Башчанська плита

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Башчанська плита

Башча́нська плита́ (хорв. Baščanska ploča, Бащанська плита, плита з Ба́шки) — одна з найстаріших пам'яток хорватської писемності, і один з найстаріших і найзначніших зі збережених глаголичних пам'ятників. Датується межею XIXII століть.

Плита була знайдена в 1851 році під час археологічних розкопок у романській церкві святої Луції в селі Юрандвор поруч із селищем Башка в південній частині острова Крк. Від 1934 року плита зберігається в Хорватській академії наук і мистецтв у Загребі, в церкві святої Луції помістили точну копію пам'ятки.

Опис[ред.ред. код]

Башчанська плита, виставлена в Хорватській академії наук і мистецтв

Кам'яна плита містить напис, текст якого каже про пожертву королем Дмитром Звонимиром землі бенедиктинському абатству під управлінням абата Држихи. Напис містить 13 рядків, у цілому непогано зберігся. Два фрагменти плити в правій частині були знайдені надщербленими від основної плити, але й вони зберегли вибитий текст. Башчанський напис виконано глаголицею, він містить ряд характерних особливостей хорватського ізводу церковнослов'янської мови. Башчанська плита — це єдиний збережений зразок перехідного типу глаголичної абетки від «круглої» (болгарсько-македонської) до «кутастої» (власне хорватської).

Башчанський напис — найстаріше зі збережених письмових джерел, де згадано прикметник «хорватський» хорватською мовою. Існує кілька давніших хорватсько-глаголичних написів (Пломінська плита, Валунська плита і Кркський напис, що датуються XI століттям), але вони поступаються Башчанській плиті обсягом і рівнем збереженості. Напис виконано хорватським ізводом церковнослов'янської мови і він вважається одним з найдавніших свідчень періоду зародження власне хорватської мови.

Текст Башчанського напису зображений на аверсі банкноти в 100 кун разом з портретом поета-класика Івана Мажуранича.

Текст[ред.ред. код]

транслітерація латиницею текст сучасною хорватською український переклад
  1. A[ZЪ VЪ IME O]TCA I S(I)NA [I S](VE)TAGO DUHA AZЪ
  2. OPAT[Ъ] DRŽIHA PISAHЪ SE O LEDI[N]Ě JuŽE
  3. DA ZЪVЪNIM[I]RЪ KRALЪ HRЪVATЪSKЪÏ [VЪ]
  4. DNI SVOJĘ VЪ SVETUJu LUCIJu I S[VEDO]-
  5. MI ŽUPANЪ DESIMRA KRЪ[BA]VĚ MRA[TIN]Ъ VЪ L(I)-
  6. CĚ PR(I)BЪNEBŽA [S]Ъ POSL[Ъ] VIN[OD](O)LĚ [ĚK](O)VЪ V(Ъ) O-
  7. TOCĚ DA IŽE TO POREČE KLЪNI I BO(G) I BÏ(=12) AP(OSTO)LA I G(=4) E-
  8. VA(N)J(E)LISTI I S(VE)TAĚ LUCIĚ AM(E)NЪ DA IŽE SDĚ ŽIVE-
  9. TЪ MOLI ZA NE BOGA AZЪ OPATЪ D(O)BROVITЪ ZЪ-
  10. DAH CRĚKЪVЪ SIJu I SVOEJu BRATIJu SЪ DEV-
  11. ETIJu VЪ DNI KЪNEZA KOSЪMЪTA OBLAD-
  12. AJuĆAGO VЪSU KЪRAINU I BĚŠE VЪ TЪ DNI M-
  13. IKULA VЪ OTOČЪCI [SЪ S]VETUJu LUCIJu VЪ EDINO
  1. Ja, u ime Oca i Sina i Svetoga Duha. Ja
  2. opat Držiha pisah ovo o ledini koju
  3. dade Zvonimir, kralj hrvatski u
  4. dane svoje svetoj Luciji. Svjedoče
  5. mi župan Desimir u Krbavi, Martin u Li-
  6. ci, Piribineg u Vinodolu i Jakov na o-
  7. toku. Da tko poreče, nega ga prokune i Bog i 12 apostola i 4 e-
  8. vanđelista i sveta Lucija. Amen. Neka onaj tko ovdje živi,
  9. moli za njih Boga. Ja opat Dobrovit zi-
  10. dah crkvu ovu sa svoje dev-
  11. etero braće u dane kneza Kosmata koji je vl-
  12. adao cijelom Krajinom. I bijaše u te dane Mi-
  13. kula u Otočcu sa svetom Lucijom zajedno.
  1. Во ім'я Отця і Сина і Святого Духа, я
  2. абат Држиха, написав про землю, яку
  3. дав Звонимир, король хорватський король у
  4. день своєї святої Луції. Свідками
  5. мені жупан Десимир у Крбаві, Мартин у Лі-
  6. ці, Пирибинег у Винодолу і Яков на о-
  7. току. Як хто порече [стане суперечити], нехай його прокляне і Бог і 12 апостолів и 4 є-
  8. вангеліста і свята Луція. Амен. Нехай хто б тут ни жив,
  9. моли за них Бога. Я, абат Добровит, з-
  10. вів церкву цю зі своїми дев'я-
  11. тьма братами у дні князя Космата, який воло-
  12. дів усією країною. І були в ті дні Мі-
  13. кула у Оточцю зі святою Луцією заєдно.

Посилання[ред.ред. код]