Бем Юзеф Захаріаш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бем Юзеф Захаріаш
Józef Bem 111.JPG
Народився 14 березня 1794(1794-03-14)
Тарнов, Річ Посполита
Помер 10 грудня 1850(1850-12-10) (56 років)
Алеппо, Османська імперія
Приналежність 22px Варшавське герцогство
Flag of Russia.svg Російська імперія
Царство Польське
Австрійські революціонери
Османська імперія Османська імперія
Роки служби 22px 18121815
Росія 18151825
18301831
АР 18481849
Османська імперія 18491850
Війни/битви Франко-російська війна 1812

Війна шостої коаліції:

Листопадове повстання 1830—1831
Революція 1848 року в Австрії, потім в Трансільванії

Юзеф Захаріаш Бем (пол. Józef Zachariasz Bem),Амурат-паша (14 березня 1794(17940314), Тарнув в Галичині — 10 грудня 1850, Алеппо) — полководець; польський генерал, фельдмаршал турецької армії, головнокомандувач військ угорського повстання 1848 року.

Ранні роки[ред.ред. код]

Виховувався в кадетському корпусі та артилерійському училищі в Варшаві; на службу вступив до польської кінної артилерії і брав участь в війні 1812 проти Росії. За звитягу при обороні Данцига 1813 року нагороджений орденом почесного легіону.

Після перетворення 1815 року польської армії він знову вступив в артилерію, читав лекції у Варшавському артилерійському училищі, але після смерті імператора Олександра I був звільнений зі служби як людина неблагонадійного способу мислення.

Листопадове повстання[ред.ред. код]

Коли в листопаді 1830 року спалахнуло в Варшаві Листопадове повстання, поспішив туди і негайно зайняв визначне становище в польських військах.

За хоробрість, виявлену ним у боях при Доманіцах, Іган та Остроленка, призначений був головнокомандувачем всієї польської артилерієї, якою і розпоряджався вельми майстерно під час варшавського штурму.

По поразці повстання втік в Німеччину, а потім в Париж, де проживав приватно, займаючись різними науковими проектами.

Намагався створити Польський легіон, який боровся б на боці Педру I у громадянській війні в Португалії. Задумка провалилася.

Революція 1848 року[ред.ред. код]

Загальноєвропейська революція 1848 року знову пробудила в ньому бурхливу діяльність; під час березневого повстання у Відні він з'явився головним організатором опору урядовим військам; а по укладенні віденцями капітуляції встиг втекти до Угорщини, де Кошут Лайош доручив йому головне начальство над Трансільванією. Тут Бем виявив знову чудову енергію та заповзятливість як в організації військових сил, так і в боротьбі проти австрійських та російських військ, поки ватажку останніх, генер. Людерс, не вдалося нарешті зовсім розбити його під Темешваром та Германштадтом (липень 1849).

Викликаний Кошутом в Угорщину та зазнавши нової поразки під Темешваром, втік до Туреччини, прийняв іслам і під ім'ям Амурат-паші став працювати над перетворенням турецької армії.

За наполяганням Росії та Австрії він 1850 року був поселиний в Халеб. Тут в листопаді того ж року Бем, керуючи турецькими військами, придушив криваве повстання арабського населення проти християн та незабаром після цих подій (в грудні) помер від лихоманки, якої не міг перенести його організм, ослаблений ранами.

Бем як полководець відрізнявся талановитістю і був дуже шанований військами. Через тридцять років після його смерті угорці спорудили йому пам'ятник в Марош Васрегеле.

Юзеф Бем був зображений на банкноті Польської Народної Республіки вартістю 50 злотих зразка 1982 р.

Література[ред.ред. код]

  • Czetz, «Bems Feldzug in Siebenb ür gen» (Гамбург, 1850)
  • Palacky, «Bem in Siebenburgen» (1850).