Бачинський Лев Васильович
Лев Васи́льович Бачи́нський (1872, Серафинці —1930, Відень, Австрія) — адвокат. Голова Української радикальної партії (1918—1930), посол до австрійського парламенту (1907—1918). У період ЗУНР — комісар Станіславського повіту, а потім — віце-президент Національної Ради ЗУНР.
[ред.] Біографія
Лев Бачинський народився 14 липня 1872 року в селі Серафинці на Городенківщині у багатодітній родині директора народної школи. Після закінчення сільської школи навчався у Коломийській гімназії, де був одним з найактивніших учасників нелегального гуртка молоді. Після закінчення в 1891 році гімназії Лев Бачинський вступив на юридичний факультет Чернівецького університету.
Не маючи змоги стаціонарно продовжувати освіту в університеті, студент-заочник юридичного факультету влаштувався на службу в адвокатській канцелярії Теофіла Окуневського в Городенці. На цьому терені молодий Бачинський розгорнув громадсько-культурну діяльність, став підпорою молодого радикального руху на Городенківщині, заснував економічно-політичні товариства.
У середині 90-х років Лев Бачинський заочно здобуває вищу освіту, стає доктором юриспруденції, входить до числа найактивніших діячів радикальної партії. На VII з'їзді партії у липні 1898 р. Бачинського обирають до її головного правління — разом з І. Франком, М. Павликом, С. Даниловичем, П. Думкою. З цього часу його життя нерозривно пов'язане з організаційною розбудовою радикального руху в Галичині.
На початку 900-років зі Снятинщини Лев Бачинський переїжджає на Бойківщину: спочатку працює в Калуші, в канцелярії Андрія Коса, потім переїжджає до Стрия, де, як згадує в автобіографії "брав активну участь у всіх зборах... скликав радикальні віча". Тут він ще більше віддається політичній і громадській діяльності, здобуває широкий авторитет серед своїх виборців, які у 1907 році при підтримці демократичних сил обрали його депутатом від Станіславівського округу. Як депутат Лев Бачинський був відомий своєю принциповістю і витривалістю у політичних дискусіях. Так, 13-14 червня 1912 року він 13 годин без перерви виголошував опозиційну антиурядову промову. Йшлося про те, щоб заблокувати величезний військовий бюджет, який уряд намагався затвердити в парламенті.
У період Першої світової війни Лев Бачинський піклується за долю переселенців, вивезених з рідного краю до таборів, звертає увагу урядових органів на тяжке соціальне становище людей, які змушені були залишити Україну. Живучи у Відні, Л. Бачинський співпрацював з такими діячами, як М. Ганкевич, К. Левицький, Є. Петрушевич, В. Дорошенко, М. Лагодинський.
Леву Бачинському, як і його побратимові Василю Стефанику, випало на долю відіграти визначну роль в історичний період утворення вільної і незалежної України 1917-го року. Події розвивалися стрімко, наближаючи виникнення Української держави не лише над Дніпром, а й над Дністром та Прутом.
[ред.] Утворення ЗУНР
1918 року розпалася Австро-Угорська імперія. 18 жовтня у Львові зібралася Українська Національна Рада, яка проголосила утворення ЗУНР.
3 січня 1919 р. на першій сесії УНРади Л.Бачинський був обраний заступником президента Ради Є. Петрушевича і членом правління. Таким чином він, голова радикальної партії, взяв на себе і свою партію співвідповідальність за діяльність уряду молодої держави. 3-го січня 1919 року сесія ЗУНР ухвалила Закон про злуку двох частин України в єдину державу, при збереженні автономії ЗУНР. Всі ці заходи і теоретично, і практично розроблялися при найактивнішій участі Лева Бачинського.
На 22 січня в складі 65 чоловік до Києва приїхала делегація ЗУНР на чолі з Л. Бачинським. На цей день призначено урочисту подію — Злуку двох частин України в одну соборну державу. На площу біля Софії прийшли члени Директорії на чолі з її головою В. Винниченком і делегація від ЗУНР з віце-президентом західних областей Л. Бачинським. Цього дня він виступив із вражаючою урочистою промовою.
Сповнивши свою місію, Бачинський разом з делегацією повернувся до Станіславова. Його проект земельної реформи ліг в основу закону уряду УНР, прийнятого 1919 р. До останніх своїх днів Л. Бачинський стояв на чолі Української соціалістичної радикальної партії.
19 квітня 1930 р. газета «Громадський голос» сповістила сумну новину про те, що у Відні "по тяжкій недузі на 58 році життя помер Лев Бачинський, життя якого кличе до нас словами Великого Генія трудящих мас нації Т. Шевченка – «Борітеся — поборете!»
Такого похорону в Станіславові тоді ще не бачили.
[ред.] Див. також
Літ-ра. Жадько В.О. Український некрополь.-К.,2005.-С.134.
