Всего жителей въ батуринскихъ предмѣстьяхъ посполитаго званія числилось — 428 двора.[2]
Після цього гетьманську резиденцію перенесено до Глухова (ближче до кордону з Росією).
З 1760 року Батурин став власністю гетьмана Кирила Розумовського, який мав намір повернути сюди гетьманську столицю.
Після ліквідації полкового поділу України увійшов до складу Чернігівського намісництва, потім — Малоросійської губернії, а з 1802 року — Чернігівської губернії.
До нашого часу збереглися:
- будинок генерального судді Василя Кочубея
- палац гетьмана Кирила Розумовського (1803, архітектор Чарлз Камерон), реставрований у 1811—1813 рр. за проектом А. Б. Бєлозуда, інші пам'ятки.
У 1960 році Батурин отримав статус селища міського типу (містечка).
23 вересня 2008 року смт Батурин віднесено до категорії міст районного значення.[3]
Демографія [ред.]
1708 року у Батурині було близько 20 тисяч мешканців. 1726 року, через 18 років після знищення, це місто було безлюдним, а мешканці, що вціліли, жили по околицях (428 дворів):
У 2010 році в Батурині мешкало 3066 людей.
Пам'ятки [ред.]
Покровський собор, 1789 року, Воскресенська церква, 1803 року, Палац Кирила Розумовського, 1799—1803 років, Батуринський історико-краєзнавчий музей, Батуринська лікарня.
Люди, пов'язані з Батурином [ред.]
- Дем'ян Многогрішний
- Іван Самойлович,
- Іван Мазепа,
- Пилип Орлик,
- Кирило Розумовський
- Кирей Василь Тадейович — генеральний хорунжий Армії Української Держави. [4]
Сьогодення [ред.]
22 серпня 2009 року відбулося відкриття відбудованого гетьманського палацу Розумовського.[5]
Галерея [ред.]
-
Пам'ятний знак на шляху процесії перезахоронення у 1861 р. Т.Шевченка у Батурині
-
Палац гетьмана Розумовського до реставрації.
-
Відреставрований у 2009 році палац гетьмана Розумовського.
-
Заповідник "Гетьманська столиця". Службовий флігель.
-
Заповідник "Гетьманська столиця". Гостьовий флігель.
-
Заповідник "Гетьманська столиця". Ландшафт парку.
-
Заповідник "Гетьманська столиця". Ландшафт парку.
-
Свято–Покровська церква. Сповідальня гетьмана Івана Мазепи
-
Воскресенська церква. Усипальниця Кирила Розумовського
Примітки [ред.]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ Лазаревскій А. М.. Историческій очеркъ Батурина. — Чтенія въ историческомъ обществѣ Нестора лѣтописца. Кн. VI. — Отд. II. — С. 105—122. — Киев, Типография Императорского Университета св. Владимира, 1892.
- ↑ Постанова ВРУ №579-VI «Про віднесення селища міського типу Батурин Бахмацького району Чернігівської області до категорії міст районного значення»
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 195 с. ISBN 966-8201-26-4
- ↑ Батурин – Гетьманська столиця
Див. також [ред.]
- Батуринська фортеця
- Пам'ятники Батурина
- Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця»
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Батурин |
- Облікова картка на сайті Верховної Ради України
- Історична довідка про Батурин
- Яким насправді був Батурин
- Козацькі пістолі у колекції заповідника "Гетьманська столиця"
- З нагоди 340-річчя заснування гетьманської столиці у Батурині
- Батурин ("Храми та замки України")
- Втрачені пам'ятки Батурина
- Батурин: ліпимо класику
- Церква Воскресіння Господнього
- Батурин. Нові факти
- Батурин. Історична довідка
- Пам'ятай про Батурин-1708
- Пам'ятай про Батурин-1708
- Батурин. Козацька фортеця
- Знайдено таємничий підземний хід у Батурині
- “Україна козацька” АРХІТЕКТУРНО-АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ У БАТУРИНІ 2004 р.
- Розкопки залишок палацу гетьмана Мазепи в Батурині
- Історія Батурина
Джерела [ред.]
- Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 1993 р. №445 «Про державний історико-культурний заповідник "Гетьманська столиця"»
- Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. №1123 «Про затвердження Комплексної програми збереження пам'яток Державного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури смт Батурина"
- "Без Батурина важко зрозуміти українців"
Література [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
- Володимир Мезенцев. Архітектурно-археологічні дослідження у Батурині // Свобода. № 19, 7 травня 2010 р., С. 19-20.
|
||||||||||||||
|
|
|||||
|
||||||||
