Батіаль
Батіа́ль, батіа́льна зо́на (грец. βαθυς — глибокий) — глибинна зона Світового океану (від 200 до 2000—2500 м глибини). Займає проміжне положення між неритовою (мілководною) і абісальною (глибоководною) зонами. Геоморфологічно батіаль приблизно відповідає материковому схилу. Термін у наш час[Коли?] зустрічається найчастіше у гідробіології як найменування зони існування організмів, що надають перевагу глибинам океану в межах 200—2500 м.
Характеризується такими екологічними умовами:
- значний тиск (до 25 МН/м², тобто до 250 атмосфер);
- майже повна відсутність світла;
- незначні сезонні коливання температури і густини води;
- морські течії охоплюють всю товщу води, хвилювання відчувається тільки під час сильних бур. Рухливість води відносно слабка, але значно більша, ніж в абіссалі;
- несуцільний покрив осадів (численні виходи корінних порід);
- стала солоність вод.
Кут похилу дна 4—12° (рідко 30—40°). Дно часто прорізують глибокі долини (підводні каньйони). Батіальні відклади складаються з мулу, рідже піску.
Багато тварин батіальної зони прикріплюються до ґрунтів материкового схилу (бентос). Переважають плотоїдні та фільтратори: головоногі, брахіоподи, довгохвості, десятиногі ракоподібні, риби та ін. Колір тварин одноманітний (переважають червоні тони). Велика кількість риб, перехідних до абісальних форм. Рослинний світ дуже бідний через слабку освітленість або повну відсутність світла.
Література [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Батіаль у Великій радянській енциклопедії (рос.)
