Беладона

Беладо́на (Atropa belladonna) — багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових (Solanaceae).

В Україні трапляється в Криму, Карпатах, західному Лісостепу, Розточчяі, Опіллі); отруйна (містить ряд алкалоїдів групи атропіну). При отруєнні беладоною стан збудження нервової системи швидко змінюється її пригніченням; бувають випадки смерті. Характерна риса отруєння — розширення зіниць. Лікування: промивання шлунково-кишкового тракту, у тяжких випадках — серцеві і заспокійливі засоби. Настойки і екстракти беладони використовують у медицині як болезаспокійливі і протиспазматичні засоби при шлунково-кишкових, нервових та інших захворюваннях.

Беладона культивується в Україні як лікарська рослина.

Ботанічна характеристика

Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 1,5 м. Стебло розгалужене, листки яйцевидно загострені; квітки брудночервонуваті, поодинокі, пониклі; плід — чорна блискуча ягода.

Поширення

Росте в листяних лісах, між чагарниками, на молодих лісосіках переважно на відкритих місцях. Природні зарості можна використати як насіннєву базу для селекційної роботи.

Фармакологічні властивості

З лікувальною метою використовують листки (лат. Folia belladonnae), корені (Radix belladonnae ) і траву (Herba belladonnae). Листки містять в собі алкалоїди, переважно гіосциамін, а також скополамін (гіосцин), глюкозид метилескулін, аспарагін, смолисті речовини. Корінь містить до 1,5% алкалоїду, в основному гіосциаміну, глюкозид метилескулін і до 12% дубильних речовин. З листя беладони виготовляють фармацевтичні препарати — екстракти і настойки, новогаленові препарати, які вживають як болезаспокійливий і протиспазматичний засоби при бронхіальній астмі, шлунковокишкових захворюваннях, а також при отруєнні морфієм. Гіосциамін розширює зіниці.

Медичне застосування

Міцний відвар коренів призначають при паркінсонізмі. З коренів і листків одержують атропін.

Заготівля

Листки збирають в період цвітіння, в червні — липні, 3—4 рази, в міру їх відростання. Общипують біля основи листкової пластинки. Сушать негайно в тіні.

Коріння збирають восени (вересень — жовтень) з рослин другого року. Заготовляють тільки м'ясисті, соковиті, бічні корені, видаляючи дерев'янисту основу головного кореня. Сушать в затінених, добре провітрюваних місцях.

Вся рослина отруйна, що слід враховувати під час її збирання і сушіння: не торкатися носа, очей, губ, а після закінчення роботи мити руки.

Див. також

• Список дикорослих корисних рослин України

Література

• В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)
• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.