Бенедикт Нурсійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бенедикт з Нурсії
Benedetto da Norcia
Народився 480(0480)
Норчія, Kingdom of Italyd
Помер 21 березня 547(0547-03-21)
Монтекассіно, Візантійська імперія
Канонізований 1220
У лику святого (катол.)
святого преподобного (православ.)
Патрон Європа
Медіафайли на Вікісховищі

Бенедикт Нурсійський або Бенедикт з Нурсії (італ. Benedetto da Norcia, бл. 480, Норчія — 21 березня 547, Монте Кассіно) — реформатор західного чернецтва і засновник ордену бенедиктинців[1][2].

Бенедикт був канонізований Католицькою церквою і визнаний святим у 1220 році та вважається головним святим покровителем Європи[3].

Родовід[ред. | ред. код]

  • Аніцій Євпропій та його дружина Клавдія Абондантія Регуардаті, Батьки Святого Бенедикта і Святої Схоластики

Біографія[ред. | ред. код]

Окрім короткого вірша, що приписується Марку з Монте-Кассіно[4], єдиний стародавній звіт про Бенедикта міститься у другому томі «Діалогів» папи Григорія І з чотирьох книг, який, як вважається, був написаний у 593 р.[5], хоча справжність цієї роботи було поставлено під сумнів[6].

Народився у шляхетній родині в місті Нурсія (сучасна Норчія) в Умбрії[7] близько 480 року. Навчався у Римі, але розпусність римського життя не подобалося йому і він подався в гірську місцевість неподалік від міста «Ендіфе», де він жив у печері багато років. Під містом «Ендіфе» згідно традиції вважають місто Аффіле в Лаціо, що знаходиться в 55 км від Риму[8].

Слава про побожне життя Бенедикта привела до нього кількох прибічників, з якими він заснував 12 маленьких монастирів.

Ворожість місцевого кліру змусила його разом з учнями перебратися південніше, до Монте-Кассіно, де вони заснували новий монастир, для якого Бенедикт склав правила, в яких висловив свої погляди на чернецтво і душу людини. Бенедикт написав монаший статут Бенедиктинського Чину (Статут Бенедикта, лат. Regula Benedicti), у якому, за висловом св. Григорія — «святий муж вчив так, як жив сам».

Бенедикт став першим, хто створив продуману систему правил життя у монастирі. Згідно з ними чернець повинен був зректися самого себе і осягнути Бога, при чому він зобов'язувався не мати майна, вести життя у цноті як дієвий член Товариства любові і послуху.

Згідно Статуту Бенедикта, кожен хто хотів стати монахом мав пройти річний випробувальний термін (новіціат). Монахи давали три обітниці: цноти, бідності та послуху. Монахи мали дотримуватися мовчання, молитися згідно з установленим порядком молитов, читати Святе письмо та Отців церкви, забезпечувати себе за рахунок власної праці. Аскетичні норми встановлені святим Бенедиктом були досить доступними, але одночасно строгими, що й зумовило його популярність. Кожен монах приписувався до певного монастиря, у якому мав жити. Статут Бенедикта Нурсійського впорядкував чернече життя на Заході, виключив з нього анархію та бродяжництво монахів. З плином часу цей устав став головним у католицькому чернецтві.

Шанування[ред. | ред. код]

По смерті Бенедикта папа Григорій І сприяв поширенню бенедиктинського чернецтва в Італії, Галлії і Англії.

Бенедикт був канонізований Католицькою церквою і визнаний святим у 1220 році.

11 липня — День Святого Бенедикта.

Патрон[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гілл, Джонатан (2010), стор. 164—165
  2. Бенедикт з Нурсії // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
  3. Fr. Paolo O. Pirlo, SHMI (1997). "St. Benedict". My First Book of Saints. Sons of Holy Mary Immaculate - Quality Catholic Publications. pp. 145–147. ISBN 971-91595-4-5
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 27 лютого 2021. 
  5. CATHOLIC ENCYCLOPEDIA: St. Benedict of Nursia. www.newadvent.org. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 27 лютого 2021. 
  6. Life and Miracles of St. Benedict (Book II, Dialogues), translated by Odo John Zimmerman, O.S.B. and Benedict R. Avery, O.S.B. (Westport, CT: Greenwood Press, 1980), p. iv.
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 27 лютого 2021. 
  8. «Saint Benedict, Abbot», Lives of Saints, John J. Crawley & Co., Inc. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 27 лютого 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]

Гілл, Джонатан (2010). Історія християнства. — К.:Темпора, 560 с.:іл. ISBN 978-617-5690-13-0

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бенедикт Нурсійський