Бейніт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема термокінетичної діаграми перетворення аустеніту в сталі

Бейніт (на честь американського металурга Едґара Бейна, англ. Edgar Bain) — голчатий троостит, структурний складник сталі. Тонкоподрібнена суміш пересиченого вуглецем фериту і цементиту. Утворюється в результаті так званого проміжного перетворення аустеніту. Утворення бейніту супроводжується появою характерного мікрорельєфу на полірованій поверхні шліфа. Вперше досліджений і описаний Дейвенпортом і Бейном у 1920-х роках. Назва «бейніт» запропонована колегами Бейна у 1934 році, а уперше вжита у статті Сміта та Мела (G.V. Smith and R.F. Mehl)[1] у 1942 році[2].

У вуглецевих сталях бейніт утворюється в процесі ізотермічного гартування внаслідок розпаду аустеніту в інтервалі температур 250...450 °С. У деяких легованих сталях бейніт може виникнути при охолодженні на повітрі. Сталь із бейнітною структурою відзначається високими механічними властивостями. Розрізняють бейніт нижній і верхній з характерними морфологічними й кристалографічними особливостями. Нижній бейніт вуглецевих сталей — пластичніший, верхній — міцніший. Перехід від нижнього бейніту до верхнього відбувається при температурі бл. 350 °С[3].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. G.V. Smith and R.F. Mehl Trans. AIME, 1942, vol. 150, pp. 211–226.
  2. Bhadeshia, H. K. D. H. Bainite in steels. Institute of Materials, Minerals and Mining. 2001. ISBN 978-1861251121.
  3. Беніт в УРЕ

Джерела[ред.ред. код]

  • Хільчевський В. В. Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів: Навчальний посібник.  К.: Либідь, 2002. — 328с. ISBN 966-06-0247-2
  • Лахтин Ю. М. Основы металловедения. — М.: Металлургия, 1988. — 320с.
  • Линчевский Б. В., Соболевский А. Л., Кальменев А. А. Металлургия черных металлов — М.:Металлургия, 1986. — 360с.