Йоганн Себастьян Бах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

(Перенаправлено з Бах Йоган Себастіан)
Перейти до: навігація, пошук
Йоганн Себастьян Бах

Бах в 1746 році
Народився 31 березня 1685 (324 роки)
Айзенах
Помер 28 липня 1750 (258 років)
Лейпциг
Національність німець
Відомий музика бароко
Діяльність органіст, композитор

Йо́ганн Себастья́н Бах (нім. Johann Sebastian Bach; 21 (31) березня[1] 1685, Айзенах — 28 липня 1750, Лейпциг) — видатний німецький композитор і органіст, представник стилю бароко, вважається одним із найвизначніших композиторів світу.

Його роботи, відзначені інтелектуальною глибиною, технічною досконалістю, та мистецькою красою, давали натхнення майже кожному композитору Європейської традиції, від Моцарта до Шонберга. Йоганн Бах узагальнив досягнення музичного мистецтва перехідного періоду від бароко до класицизму. Бах — неперевершений майстер поліфонії.

Зміст

[ред.] Біографія

Йоганн Себастьян Бах був шостою дитиною скрипаля Йоганна Амвросія Баха, і майбутнє його було визначено. Усі Бахи жили у гірській Тюрінгії, з початку XVI століття були флейтистами, сурмачами, органістами, скрипалями, капельмейстерами. Їх музичне обдарування передавалося з покоління в покоління. Коли Йогану Себастьяну виповнилося п'ять, батько подарував йому скрипку. Він швидко вивчився на ній грати, і музика заповнила все його життя.

Природа, що оточувала його рідне місто Айзенах, співала на всі голоси, і маленький скрипаль намагався відтворювати її звуки. Його щасливе дитинство скінчилося рано, коли майбутньому композитору виповнилося 9 років. Спочатку померла його мати, а через рік — батько. Хлопчика узяв до себе його старший брат, що був органістом у містечку. Йоганн Себастьян вступив у гімназію — брат же навчав його грі на органі та клавірі. Але одного виконання хлопчику було мало — він тягнувся до творчості. Якось йому вдалося отримати з завжди замкненої шафи заповітний нотний зошит, де у брата були записані твори знаменитих у той час композиторів. Ночами потайки він переписував його. Коли піврічна робота уже наближалася до завершення, брат застав його за цим заняттям і відібрав усе, що було зроблено… Ці безсонні години при місячному світлі надалі згубно позначаться на зір Баха.

Молодий Бах

У 15 років Бах переїхав до Люнебурга, де в 1700—1703 роках навчався в школі церковних півчих. Під час навчання відвідав Гамбург, Целле і Любек для знайомства з творчістю знаменитих музикантів свого часу, новою французькою музикою. До цих років належать і перші композиторські досліди Баха — твори для органа і клавіра.

По закінченні навчання Бах був зайнятий пошуком роботи, яка забезпечує насущником і залишає час для творчості. З 1703 по 1708 він служить в Веймарі, Арнштаді, Мюльхаузені, зокрема відома історія, коли 1705 року Бах йшов пішки близько 400 км із Арнштаду в Любек, щоб послухати гру видатного органіста Дитриха Бекстехуде. У 1707 одружується на своїй кузині Марії Барбарі Бах. Його творчі інтереси були зосереджені тоді, головним чином, на музиці для органа та клавіра. Найвідоміший твір тих часів — «Капріччо на від'їзд коханого брата».

[ред.] Веймар (1708—1717)

Отримавши в 1708 місце придворного музиканта у герцога Веймарського, Бах облаштовується у Веймарі, де проводить 9 років. Ці роки в біографії Баха стали часом інтенсивної творчості, в якій основне місце належало творам для органа, серед них численні хоральні прелюдії, органна токата і фуга ре-мінор, пассакалія до-мінор. Композитор писав музику для клавіра, духовні кантати (понад 20). Використовуючи традиційні форми, Йоганн Себастьян Бах доводив їх до найвищої досконалості.

У Веймарі в Баха народилися сини, майбутні відомі композитори Вільгельм Фрідеман і Карл Філіп Еммануїл.

[ред.] Кетен (1717—1723)

У 1717 Бах прийняв запрошення на службу герцога Анхальт-Кетенського Леопольда. Життя в Кетені спочатку було найщасливішим часом життя композитора: князь, просвітлений для свого часу чоловік, і непоганий музикант, цінував Баха і не заважав його творчості, запрошував його в свої поїздки. У Кетені були написані три сонати і три партити для скрипки соло, шість сюїт для віолончелі соло, Англійські і Французькі сюїти для клавіру, шість Бранденбурзьких концертів для оркестру. Особливо цікава збірка «Добре темперований клавір» — 24 прелюдії і фуги, які написані в усіх тональностях і на практиці доводять переваги темперованого музичного ладу, навколо затвердження якого йшли гарячі суперечки. Згодом Бах створив другий том «Добре темперованого клавіру», також з 24 прелюдій і фуг в усіх тональностях.

Але безхмарний період життя Баха обірвався :в 1720 вмирає його дружина, залишаючи чотирьох малолітніх дітей.

У 1721 Бах одружується вдруге на Анні Магдалені Вількен. У 1723 відбулося виконання його «Пристрастей по Іоанну» у церкві св. Фоми в Лейпцігу, і Бах отримав посаду кантора цієї церкви з одночасним виконанням обов'язків вчителя школи при церкви (латина й спів).

[ред.] Лейпциг (1723-50)

Пам'ятник Й. С. Баху в Лейпцигу

У Лейпцигу (1723-50) Бах стає «музичним директором» всіх церков міста, стежачи за особистим складом музикантів і співаків, спостерігаючи за їх навчанням, призначаючи необхідні до виконання твори і виконуючи багато чого іншого. Не вміючи хитрувати і маневрувати і не в стані виконувати все сумлінно, композитор неодноразово потрапляв у конфліктні ситуації, що захмарювали його життя й відволікали від творчості. Композитор досяг на той час вершин майстерності і створював чудові зразки в різних жанрах. Передусім, це духовна музика: кантати (збереглося близько двохсот), «Магніфікат» (1723), меси (у тому числі безсмертна «Висока меса» сі-мінор, 1733), «Пристрасті по Матвію» (1729), десятки світських кантат (серед них — комічні «Кавова» і «Селянська»), твори для органа, оркестра, клавесина (серед останніх необхідно виділити цикл «Арія з 30 варіаціями», так звані «Гольдберг-варіації», 1742). У 1747 році Бах створив цикл п'єс «Музичні приношення», присвячений прусському королю Фрідріху II. Останньою роботою став твір під назвою «Мистецтво фуги» (1749-50) — з 14 фуг і 4 канонів на одну тему.

Наприкінці 1740-х років здоров'я Баха погіршилося, особливо турбувала різка втрата зору. Дві невдалі операції з видалення катаракти призвели до повної сліпоти. За десять днів до смерті Бах несподівано прозрів, проте невдовзі з ним стався удар. Причиною смерті Й. С. Баха можливо стали ускладнення після операції.

Урочисте поховання викликало величезний наплив народу з різних місць. Композитора поховали поблизу церкви св. Фоми (Thomaskirche), у якій він прослужив 27 років. Однак територією цвинтаря проклали дорогу, могила загубилася. Лише в 1894 залишки Баха випадково знайшли під час будівельних робіт, тоді і відбулося перепоховання.

[ред.] Творчість

Див. також Список творів Й. С. Баха

Рукопис Баха

Творча спадщина Й. С. Баха надзвичайно велика, охоплює понад 1000 композицій, з них 320 світських і духовних кантат, багато мес, «Різдвяна» й «Великодня» ораторії, численні хорали, мотети, інструментальні твори тощо.

В сучасності твори Й. С. Баха прийнято позначати номером BWV (скорочено від Bach Werke Verzeichnis — каталог робіт Баха). Дана класифікація була запропонована німецьким музикознавцем В.Шмідером в 1950 році, в її основі лежить тематична принцип: номери BWV 1-224 присвоєні кантатам, BWV 225—249 — ораторіальним творам, BWV 250—524 — це хорали й духовні піснеспіви, BWV 525—748 — органні твори, BWV 772—994 — клавірні твори, BWV 995—1000 твори для лютні, BWV 1001-40 камерна музика, BWV 1041-71 оркестрові твори, та BWV 1072—1126 — канони і фуги.

Більшість вокальних творів Й. С. Баха написана на релігійні тексти. (напр., «Страсті за Іоанном», 1723, «Страсті за Матвієм», 1729, «Меса сі мінор», 1733—38). Музика їх пройнята глибоким релігійним почуттям і, разом з тим, філософською заглибленністю. З світських вокальних творів Й. С. Баха особливий інтерес являють кантати «Феб і Пан», «Селянська», «Кавова», безпосередньо зв'язані з тодішнім побутом.

Інструментальна музика Й. С. Баха написана для органа (прелюдії, токкати, фантазії, фуги тощо), для клавесина («Добре темперований клавір» — 48 прелюдій і фуг, «Мистецтво фуги», 6 партит, 6 французьких сюїт, 6 англійських сюїт тощо). Створив сонату для скрипки-соло, сюїти для віолончелі-соло, а також музику для симфонічного оркестру (6 «Бранденбурзьких концертів», 4 сюїти), концерти для скрипки з оркестром, для клавесину з оркестром та ін.

Інструментальні твори Й. С. Баха стали джерелом транскрипцій багатьох композиторів, зокрема Ф. Ліста, Ф. Бузоні, С. Рахманінова. Фортепіанні транскрипції деяких органних творів Й. С. Баха зробили й українські композитори — Л. Ревуцький, Г. Беклемішев. Своєрідним творчим експериментом став Ричеркар Й. С. Баха в пуантилістичній інструментовці А. Веберна для октету.

[ред.] Доля творчої спадщини Й. С. Баха

Складною виявилася і доля його спадщини. За життя Баха добре знали. Проте після смерті композитора ім'я і музика Баха стали потрапляти у забуття. Справжній інтерес до його творчості виник лише в 1820-і роки, що розпочався з виконання 11 травня 1829 року в Берліні «Страстей по Матвію», що організував Фелікс Мендельсон-Бартольді (Felix Mendelssohn Bartholdy, 1809—1847) і якому належить честь «Повернення до життя» (Wiederbelebung) музики Баха. Майже 80 років після смерті Баха і його повного забуття, його ім'я і музика були знову повернені культурному суспільству. Це надало неймовірний імпульс до публікації його творів і їх виконанню.

Генерація композиторів-романтиків, що народилась у 1810-ті роки прийняла Бахівські композиції як поетичну музику і взяла їх собі за взірець. Ф. Мендельсон-Бартольді, Роберт Шуман (Robert Schumann, 1810—1856), Фредерік Шопен (Frédéric Chopin, 1810—1849), і навіть сам Ференц Ліст (Franz Liszt, 1811—1886) вважали твори Баха стимулом і прикладом для власної творчості. Видатні на той час музиканти-виконавці (Ф.Мендельсон-Бартольді, Ф.Шопен, Ф.Ліст, Клара Шуман, Сигізмунд Тальберг та багато інших) внесли твори Баха в свої концертні программи.

У 1850 було створено «Бахівську спільноту», яка прагнула виявити і опублікувати всі рукописи композитора (за півстоліття було видано 46 томів).


З 1950 року у Лейпцигу проводиться Міжнародний конкурс імені Йоганна Себастьяна Баха.

[ред.] Сини Й. С. Баха

Й. С. Бах став батьком чотирьох композиторів, чиї твори до сьогодення звучать в концертних залах і записуються на компакт-диски. Це

[ред.] Аудіоприклади

[ред.] Література

  • Хубов Г. Себастьян Бах. М., 1953;
  • Ливанова Т. Музикальная драматургия И.-С. Баха и ее исторические связи, ч. і. М.—Л., 1948.

[ред.] Посилання

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:

[ред.] Дивись також

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Бах
  1. ↑ У дужках зазначені дати за новим стилем.


Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD_%D0%A1%D0%B5%D0%B1%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%D1%8F%D0%BD_%D0%91%D0%B0%D1%85
Особисті інструменти