Белотто Бернардо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бернардо Белотто
італ Bernardo Bellotto
Canaletto Selbstbildnis.jpg
Ім'я при народженні Бернардо Белотто
Дата народження 30 січня 1720(1720-01-30)
Місце народження Венеція
Дата смерті 17 листопада 1780(1780-11-17) (60 років)
Місце смерті Варшава
Національність італієць
Жанр ведута
Напрямок ведута, бароко і класицизм
Відень, палац з садом бароко, Музей у князівстві Ліхтенштейн.

Берна́рдо Бело́тто (італ. Bernardo Bellotto; відомий також як Каналетто; *30 січня 1720 , Венеція — †17 листопада 1780, Варшава) — італійський живописець, один з визначних представників т. зв. «ведутного» живопису, що відзначається точним відтворенням з натури міського пейзажу.Займався графікою, офортом.

Дитинство[ред.ред. код]

Народився у Венеції.Родина мала тісні зв'язки з мистецтвом. Його дід, Бернардо Каналь, займався сценографією, служив у театрі. Своє ім'я художник отримав на згадку про діда по матері. Брат матері, відомий художник Антоніо Каналь, що уславив Венецію. Каналетто - це його прізвисько, під яким він увійшов в історію мистецтв. У 14 років дитинство хлопця скінчилося і він став учнем у свого дядька. Трохи пізніше його теж стануть звати Каналетто, аби ж плутати з дядьком, то зватимуть по подвійному прізвищу Каналетто-Белотто.

Міста Італії[ред.ред. код]

Дадько мав майстерню біля монастиря Санта Марія делла Каріта, де нині Академія Венеції. Мав багато замовлень, тому користувався помічниками. Племінник виявився талановитим. І коли дядько надовго виїхав на заробітки у Лондон, майстернею правив Бернардо. Ранішні твори Бернардо присвятив Венеції. Потім будуть подорожі по містам Італії: старовинній Вероні, Флоренції, Турину.

Кожне італійське місто має свое неповторне обличчя завдяки то баштам (Болонья), то університету (Падуя), то величному собору (Мілан, Флоренція, Сієна). Турин відрізнявся тим, що рано позбувся хаотичної,середньовічної забудови. Тут були рівні, широкі вулиці, а планування нагадувало взірці Парижу. Турин на полотні Белотто (Галерея Сабауда) ще досить хаотичне місто, де поки не знайшлося грошей на відбудову напівзруйнованого мосту. Саме міст і став головном героєм картини. Коли бракувало приємних краєвидів, Бернардо малював уявні, фантазійні міста на підставі реальних замальовок. Так виникли «Фантазія на теми будівель Риму», 1742 р. і полотно, що нині в Музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків в Києві.

Дрезден[ред.ред. код]

Річка Ельба і Дрезден

Одружений Белотто у віці 27 років разом з дружиною і сином їде на заробітки. Він отримав запрошення від курфюрста Саксонського Августа ІІ і оселився в Дрездені. На той час Дрезден був культурною столицею німецьких земель. Навіть недобудований палац Цвінґер вражав уяву. Придворну церкву будував архітектор італієць Гаетано Кьявері. Тут працювала італійська опера з акторами з Італії. А крфюрст Август ІІ збирав картини, здебільшого італійських майстрів. Саме тут Белотто познайомиться з римлянином Марчелло Бачареллі, з яким пізніше працюватиме у Варшаві. З 1748 року Белотто став корлівським живописцем з доброю зарплатнею.

В Дрездені Белотто намалював три серії ведут міста. Вони розрізнялися лише розмірами полотен. Найбільші отримав король. Друга серія була у могутнього міністра і фаворита Генріха Брюля. Пізніше вони розійдуться світом від Російської імперії до Сполучених Штатів Америки. Також Белотто виконав краєвиди фортеці Кенігштейн та містечка-фортеці Пірна.

Семирічна війна.[ред.ред. код]

Її розпочали у 1756 році. Війська пруського короля захопили Дрезден і курфюрст з Брюлем, патрони художника, рятували життя втечею у Варшаву. Велика родина заважала художнику виїхати. Два роки він залишався в Дрездені. Замов не було. Він перестав малювати картини і звернувся до створення офортів. Дрезден декілька разів переходить від одного завойовника до другого. Залишивши квартиру в місті, Белотто тимчасово перебрався у Відень.

Такий різний Відень[ред.ред. код]

Шлосс Хоф - заміська резиденція принца Євгена Савойського.Реставрується у 2009-2012 рр.


Два роки Белотто працює у Відні. Столиця Австро-Угорщини дивувала бароковими садами і палацами. Тут полюбляли музику і театр. На деякий термін Відень стане музичною столицею Західної Європи, де працюватимуть композитори Сальєрі, геніальний Амадей Моцарт, Крістоф Віллібальд Глюк. І хоча Белотто тут на посаді придворного живописця, хоче у Дрезден, до родини і домівки. Але прийшла сумна звістка. Під час бомбардування Дрездена пруссами, зруйнована його квартира, а все майно загинуло.

Белотто виїхав у Дрезден через Мюнхен. Тут він встигає намалювати декілька краєвидів міста і його околиць.

Зруйнований Дрезден[ред.ред. код]

Дрезден, зруйнована королівська церква

Семирічна війна спустошила Дрезден. Місто лежало в руїнах. Двір курфюрста розпався. У 1763 році померли і Август, і міністр Брюль. Художник разом втратив могутніх покровителів і замовників. Белотто призначили другорядним професором Дрезденської академії мистецтв, але дали малу зарплатню, бо новий уряд економив на всьому. І художник прийняв нелегке рішення їхати на заробітки в Петербург. Шлях лежав через Варшаву. На випадок невдачі і повернення у Дрезден, художник бере відпустку в академії.

Автопортрет[ред.ред. код]

Автопортрет, 1747 р.

1747 роком датований автопортрет Белотто. На ньому довга і коштовна перука. Одяг широкий, аби прикрити товсте, квемезне тіло. Коштовна сукня доповнена перчатками, необхідність яких мінімальна в теплу пору року в Європі. Але вони здавна підкреслювали заможність власника. Це деталь полотна «Внутрішній двір з фонтанами». Був ще і портрет Бернардо Белотто на картині Марчелло Бачареллі «Приїзд Георга Оссоліньського у Рим». Залишив він і декілька невеликих автопортретів.

Варшава[ред.ред. код]

Столиця Польщі мала сумнівну славу міста контрастів. Тільки в трьох містах так разюче били в очі зубожіння населення і розкіш можновладців - в італійському Неаполі, російському Петербурзі і польській Варшаві. Проте, на той час Варшава переживала короткий час піднесення, тривав і будівельний бум. Белотто зустрів тут старих знайомих і привітність. Бачареллі доповів королю про майстра і Белотто отримав аудієнцію. А потім був прийнятий на службу. Замість Петербурга, художник оселяється в Варшаві. Він проживе тут 13 років і намалює близько 70 полотен.

Смерть[ред.ред. код]

В жовтні 1780 року Белотто поховав свого сина, Лоренцо, художника і багаторічного помічника. 17 литопада він помер сам від серцевого нападу. Белотто поховали у Варшаві в монастирі капуцинів на вулиці Медовій.

Галерея[ред.ред. код]

Посмертна слава[ред.ред. код]

Зала Каналетто-Белотто в Королівському замку Варшави(Sala Canaletta w Zamku Królewskim)

.

Варшаву вщент зруйнували під час 2-ї світової війни. Тоді було прийняте безпрецедентне рішеня про відбудову старого міста на збережених підмурках.Тривалий час вивчали старі архіви, гравюри, картини. Тоді ж наново спалахнула слава Каналетто-Белотто, живописця, який фоторафічно точно відтворив Варшаву короткого періоду піднесення. Вдячні варшавяни відновили також і зруйнований Королівський замок, де одну залу назвали ім'ям італійського майстра.

Країни світу, де зберігають твори Бернардо Белотто[ред.ред. код]

  • Австралія
  • Австрія
  • Італія
  • князівство Ліхтенштейн
  • Німеччина
  • Польщя
  • Росія
  • США
  • Угорщина
  • Україна

Посилання[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]