Безвідкатна гармата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Безвідкатна гармата М-67. США
Принцип дії безвідкатної гармати
Безвідкатна гармата «Деві Крокет». США
106-мм многоствольна протитанкова САУ M50 «Онтос». США

Безвідка́тна гарма́та — артилерійська гармата, що не має відкоту стволу при пострілі. Також має назву «Динамореактивна гармата». Калібр 57-120 мм, дальність прямого пострілу 400—800 м, ефективна дальність пострілу 1000—1500 м.

Принцип дії[ред.ред. код]

Безвідкатність досягається за рахунок відведення частини порохових газів через спеціальне сопло в казенній частині ствола внаслідок чого створюється реактивна сила, що врівноважує силу віддачі (динамореактивний принцип).

Безвідкатні гармати можуть бути, як нарізними, так і гладкоствольними. Безвідкатні гармати відрізняються дуже гарними масо-габаритними характеристиками за рахунок відсутності противідкатних пристроїв, наявності сильно полегшеного ствола та лафету.

В той же час, дані гармати мають ряд недоліків, серед яких низька початкова швидкість, що обмежує дальність пострілу, і наявність направленого назад струменя розжарених газів, що робить неможливим ведення навісного вогню, ведення вогню в приміщеннях, украй ускладнює використання даних гармат в якості танкових, висуває особливі вимоги до розташування гармати, а також сильно демаскує при стрільбі вогневу позицію.

Часто безвідкатні гармати та гранатомети об'єднуються в одну категорію — «Безвідкатні системи»

Класифікація безвідкатних систем[ред.ред. код]

1.Динамо-реактивні системи (з навантаженим стволом)

  • а. С виділенням назад порохових газів
    • а) с розширеною каморою і соплом (Б-10, Б-11, РПГ-7)
    • б) бессоплові (Рябушинського) («Панцерфауст», РПГ-2)
  • б. З протимасою (гармата Девіса) («Армбруст», «Панцерфауст-3»)
  • в. З фіктивним снарядом (Кондакова) [ГК-45 http://commi.narod.ru/txt/shirad/135.htm ]

2. Вільно-реактивні системи (з ненавантаженим стволом)

  • а. З реактивним зарядом, що згорає в межах пускової труби (М72,РПГ-18)
  • б. З реактивним зарядом, що догорає після вильоту снаряда («Панцершрек», ПГ-82)

Чіткого розподілу між реактивними гранатометами і безвідкатними гарматами немає.

Англійський термін англ. Recoilless_rifle (безвідкатна гармата) позначає і L6 WOMBAT масою 295 кг на колісному лафеті і М67 масою 17 кг для стрільби з плеча або сошок.

У Росії (СРСР) гранатометом вважався СПГ-9 масою 64,5 кг на колісному лафеті і РПГ-7 масою 6,3 кг для стрільби з плеча.

У Італії система італ. Folgore масою 18,9 кг вважається гранатометом, а та ж система на тренозі і з балістичним обчислювачем (маса 25,6 кг)- безвідкатною гранатою.

Історія[ред.ред. код]

Безвідкатні гармати отримали розвиток в 1920-30 рр., зокрема, в СРСР інженерові Л. В. Курчевському вдалося переконати військове керівництво переозброїти артилерію країни на гармати своєї конструкції цього типу. Деякі гармати Курчевського були прийняті на озброєння, було почато їх серійне виробництво.

Проте, через принципові недоліки безвідкатних гармат, вони не могли замінити класичну артилерію, і в результаті декілька тисяч випущених гармат Курчевського було знято з озброєння і відправлено на переплавку, а їх творець репресований. Одночасно з Курчевським працювали талановиті винахідники Н. Н. Кондаков і А. А. Толочков, що досягали блискучих результатів.

Наприклад, коли на одину з їх гармат, виконаних за схемою з фіктивним снарядом поставили стакан, заповнений доверху водою, при стрільбі не пролилося ні краплі води. Проте їх КБ теж закрили разом з КБ Курчевського, і подальший розвиток безвідкатних гармат в СРСР продовжувався вже після Великої Вітчизняної війни.

У Німеччини в роки Другої Світової війни безвідкатні гармати використовувалися парашутними і гірськими підрозділами, унаслідок своїх видатних масогабаритних показників.

Поява кумулятивних снарядів зробила гладкоствольні безвідкатні гармати перспективними як легкі протитанкові гармати. Такі гармати використовувалися США наприкінці Другої Світової війни, а в післявоєнні роки безвідкатні протитанкові гармати були прийняті на озброєння низки країн, у тому числі і СРСР, активно використовувалися (і продовжують використовуватися) у ряді збройних конфліктів. Найширше безвідкатні гармати застосовуються в арміях країн, що розвиваються. У арміях розвинених країн безвідкатні гармати як протитанковий засіб в основному замінені протитанковими керованими ракетами (ПТКР). Певним виключенням є скандинавські країни, наприклад, Швеція, де безвідкатні гармати продовжують розвиватися, й шляхом удосконалення боєприпасів із застосуванням новітніх досягнень техніки, досягли бронебійності до 800 мм (при калібрі 90 мм, тобто майже 9 клб).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія «А—БЮРО» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза А. А. ГРЕЧКО — председатель. — М.: Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 418. — ISBN 00101-030 (рос.)


Зовнішні посилання[ред.ред. код]