Башмачка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Башмачка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область Дніпропетровська область
Район/міськрада Солонянський
Рада Башмачанська сільська рада
Код КОАТУУ 1225081001
Картка на сайті ВР Башмачка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Башмачка
Основні дані
Населення 1 421
Територія 2,63 км²
Поштовий індекс 52462
Телефонний код +380 5669
Географічні дані
Географічні координати 48°09′31″ пн. ш. 35°00′34″ сх. д. / 48.15861° пн. ш. 35.00944° сх. д. / 48.15861; 35.00944Координати: 48°09′31″ пн. ш. 35°00′34″ сх. д. / 48.15861° пн. ш. 35.00944° сх. д. / 48.15861; 35.00944
Середня висота
над рівнем моря
96 м
Відстань до обласного центру 40 км
Відстань до районного центру 14 км
Місцева влада
Адреса ради 52462, с. Башмачка, вул. Кірова, 22; тел. 6-63-08, 6-63-32
Сільський голова Бережна Людмила Іванівна
Карта
Башмачка (Україна)
Башмачка
Башмачка
Башмачка (Дніпропетровська область)
Башмачка
Башмачка

Башма́чка — село в Україні, Солонянського району Дніпропетровської області.

Розташоване за 16 км на південний схід від районного центру Солоне і за 28 км від залізничної станції Привільне на лінії Апостолове — Нижньодніпровськ-Вузол. Дворів — 401. Населення — 1119 чоловік.

Центр Башмачанської сільської ради. Сільраді підпорядковані села Кам'яно-Зубилівка, Любимівка, Любов, Перше Травня, Широкополе, Дніпрельстан.

Археологія[ред.ред. код]

На території Башмачки досліджено кургани епохи бронзи (III—I тисячоліття до Р. Х.), скіфські та сарматські кургани (IV—II ст. до Р.Х).

Біля села знаходиться пам'ятка археології національного значення — Городище. Тут є залишки найбільшого замку антської й готської держави Черняхівської культури — поселення і кургани Черняхівської культури (III—V ст.). Городище можливо є історичною столицею ґотів Данпарстад.

Під Башмачкою розташоване велике з відомих поселень ґотів, Черняхівської культури, що можливо є історичною столицею ґотів Данпарстад.

Історія[ред.ред. код]

Село було засноване в другій половині 18 століття на запорозькому зимівнику, що входив до Кодацької паланки. До 1780 року мало назву Заборівка. Зміну назви села пов'язують з двома легендами.

Перша з них пов'язана з прізвищем запорізького козака Башмака, який заснував на березі Дніпра хутір, який потім перетворився на село Башмачка.

Друга легенда пов'язана з життям і правлінням Катерини ІІ. Частина українських земель була подарована фавориту імператриці — графу Потьомкіну. Катерина ІІ мала надію, що отримавши благодатні малоросійські землі, сприятиме розвитку міст і сіл. В 1776 році її величність вирішила відправитися в подорож. Ця поїздка була пов'язана з підготовкою до війни Росії з Туреччиною. Кортеж імператриці становив карету з тридцяти коней, які везли кабінет, бібліотеку імператриці та вісім чоловік. Шлях Катерини ІІ лежав з Катеринослава до Запоріжжя, де вона пересіла і продовжила свій шлях по Дніпру на Таврію. Шлях до Запоріжжя лежав через Заворовку, де Катерина вирішила вийти, щоб подивитися на місцевість, але через велику багнюку, згубила свій «башмачок».

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Солонянської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 202 особи, налічувалось 59 дворових господарств, існувала школа[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 739 осіб (372 чоловічої статі та 367 — жіночої), з яких 730 — православної віри[2].

У роки тимчасової нацистської окупації населення саботувало виконання наказів окупантів. Гітлерівці жорстоко розправилися з жителями Башмачок — зігнали в приміщення сільського магазину близько 200 чоловік і підірвали його.

На території села знаходилася центральна садиба колгоспу ім. Петровського, за яким закріплено 6866 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 6248 га орних земель. У господарстві вирощували зернові культури, розвинуте молочне тваринництво. Були допоміжні підприємства — молочний завод, олійня, майстерня з ремонту сільськогосподарської техніки, механізований тік, консервний завод виробничою потужністю 3 мільйони умовних банок на рік.

За 1966—1976 роки побудовані консервний завод, механізований тік, комбінат побутового обслуговування, будинок середньої школи, 55 індивідуальних житлових будинків. Прокладено 20 км водопроводу. У центрі села облаштовано парк.

Колгосп неодноразово був учасником ВДНГ СРСР.

1989 року за переписом тут мешкало приблизно 1300 осіб.

Опис[ред.ред. код]

У селі є середня школа, де 18 вчителів навчають 270 учнів, будинок культури, дві бібліотеки, книжковий фонд яких становить близько 15 тис. екземплярів, фельдшерський пункт, пологовий будинок, аптека, комбінат побутового обслуговування, дитячий садок на 90 місць, у центрі села парк. Працюють п'ять магазинів, АТС, поштове відділення, ощадна каса.

У центрі села споруджено пам'ятник кату України Григорію Петровському.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-59)