Белза Ігор Федорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
І́гор Фе́дорович Бе́лза (*8 лютого 1904, Кельце (тепер Польща) — †5 січня 1994, Москва) — український і російський радянський музикознавець, композитор, історик культури, педагог.
1925 закінчив Київську консерваторію по класу композиції у Б. Лятошинського; довгий час викладав у ній.Очолював музичний відділ на Київській кіностудії (1930-1937), у 1938—1941 рр. працював у видавництві «Мистецтво» — був там завідувачем музичного сектору.
З 1942 працював у Москві. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (з 1974).
Белза був визначним фахівцем в галузі муз. культури слов'янських народів, зокрема чеського і польського. Написав ряд капітальних праць з історії музики, монографії про життя і творчість А. Дворжака, В. Новака, М. Карловича тощо. За численні праці у галузі музичної славістики професору І. Ф. Белзі присвоєно ступінь доктора у Празькому університеті та Музичній академії ім. Ф. Шопена у Варшаві.
Його син Святослав (1942 р.н.) став відомим російським тележурналістом і ведучим.
[ред.] Композитор музики до стрічок
- 1932 Висота № 5
- 1932 Марш шахтарів
- 1932 Океан
- 1932 Іван
- 1934 Молодість
- 1934 Кришталевий палац
- 1937 Новели про героїв-льотчиків
[ред.] Джерела
 |
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
