Бахмацький район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бахмацький район
Bahmachskiy rayon gerb.png Bahmachskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Чернігівська область
Код КОАТУУ: 7420300000
Утворений: 1923
Населення: 46 695 (на 1.08.2013)
Площа: 1487.7 км²
Густота: 31.8 осіб/км²
Тел. код: +380-4635
Поштові індекси: 16500—16574
Населені пункти та ради
Районний центр: Бахмач
Міські ради: 1
Селищні ради: 2
Сільські ради: 20
Міста: 2
Смт: 1
Села: 69
Селища: 9
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 16500, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, м. Бахмач, вул. Жовтнева, 42, 5-18-05
Веб-сторінка: Бахмацька РДА
Голова РДА: Виноградов Михайло Михайлович
Голова ради: Желіховський Володимир

Ба́хмацький райо́н — район Чернігівської області України, з центром у місті Бахмач. Район межує з Борзнянським, Ічнянським, Коропським та Талалаївським районами Чернігівської області та Конотопським Сумської області. Відстань до обласного центру залізницею 153 км, шосейними шляхами 145 км. Територія — 1487,73 км. Населення — 54,2 тис. чол. (станом на 01.01.2004 р.). Населених пунктів 81, в тому числі міст 2, селище міського типу 1, сіл 69, селищ 9. Місцевих рад 24, в тому числі районна 1, міських 1, селищних 2, сільських 20.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірно континентальний. Ґрунти чорноземи глибокі, малогумусні, лугові та лугочерноземні, темно-сірі підзолені і торфоболотні. Корисні копалини (нерудні): суглинки, торф'яники.

Напрямки спеціалізації району[ред.ред. код]

у промисловості основні види продукції, яка випускається підприємствами району — масло, цільномолочна продукція, молококонсерви, м'ясні та ковбасні вироби, хлібобулочні вироби, освоєно випуск плугів до тракторів типу «Джон Дір»; у сільському господарстві — зерново-бурячний з розвинутим тваринництвом.

Питома вага району в області[ред.ред. код]

  • по території 4,7 %
  • по населенню 4,6 %

Історія[ред.ред. код]

Початки Бахмаччини сягають долітописних часів, коли утворювалося могутнє Новгород-Сіверське князівство, кордони якого простягалися аж за Клязьму.

Як прикордонний, опорний пункт південного княжого краю постав і Бахмач. «Повесть временных лет» зазначає цей форпост під роком 1147. А поряд сторожові горди Глєбль, Дмитріїв, Білі Вежі. Озиваються до нас з сурем бойових, давньоруських назви сучасних ошатних сіл: Рубанка, Городище, Стрільники. З козацьких тулумбасів — Курені, Голінка, Фастівці.

Саме як гетьманську столицю, в лєто Боже 1575, було закладено Стефаном Баторієм і Батурин. Звідси керували сильною рукою Д.Многогрішний, І.Самойлович, І.Мазепа. Кращі зодчі працювали над проектом величного палацу Кирила Розумовського, що височіє над швидкоплинним Сеймом.

З 1869 року Бахмаччину в 4 кінці перетнули дві потужні залізниці. Й непомітне сотенне містечко стає відомим залізничним центром.

Персоналії[ред.ред. код]

У с. Григорівці бував великий український поет та художник Тарас Шевченко. Поблизу с. Фастівців знаходився маєток відомого російського художника М. Ге, де він і похований разом з дружиною.

В с. Красне народився Пучківський Олександр Митрофанович (06.04.1881 - 14.12.1937) - засновник української школи отоларингології.

у с. Митченки народився і проживав відомий український бджоляр П. Прокопович, який у 1814 р. перший в світі запропонував напіврозбірний рамковий вулик і запровадив нову систему утримання бджіл.

Невеличке мальовниче село Матіївка над Сеймом дало шанувальникам української прози письменника Вілія Москальця.

У різні часи на Бахмаччині жили й працювали відомі українські письменники Бережний В. П., Кашка В. В., художник Яременко Г. Г., філософ Неволько Г. І.

Історичні пам'ятки[ред.ред. код]

Неподалік Батурина над присеймівськими луками височіє дзвіниця Батуринського Свято-Миколаївського Крупицького монастиря, історія заснування якого сягає домонгольських часів.

На території району налічується 75 пам'яток археології (поселення епохи бронзи, кургани), 81 — історії, 2 — монументального мистецтва.

В Батурині розташовані видатні пам'ятки архітектури: палац К. Розумовського (1799—1803 рр.), Воскресенська церква-усипальниця останнього українського гетьмана (1803 р.), будинок Кочубея (XVII—XIX ст.).

У с. Осіч знаходиться Батуринський Свято-Миколаївський Крупицький монастир (XVII–XIX ст.), Спасо—Преображенська трапезна церква (1803–1858 рр.).

Садиба та будинок зі скарбницею Кочубея (XVIII–XIX ст.) розташований у с. Тиниця. У цьому ж селі збереглася унікальна пам'ятка садово-паркового мистецтва — дендропарк.

Зміни адміністративно-територіального устрою[ред.ред. код]

  • 1987 року з обліку зняте село Батуринське Тиницької сільської ради [1]
  • 1989 року утворено Пальчиківську сільську раду із центром у селі Пальчики [2]
  • 2009 року з обліку зняте село Круглолугівка Біловежівської сільської ради [3]
  • 2013 року з обліку зняте село Кирпичне [4].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.