Бахчиванджі Григорій Якович
Григорій Якович Бахчиванджі | |
---|---|
рос. Григорий Яковлевич Бахчиванджи | |
Народження |
7 (20) лютого 1909 Бриньковська, Темрюцький відділd, Кубанська область, Російська імперія |
Смерть |
27 березня 1943 (34 роки) Патруші (Сисертський міський округ), Сисертський міський округ, Свердловська область, РРФСР, СРСР |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | ВПС СРСР |
Рід військ | Винищувальна авіація |
Роки служби | 1931—1943 |
Партія | КПРС |
Звання | Капітан авіації |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Бахчиванджі Григорій Якович у Вікісховищі |
Григорій Якович Бахчиванджі́ (рос. Григорий Яковлевич Бахчиванджи; 7 (20) лютого 1909 — 27 березня 1943) — радянський льотчик-випробувач, Герой Радянського Союзу (1973 — посмертно).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 7 (20) лютого 1908 року в станиці Бриньковська Приморсько-Ахтарського району Краснодарського краю, у родині грецького походження, там само закінчив сім класів школи. Трудову діяльність почав з 1925 року в місті Приморсько-Ахтарськ, де працював у ливарній майстерні, потім помічником машиніста паровоза у депо станції Ахтар.
У 1927 році переїхав до міста Маріуполь Донецької області, де брав участь у будівництві Заводу імені Ілліча і надалі працював на ньому слюсарем-трубопрокатником мартенівського цеху. В 1931-му IX з'їзд комсомолу взяв шефство над Військово-Повітряними силами Червоної Армії та комсомолець Григорій Бахчиванджі, виконуючи рішення з'їзду, добровільно попросився в авіацію.
З 1931 року в лавах Робітничо-Селянської Червоної Армії (РСЧА). Член ВКП(б) з 1932 року. В 1933 році закінчив авіатехнічне училище, а в 1934 у — Оренбурзьку школу пілотів. За зразковий показ техніки пілотування і глибокі знання авіаційної техніки льотчика направляють в Науково-дослідний інститут Військово-повітряних Сил РСЧА на льотно-випробувальну роботу. Спочатку льотчик працював на розвідувальних літаках, потім на винищувачах. Пізніше йому доручили проведення випробувань нових авіамоторів у польоті.
З початком Німецько-радянської війни льотчик добровільно йде на фронт у складі 402-го ВАП, сформованого на базі НДІ ВПС, льотчик-винищувач. Брав участь в обороні Москви. Здійснив 65 бойових вильотів на літаку МіГ-3, провів 26 повітряних боїв. Збив особисто два ворожих літаки і 3 в групі. У серпні 1941 року льотчику присвоюється військове звання капітана, і він відряджається на базу НДІ ВПС у місто Свердловськ (нині Єкатеринбург), для випробування першого реактивного винищувача БІ-1.
17 жовтня 1942 а за мужність і героїзм, проявлені на фронті, Бахчиванжі нагороджується першим орденом Леніна. 20 лютого 1942 року при випробувальному запуску двигуна БІ-1 на стенді стався вибух. Струмінь азотної кислоти під тиском потрапив в обличчя провідному інженерові Арвіду Володимировичу Палло, головка двигуна, зірвавшись з кріплень, пролетіла між баками з азотною кислотою і вдарилася об броньовану спинку сидіння пілота, зірвавши кріпильні болти. Григорій Бахчиванджі вдарився об приладову дошку і розсік чоло, але, незважаючи на подію, від продовження випробувань не відмовився і, повернувшись зі шпиталю, більш активно включився в роботу.
Вже 15 травня 1942 року легендарний льотчик виконав перший політ на БІ-1 з працюючим рідинним ракетним двигуном. Політ був проведений з аеропорту «Кольцово» у Свердловську.
Загинув Бахчиванджі 27 березня 1943 року під час чергового випробувального польоту. Завдання льотчикові на його останній політ передбачало доведення швидкості горизонтального польоту до 800 км/год на висоті 2000 метрів. За спостереженням з землі політ аж до кінця роботи двигуна на 78-й секунді протікав нормально. Після закінчення роботи двигуна винищувач, що знаходиться в горизонтальному польоті, на швидкості понад 900 км/год, плавно увійшов у піке і під кутом 50º вдарився об землю. Машина впала за шість кілометрів на південь від аеродрому. Похований був льотчик під містом Свердловськом (нині Єкатеринбург) — на цвинтарі селища Малий Істок, розташованого неподалік від аеропорту «Кольцово». У лютому 1963 року на могилі встановлено обеліск.
Рішення про будівництво 30-40 дослідних машин було скасовано, хоча льотчик-випробувач Б. М. Кудрін деякий час ще продовжував випробування ракетного перехоплювача.
Розкрити таємницю загибелі Бахчиванджі вдалося лише через декілька років. При випробуваннях моделей в аеродинамічній трубі великих швидкостей було виявлено явище затягування літака в піке, боротися з яким тоді не вміли. Воно було вивчено на практиці інженером-льотчиком О. Г. Кочетковим та іншими випробувачами.
Нагороди, пам'ять[ред. | ред. код]
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1973 року капітан Бахчиванджі Григорій Якович посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Нагороджений двома орденами Леніна і медалями.
Пам'ятники герою встановлені: в станиці Бриньковська (на батьківщині льотчика); в аеропорту «Кольцово» міста Єкатеринбург, у містіПриморсько-Ахтарськ Краснодарського краю, на могилі у селищі Малий Істок Свердловської області.
Ім'я героя увічнено у назвах:
- селища льотчиків при аеродромі «Чкаловський» (Москва) та прилеглої залізничної платформи приміського сполучення;
- кратера на звороті Місяця;
- вулиць у Єкатеринбурзі, Донецьку, Маріуполі, Ахтубінську і інших містах СНД;
- Загальноосвітньої школи при НДІ ВПС (місто Єкатеринбург).
Про нього написано багато нарисів, книг, знято документальний фільм, його подвиг ліг в основу багатьох художніх кінострічок, випущена пам'ятна медаль з викарбуваним зображенням героя.
Відома також фраза Юрія Гагаріна:
«Без польотів Григорія Бахчиванджі, можливо, б не було і 12 квітня 1961 року».
Джерела[ред. | ред. код]
- Боевая слава сапёров. М., 1958
- Булгакова О. С. Караван счастья. Челябинск, 1982. 183 с.
- Золотые Звёзды земли Воронежской. Составитель Э. С. Лыкова. Воронеж, 1989
- Митрошенков В. А. Голубые дороги. М., 1976. 271 с.
- Рабкин И. Г. Время, люди, самолёты. М., 1985. 257 с.
- Советская Военная Энциклопедия. — М.:Воениздат, 1990
- Экономов Л. А. Капитан Бахчиванджи. М., 1972. 272
- Яруцкий Л. Выдающиеся греки — мариупольцы. Мариуполь, 1991
- Народились 20 лютого
- Народились 1909
- Уродженці Кубанської області
- Померли 27 березня
- Померли 1943
- Померли у Свердловській області
- Капітани авіації (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Уродженці Приморсько-Ахтарського району
- Греки Приазов'я
- Персоналії:ММК імені Ілліча
- Льотчики-випробувачі СРСР
- Радянські льотчики Другої світової війни
- Люди, на честь яких названо кратер на Місяці