Белі Манастір
|
Белі Манастір
Beli Manastir
|
|||
|---|---|---|---|
 |
|||
|
|||
| Координати: 45°46′ пн. ш. 18°36′ сх. д. / 45.767° пн. ш. 18.600° сх. д. | |||
| Країна | Хорватія | ||
| Жупанія | Осієцько-Баранська | ||
| Уряд | |||
| - Міський голова | Іван Добош (СДП) | ||
| Площа | |||
| - Повна | 55 км² | ||
| Населення (2001) | |||
| - Усього | 10 986 | ||
| Часовий пояс | CET (UTC+1) | ||
| - Літній час | CEST (UTC+2) | ||
| Поштовий індекс | 31300 | ||
| Телефонний код(и) | +385 031 | ||
| Веб-сайт: www.beli-manastir.hr | |||
  Белі Манастір
|
|||
.gif)
Белі Манастір (хорв. Beli Manastir, серб. Бели Манастир, угор. Pélmonostor, місцева і застаріла назва Monoštor або Pelmonoštor) — містечко на північному сході Хорватії, в області Бараня, центр однойменної громади, що входить до складу Осієцько-Баранської жупанії, найбільший і найважливіший населений пункт та культурно-економічний центр Барані. Станом на 2001 р. місто налічувало 8671 жителя, з яких 6085 осіб або 55,39% становили хорвати, 2920 або 26,58% — серби, а 933 або 8,49% — угорці.
Історія [ред.]
Місто вперше згадується в 1212 році під іменем Пел (Pel). Із самого початку воно було дуже різноликим за етнічним складом. Впродовж історії місто населяли хорвати, серби, угорці, німці та цигани.
За даними перепису 1910 р., в місті було 2447 осіб, з яких 1496 (61,1%) становили німці, 478 (19,5%) — серби і 443 (18,1%) — угорці. [1]
У 1929 році населення складали угорці (33,8%), німці (32,6%), хорвати (18,8%) та серби (близько 12%).
Під час хорватської війни за незалежність, Белі Манастір було включено поряд з іншими сусідніми містами в невизнану сепаратистську Республіку Сербську Країну. Після війни місто перейшло в підпорядкування Хорватії.
Примітки [ред.]
- ↑ Atlas and Gazetteer of Historic Hungary 1914, Talma Kiadó
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Белі Манастір |
|
||||||||
