Безпілотний літальний апарат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Group photo of aerial demonstrators at the 2005 Naval Unmanned Aerial Vehicle Air Demo.jpg
Бойовий БПЛА MQ-9 Reaper в Афганістані, 2008 рік

Безпілотний літальний апарат (англ. Unmanned aerial vehicle, скор. UAV; або англ. Remotely piloted vehicle, нім. Unbemanntes Luftfahrzeug скор. RPV, рос. Беспилотный летательный аппарат, скор. БПЛА або Дрон) — літальний апарат, який призначений для польоту без екіпажу на борту.

Раніше ці апарати об'єднували поняттям безпіло́тна авіа́ція — літаки, керування (пілотування) якими здійснюється без пілота, за допомогою приладів різних систем, що засобами радіо (радіолокації, телебачення) подають команди на автопілот. Елементи системи керування містяться поза літаком і можуть бути на землі, на воді і в повітрі, на місці старту, на маршруті польоту і в районі цілі[1].

Класифікація[ред.ред. код]

Залежно від принципів керування, розрізняють БПЛА:

  • безпілотні некеровані;
  • безпілотні автоматичні;
  • безпілотні дистанційно-пілотовані літальні апарати (ДПЛА).

Призначення[ред.ред. код]

Безпілотні літальні апарати (БПЛА) зазвичай застосовують для розв'язання широкого кола завдань, виконання яких пілотованими літальними апаратами з різних причин недоцільно. Такими завданнями є:

  • моніторинг повітряного простору, земної й водної поверхонь,
  • екологічний контроль,
  • керування повітряним рухом,
  • контроль морського судноплавства,
  • розвиток систем зв'язку[2],
  • художня фотографія,
  • вирішення бойових завдань: авіаційна розвідка, через вмонтовані контейнери розпилення хімічної чи бактеріологічної зброї над противником, коректування артилерійського вогню тощо.

Історія[ред.ред. код]

Зазначений літальний апарат призначений для авіаційної розвідки.

Першим відомим досвідом авіаційної розвідки відбувся, згідно китайського трактату про «Мистецтво (ведення) війни», із допомогою «летючого змія», що робився у давнину доволі великим. Із допомогою його полководець отримував відомості про тактику і маневри противника; розташування флангів, резерву, ударного корпусу, табору керівництва ворога; вид зброї, оснащення, вогневі точки, кількість воїнів тощо. Для отримання вчасної інформації садовили воїна з малою вагою на «летючого змія», який із допомогою сопілки сигналами (використовуючи як свисток) передавав обумовлені заздалегідь шифровані знаки. А для сіяння паніки серед ворога — грав на сопілці мелодії заздалегідь узяті з культури ворога, щоби нагадати ворогам про їх дім, їх родини й змусити думати про їх комфорт, та спонукати їх відмовитися від вступу в смертельний бій або недбало битися. Чим забезпечував собі перевагу полководець.

У 1899 році Нікола Тесла розробив і продемонстрував мініатюрне радіо-кероване судно.

У 1910 році, натхнутий успіхами братів Райт, американський військовий інженер из Огайо Чарльз Кеттерінг запропонував використовувати літальні апарати без участі людини. На його думку кероване часовим механізмом пристрій у заданій точці повинен був відкидати крила та падати, як бомба, на ворога. Отримавши фінансування армії США, він побудував і з перемінним успіхом випробував кілька пристроїв, які отримали назви The Kattering Aerial Torpedo, Kettering Bug, але в бойових діях вони так і не застосовувалися. У Німеччині розробляється проект радіокерованого безпілотного бомбардувальника Fledermaus.

У 1933 році у Великобританії розроблений перший БПЛА багаторазового використання Queen Bee. Були використані три відреставрованих біплана Fairy Queen, дистанційно керовані з судна по радіо. Два з них зазнали аварію, а третій зробив успішний політ, зробивши Великобританію першою країною, ізвлёкшей користь з БПЛА. Ця радіокерована безпілотна мішень під назвою DH82A Tiger Moth використовувалася на королівському Військово-морському флоті з 1934 по 1943 Армія і ВМФ США з 1940 року використовували ДПЛА Radioplane OQ-2 в якості літака-мішені.

Протягом Другої світової війни німецькі вчені вели розробки декількох радіокерованих типів зброї, включаючи керовані бомби Henschel Hs 293 та Fritz X (англ. Fritz X), ракету Enzian (англ. Enzian) і радіокерований літак, наповнений вибуховою речовиною. Незважаючи на незавершеність проектів, Fritz X і Hs 293 с успіхом використовувалися на Середземному морі проти броньованих військових кораблів. Масовим зброєю була перша «крилата ракета» Фау-1 з реактивним пульсуючим двигуном, яка могла запускатися як із землі, так і з повітря. У нацистській Німеччині в 1942 році було запущено виробництво ракет Фау-2, мають систему управління, яка утримує ракету на заданій при старті траєкторії протягом усього польоту. Були розроблені і застосовувалися керовані авіабомби.

В СРСР в 19301940 рр. авіаконструктором Нікітіним розроблявся торпедоносець-планер спеціального призначення (ПСН-1 і ПСН-2) типу «літаюче крило» у двох варіантах: пілотований тренувально-пристрілювальний і безпілотний з повною автоматикою. До початку 1940 був представлений проект безпілотної літаючої торпеди з дальністю польоту від 100 км і вище (при швидкості польоту 700 км / ч). Однак цим розробкам був судилося втілитися в реальні конструкції. У 1941 році були вдалі застосування важких бомбардувальників ТБ-3 в якості БПЛА для знищення мостів.

В США запустили в масове виробництво БПЛА-мішень Radioplane OQ-2 для тренування льотчиків і зенітників. Також, в 1944 році був застосований вперше в світі класичний ударний БПЛА — Міждержавного TDR. Крім цього, військовими США був створений цілий ряд керованих авіабомб, включаючи найбільш досконале технічні зброю, застосоване в роки війни [джерело не вказано 743 дня] — самонавідну плануюче бомбу ASM-N-2 Bat, перше в світі зброю схеми "вистрілив-и- забув ", що не вимагає втручання оператора. Після війни розробки безпілотних літальних апаратів в США тимчасово змістилися в бік створення керованих ракет і авіабомб, лише в 60-х повернувшись до ідеї НЕ-ударних БПЛА.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Авіація Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.