Бельгія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Королівство Бельгія Koninkrijk België Royaume de Belgique Königreich Belgien
Прапор Герб
Гімн: Державний Гімн Бельгії
Столиця (та найбільше місто)	Брюссель
Офіційні мови	нідерландська, французька, німецька
Державний устрій
- Король	Альберт II
- Прем'єр-міністр	Герман Ван Ромпей
Вступ до ЄС	25 березня, 1957
Площа
- Загалом	32 547 км² (?)
- Води (%)	6,4%
Населення
- оцінка 2003 р.	10 372 469 (?)
- Густота	337 чол,/км² (?)
ВВП (ПКС)	? р., оцінка
- Повний	? (?)
- На душу населення	? (?)
Валюта	Євро (EUR)
Часовий пояс	CET (UTC+1)
Домен Інтернет	.be
Телефонний код	+32

Бе́льгія (нід. België [ˈbɛlɣiə], фр. Belgique, нім. Belgien), офіційна назва: Королівство Бельгія – держава у Західній Європі. На півночі омивається Північним морем. На суходолі межує на півночі з Нідерландами, на сході – з Німеччиною і Люксембургом, на півдні – з Францією. За густотою населення (298 чол. на 1 км²) Бельгія займає одне з перших місць серед країн світу.

Площа – 30510 км²,

Столиця — Брюссель (нід. Brussel, фр. Bruxelles) — 959 тис.осіб (за переписом 2002 р.)

Великі міста — Антверпен, Льовен, Мехелен, Гент, Брюгге, Льєж.

Населення Бельгії складається з двох груп: фламандців (бл. 5 млн. чол., 1958), 10,204 млн (2001). що населяють північні і центральні провінції Бельгії (Західна і Східна Фландрія, Фламандський Брабант, Антверпен, Лімбург) і розмовляють нідерландською, і валлонів (бл. 4 млн. чол.), що живуть в південних провінціях (Ено, Намюр, Льєж, Люксембург) і своїми говірками близькі до північних французів. Крім того, в Бельгії живуть італійці (бл. 161,5 тис. чол., 1954), французи (бл. 55,3 тис. чол., 1954), нідерландці (понад 49,7 тис. чол., 1954).

Найбільш поширена релігія — католицизм.

Офіційні мови — нідерландська (у Фландрії та Брюсселі), французька (у Валлонії та Брюсселі), німецька (друга офіційна на землях Німецькомовної громади).

Бельгія – член ООН, НАТО, ЄС.

Зміст 1 Географія 2 Історія 2.1 Стародавні часи 2.2 18 століття 2.3 19 століття 2.4 20 століття 3 Політика 4 Політична криза 2007-2008 роки 5 Економіка 5.1 Дивіться також 6 Адміністративний устрій 7 Демографія 8 Культура 9 Релігія 10 Інше 11 Див. також 12 Література

[ред.] Географія

Див. Географія Бельгії.

Географічне положення — знаходиться у Західній Європі, на узбережжі Північного моря. На південному заході межує з Францією, на сході з Люксембургом і Німеччиною, на північному сході з Нідерландами; на північному заході міститься Північне море. На північному заході прибережні рівнини, в центральній частині — пагорби; пагорби й ліси на південному сході; Арденський ліс; річка Шельда (Схелде).

Поверхня переважно низовинна, з поступовим підвищенням на південний схід. Прибережна смуга Північного моря найбільш понижена, вкрита піщаними дюнами і відгороджена дамбами, що захищають від поводей райони польдерів — низовинних угідь. На півночі і північному заході Бельгії — пласка Фландрська низовина, яка на сході переходить в невисоке (до 80 м) плато Кемпен. У середній частині Бельгії переважають хвилясті плато (80—180 м). На південному сході — древній (герцинський) масив Арденни (г. Ботранж, 674 м). З корисних копалин промислового значення мають поклади кам'яного вугілля (запаси понад 6 млрд. т в районах Монс—Шарлеруа—Льєж і Кемпен), фосфоритів, каолінів, будматеріалів. Клімат Бельгії помірно теплий, морський. Пересічні т-ри січня +3, +4°, липня + 18, +19°. Переважають західні вітри; значна хмарність. Опадів 750—800 мм на рік (в Арденнах — до 1500 мм). В Бельгії дуже густа сітка річок. На півдні Бельгії протікає Маас та його притока Самбр, Урт. Річки середньої, і північної Бельгії — Шельда (Схелде) з притоками Лісом (Леє), Дендером, на Пн. Зх.—р. Ейзер. Грунти на півночі Бельгії переважно бурі лісові, в Кемпені й Арденнах підзолисті. Ліси, головним чином дубові й букові, займають 19,7 % площі Бельгії.

Детальніше у статті Геологія Бельгії

Детальніше у статті Гідрогеологія Бельгії

[ред.] Історія

Докладніше у статті: Історія Бельгії

[ред.] Стародавні часи

В стародавні часи на території Бельгії жило кельтське плем'я белгів. У 57 до н. е. Бельгію завоював Юлій Цезар і включив її до складу Римської імперії. В 3 ст. до Бельгії вторглись германські племена франків і фризів. Белги були частково винищені франками, а частково злилися з ними. В ранньому середньовіччі Бельгія перебувала в складі франкської держави. За Верденським договором 843 територію теперішньої Бельгії було поділено по річці Шельді на дві частини: західна відійшла до Франції, східна — до Лотарингії. В 13—14 столітях територія була ареною запеклої боротьби між Англією і Францією. В середині 15 століття стала володінням бургундських герцогів; 1477—1516 територія теперішньої Бельгії, або Південні Нідерланди, належала разом з рештою Нідерландів імперії Габсбургів, а 1516—1713 — Іспанії. Після війни за Іспанську спадщину, за Утрехтським миром 1713, територія була приєднана до Австрії і знову включена до складу імперії Габсбургів як Австрійські Нідерланди.

[ред.] 18 століття

Наприкінці 18 століття в Австрійських Нідерландах розвинулись металургійна, кам'яновугільна, шерстяна, шовкова, скляна та інші галузі промисловості, зміцніла буржуазія як політична сила. 1789 внаслідок буржуазної революції австрійці були вигнані. 11 січня 1790 проголошена незалежна д-ва — Сполучені штати Бельгії, але 1791 Австрія відновила свою владу над Бельгією. 1795 французький термідоріанський конвент проголосив приєднання Бельгії до Франції. В колишніх Австрійських Нідерландах були ліквідовані пережитки феодальних відносин, зменшено вплив католицької церкви на економічне і політичне життя країни, встановлено буржуазний лад.

[ред.] 19 століття

Після падіння імперії Наполеона колишні Австрійські Нідерланди рішенням Віденського конгресу 1814—15 було злучено з Нідерландами в єдине королівство — Сполучені Нідерланди під владою нідерландського короля Вільгельма І. Внаслідок революції 1830 Бельгія здобула незалежність. У кінці 19 століття, завдяки наявності природних багатств і вільних капіталів, дальшому посиленню експлуатації населення метрополії і колонії Бельгійського Конго (з 1885), Бельгія швидко перетворюється в індустріальну країну. Економічний розвиток її зумовив зростання бельгійського пролетаріату. 1885 в Бельгії створюється робітнича партія; 1886, 1889, 1890 відбулися великі страйки вуглекопів, що супроводилися сутичками робітників з поліцією і урядовим військом; у загальних політичних страйках 1893, 1902 і 1913 взяло участь близько 1 млн. робітників. Під час першої світової війни Бельгія була окупована німецькими військом. Бельгійські соціалісти (на чолі з Вандервелде) займали соціал-шовіністську позицію.

[ред.] 20 століття

В першій третині ХХ століття під тиском робітничого руху бельгійська буржуазія була змушена піти на деякі поступки трудящим: запровадила загальне виборче право для чоловіків, восьмигодинний робочий день, частково підвищила пенсії та інше. Світова економічна криза 1929—33 охопила всі галузі бельгійської економіки; кількість безробітних зросла до 300 тисяч чоловік, посилилась класова боротьба. В роки Другої світової війни Бельгія була окупована військами гітлерівської Німеччини. 1948 Бельгія ввійшла до Західного союзу, а 1949 — до Північно-Атлантичного союзу. 1955 Бельгія підписала Паризькі угоди, а 1957 — договір про т. з. спільний європейський ринок та Євратом.

Королівство стало вільне 1830, двічі нападала Німеччина — 1914 й 1940. Від 1945 Бельгія стала за основну силу досягнення міжнародної співпраці в Європі, організувала економічний союз Бенілюкс, Раду Європи й НАТО в 1949 та Європейське Співтовариство 1957. Перших заходів до регіональної автономії було вжито 1971, 1974 й 1980, коли було створено регіональні асамблеї для Фландрії, Валлонії й Брюсселя. 1992 було оголошено про введення федеративного ладу.

[ред.] Політика

Фламандська громада (нідерландськомовна)	Французька громада (французькомовна)	Німецькомовна громада
Фландрія	Валлонія	Брюссельський столичний регіон

Бельгія — конституційна монархія. Глава держави — король, який затверджує закони, має право розпускати парламент, призначає міністрів та суддів всіх інстанцій. Законодавча влада в країні належить парламентові, що складається з палати представників і сенату. Члени парламенту (за винятком частини сенаторів, яких обирають ради провінцій і сам сенат) обираються громадянами Бельгії віком від 21 року. Обраними до палати представників можуть бути особи, які досягли 25 років, а до сенату — 40 років. У Бельгії діє пропорційна виборча система. Згідно з діючою конституцією 1831, виконавча влада належить королю, фактично вона здійснюється урядом. Місцевими справами за конституцією Бельгії відають виборні провінціальні та комунальні ради і призначувані королем губернатори, комісари та бургомістри.

Голова держави — король Альберт II з 1993

Участь у міжнародних організаціях: Бельгія бере участь у багатьох міжнародних організаціях, зокрема СОТ, ООН, ЄКА, ЄМС, ЄІБ, ЄС, МБРР, МВФ, МФКК, НАТО, ОБСЄ, ОЕСР, СЄ.

Детальніше у статті Політичні партії Бельгії

[ред.] Політична криза 2007-2008 роки

Після останніх федеральних виборів, які пройшли 10 червня 2007 року, ліберальній та соціально-християнській партіям так і не вдалося створити національний (федеральний) уряд країни. За всю свою політичну історію Бельгія вперше переживала таку складну ситуацію.

Через 6 місяців після виборів нарешті досягнута домовленість, і в грудні 2007 року створено Перехідний уряд, який очолив колишній прем’єр-міністр Гі Вергофстадт.

20 березня 2008 року, через 9 місяців переговорів, прем’єр-міністром обрано Іва Летерма і сформувано новий уряд. 15 липня 2008 І.Летерм подає у відставку (дарма що Король Бельгії Альберт ІІ не дав свою згоду на це), і країна знову поринає у невизначеність. Політична криза триває: повноваження діючого уряду продовжуються лише за умови значних обмежень, дати розгляду гарячих питань відтягуються, у тому числі щодо проведення дострокових виборів у 2009 році спільно з черговими регіональними та парламентськими. Ів Летерм пропонує відставку урядую двічі, 19 та 22 грудня 2008 року, і під час другої доповіді Король Альберт ІІ нарешті дає згоду.

30 грудня 2008 року Прем’єр-міністром Бельгії став Герман Ван Ромпей. Склад Кабінету Міністрів залишився у цілому без змін, окрім трьох осіб: віце-прем’єр-міністром, міністром внутрішніх справ призначено Гвідо Де Падта, міністром юстиції – Стефана Деклерка, міністром державної служби та державних підприємств став Стівен Ванакере.

[ред.] Економіка

Детальніше у статті Економіка Бельгії

Бельгія – високорозвинена індустріальна країна. Основні галузі економіки: інжинірінг і металургія, моторобудівна, харчова, хімічна, текстильна, вугільна та нафтова, скляна.

Грошова одиниця — євро

Експорт: залізо, сталь, текстиль, нафтохімікати, пластмаси, діаманти, транспортні засоби;

[ред.] Дивіться також

• Корисні копалини Бельгії
• Історія освоєння мінеральних ресурсів Бельгії
• Гірничо-металургійна промисловість Бельгії

[ред.] Адміністративний устрій

Докладніше у статті: Адміністративний поділ Бельгії

Бельгія поділяється на 3 регіони: Брюссельський столичний (власне Брюссель і 18 приміських громад), Валлонія, Фландрія, які діляться на 10 провінцій (по 5 у Фландрії й Валлонії), а провінції — на громади.

[ред.] Демографія

• 1990 — 9,895 млн.
• 2002 — 10,2 млн. (за відомостями перепису)

[ред.] Культура

Офіційні мови — нідерландська, французька й німецька. На півночі, у Фландрії, розмовляють здебільшого нідерландською (55 % людності країни); на півдні, у Валлонії — французькою (32 %); 11 % бельгійців двомовні; на самому сході Валлонії — німецька (0,6 %). У Брюссельському регіоні розмовляють французькою й нідерландською мовами. У Фландрії за офіційну мову править тільки нідерландська, у Валлонії — французька (на землях Німецькомовної громади ще й німецька), а в Брюсселі за офіційні вживають французької та нідерландської мов.

Детальніше у статті Культура Бельгії

[ред.] Релігія

Конституція Бельгії гарантує свободу віросповідання. Більшість віруючих (близько 75% населення) - католики. Офіційно визнані також іслам (250 тис. осіб), протестантство (близько 70 тис. осіб), юдаїзм (35 тис. осіб), англіканство (40 тис. осіб), православ'я (20 тис. осіб). Протестанти живуть в основному в Брабанті та Генті. Єврейська громада зосереджена в Брюсселі та Антверпені.

[ред.] Інше

Державний прапор Королівства Бельгії складається з чорної, жовтої й червоної доземних смуг. Чорний колір символізує силу, жовтий означає зрілість, повність сили, що їх досягають мудрістю. Червоний — символ перемоги, досягнутої внаслідок виявленої хоробрості, мужності й жертовності. Прапор схвалено 1831 року.

Державний герб Королівства Бельгії зображено як чорного щита, приладнаного на схрещених скіпетрах, на тлі щита зображено лева — символ влади. Щит увінчано князівською короною — символом монархічного ладу Бельгії. Внизу на червоній стрічці напис: «У єднанні — сила».

Гімн Бельгії (англійська мова):

     Oh beloved Belgium, sacred land of our fathers,
     Our heart and soul are dedicated to you.
     Our strength and the blood of our veins we offer,
     Be our goal, in work and battle.
     Prosper, O country, in unbreakable unity,
     Always be yourself and free.
     Trust in the word that, undaunted, you can speak:
     For King, for Freedom and for Law.
     (repeat previous two lines)
     For King, for Freedom and for Law.
     (repeat)

Національне свято — 21 липня.

[ред.] Див. також

• Список міст Бельгії

[ред.] Література

• (укр.) Українська радянська енциклопедія / ред. М. Бажан; 2-е видання. — К., 1974-1985.
• Маркс К. «Образцовое государство» Бельгия. В кн.: Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения, т. 5. М., 1956,
• Маркс К. Бельгийские избиения. В кн.: Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения, т. 13, ч. і. М., 1936;
• История XIX века, т. З, 5, 7, 8. Под ред. Лависса и Рамбо. Пер. с франц. М., 1938-39;
• Сегалл Я. Бельгия. М., 1940;
• Лозинский С. Г. История Бельгии и Голландин в новое время. СПБ, [1908];
• Конституции буржуазних государств Европы. М., 1957;
• Добрынин Б. Ф. Физическая география Западной Европы. М., 1948;
• Жуа 11. Тресты в Бельгии. М., 1957;
• Экономическое и социальное положение Бельгии. В кн.: Экономическое положение Западной Европы. М., 1959;
• Стасов В. В. Искусство XIX века. Нынешнее искусство в Европе. В його кн.: Избранное, т. 2. М., 1951; Сидорова В. А. Константи Менье. М.—Л., 1946;
• Pirenne H. Histoire de Belgique des origines á nos jours, V. 1—4. Bruxelles, [1948—52].

п • о • р Адміністративний поділ Бельгії
Фландрія	Західна Фландрія · Східна Фландрія · Фламандський Брабант · Антверпен · Лімбург
Валлонія	Ено · Намюр · Валлонський Брабант · Люксембург · Льєж
Брюссельский столичний округ	Брюссель
Мовні громади	Фламандська громада · Франкомовна громада · Німецькомовна громада

п • о • р Країни Європи
Держави	Австрія · Азербайджан² · Албанія · Андорра · Бельгія · Білорусь · Болгарія · Боснія і Герцеговина · Ватикан · Велика Британія · Вірменія² · Греція · Грузія² · Данія · Естонія · Ірландія · Ісландія · Іспанія¹ · Італія · Казахстан¹ · Кіпр² · Латвія · Литва · Ліхтенштейн · Люксембург · Македонія · Мальта · Молдова · Монако · Нідерланди · Німеччина · Норвегія · Польща · Португалія · Росія¹ · Румунія · Сан-Марино · Сербія · Словаччина · Словенія · Туреччина¹ · Угорщина · Україна · Фінляндія · Франція · Хорватія · Чехія · Чорногорія · Швейцарія · Швеція
Залежні території	Азорські острови · Акротірі і Декелія · Аландські острови · Гернсі · Гібралтар · Джерсі · Мен · Мадейра · Свальбард · Фарерські острови · Ян-Маєн
Невизнані республіки	Абхазія³ · Косово³ · Нагірно-Карабаська Республіка² · Південна Осетія³ · Північний Кіпр² ³ · Придністров'я
¹ Частково розташована в іншій частині світу | ² Розташована в іншій частині світу, але пов'язується з Європою з точки зору культурних особливостей | ³ Визнана деякими країнами

п • о • р Рада Європи
Країни-члени	Австрія • Азербайджан • Албанія • Андорра • Бельгія • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Великобританія • Вірменія • Греція • Грузія • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Кіпр • Іспанія • Італія • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Македонія • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Польща • Португалія • Росія • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Швейцарія • Швеція • Чорногорія
Країни-спостерігачі	Ватикан • Ізраїль • Канада • Мексика • США • Японія

п • о • р Західноєвропейський союз
Члени	Бельгія • Великобританія • Греція • Іспанія • Італія • Кіпр • Люксембург • Мальта • Нідерланди • Німеччина • Португалія • Франція
Асоційовані члени	Ісландія • Норвегія • Польща • Туреччина • Угорщина • Чехія
Асоційовані партненри	Болгарія • Естонія • Латвія • Литва • Румунія • Словаччина • Словенія
Спостерігачі	Австрія • Данія • Фінляндія • Ірландія • Швеція