Беззубка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Беззубка
Беззубка звичайна, Anodonta cygnea
Беззубка звичайна, Anodonta cygnea
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Молюски (Mollusca)
Клас: Двостулкові (Bivalvia)
Ряд: Уніоніди (Unionoida)
Родина: Уніонідові (Unionidae)
Рід: Anodonta
Lamarck, 1799
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Anodonta
EOL: 57656
ITIS logo.jpg ITIS: 79930
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 47527
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Anodonta

Беззубка — рід прісноводних двостулкових молюсків. Черепашка видовжено-овальна, у більшості видів тонкостінна, з однаковими стулками, без замкових зубів. Живуть у озерах та річках з повільною течією. Живляться завислими у воді органічними рештками. Їстівні.

В колишньому СРСР Б. представлені 12 видами, в тому числі 7 видами в Україні. Поширені в Європі, Серед. та Пн. Азії. У викопному стані відомі з еоцену, в колишньому СРСР — з антропогену Зх. Сибіру і України.

Типовим представником двостулкових молюсків є беззубка, або жабурниця. Цей молюск живе на дні водойм, до половини занурюючись у мулистий ґрунт. Черепашка його досягає 10 см завдовжки. Передній кінець тварини заокруглений, а задній дещо загострений. За допомогою ноги беззубка може повільно повзати дном (від 20 до 30 см за годину). Якщо беззубку потурбувати, вона швидко втягує ногу і за допомогою двох м'язів закриває черепашку. Черепашка жабурниці, як і черепашка ставковика, складається з вапняку. Зовнішня частина вкрита рогоподібною речовиною коричнювато-зеленого кольору, а внутрішня — перламутровим шаром. У беззубки він дуже тонкий, а у морської перлової сойки та прісноводної перлівниці — значно товщий. У спинній частині черепашки знаходиться тулуб молюска, від якого відходить нога. Стулки черепашки і складки мантії у задній частині не прилягають щільно одна до одної. В цьому місці утворюються два отвори — сифони.

Живлення беззубки є типовим для двостулкових молюсків. Разом з водою в мантійну порожнину через ввідний сифон надходять бактерії, водорості, найпростіші та дрібні залишки рослин і тварин. Більші часточки їжі не можуть потрапити в мантійну порожнину, оскільки їх не пропускають решітчасті зяброві пластинки, вкриті війчастим епітелієм. Течія води підносить їжу до рота жабурниці, який оточений двома лопатями і розміщений у мантійній порожнині на передньому кінці тіла, біля основи ноги. З рота через короткий стравохід їжа надходить у шлунок, в який відкривається протока печінки, довгу середню кишку, що утворює кілька петель, і коротку пряму, або задню, кишку, яка відкривається у мантійну порожнину. Вони є міксотрофами.

Органи дихання жабурниці представлені зябрами, які пронизані численними кровоносними судинами. До них з води, що омиває зябра, надходить кисень, а у воду виділяється вуглекислий газ.

Серце беззубки складається з двох передсердь і одного шлуночка. Кровоносна система незамкнена.

Видільна система представлена двома нирками, протоки яких відкриваються в мантійну порожнину.

Нервова система беззубки представлена трьома парами нервових вузлів. Одна пара (головні ганглії) розміщена по боках рота біля закінчення лопатей, друга — під задньою кришкою біля заднього м'яза замикача, а третя — в нозі. Нервові вузли сполучені між собою нервовими перемичками. У зв'язку з малою рухливістю і пасивним живленням нервова система двостулкових молюсків (порівняно з черевоногими) дещо спрощена. Окрім пари органів хімічного чуття (осфадіїв) та двох статоцистів біля ноги, про яких вже згадувалось у загальному описі, на ротових лопатях та краях мантії жабурниці багато дотикових клітин. Головних щупалець, а часто і органів зору, немає. Беззубки — роздільностатеві тварини. За зовнішнім виглядом самці не відрізняються від самок. Статеві залози парні, розміщені у верхній частині ноги. Самці викидають сперматозоони у воду. З водою сперматозоони проникають у мантійну порожнину самок, де запліднюють яйця. З них розвиваються личинки із зубчастими стулками. Через вивідний сифон личинки викидаються у воду і прикріплюються до тіла риби, де розвиваються впродовж 1-2 місяців. На цьому місці у риб виникає пухлина. Після дозрівання беззубка розриває шкіру риби і потрапляє на дно. Завдяки паразитичному способу життя на ранніх стадіях розвитку малорухливі беззубки можуть потрапляти в нові (часто дуже віддалені) місця життя.

Література[ред.ред. код]