Бенкет (Платон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Бенкет»  (Συμπόσιον, ἤ Περὶ ἀγαθοῦ, ἠθικός – підзаголовок: «Про благо, етичний»)— філософський твір Платона датований приблизно 385-380 р. до н.е.

Структура діалогу[ред.ред. код]

Діалог являє собою розповідь Аполлодора, учня Сократа, на бенкеті, який влаштував трагічний поет Агафон з нагоди перемоги на Ленеях в 416. Крім вступу (172a-178a) і висновку (223c-d), «Бенкет» містить сім промов:

I. Федра (Ерос - найдавніший бог) (178a-180b),

II. Павсанія (є дві Афродіти і два Ероса: небесний і вульгарний) (180с -185с), III. Еріксімаха (ерос пронизує весь світ) (185c-188c),

IV.Арістофана (люди в їх теперішньому вигляді - тільки символ людини, половинка колись цілісного істоти: цільної жінки, або цільного чоловіки, або андрогіна - двостатеві істоти; любов є прагнення до початкової цілісності) (189c-193d),

V. Агафона (Ерос - бог, наділений красою, досконалістю, молодістю і т.п.) (194e-197e),

VI. Сократа (Мета Ероса- оволодіння благом ) (199c-212c),

VII. Алківіада (панегірик Сократу) (215a-222b).

Філософія любові в "Бенкеті"[ред.ред. код]

Якщо перші чотири мови поступово готують тему сократовской мови, то від промови Агафона Сократ відштовхується: ерос - як і всякий потяг - є потяг до відсутнього; тому ерос амбівалентний, діалектичний: прагнучи до прекрасного і доброго, він не володіє ними. І далі Сократ викладає почуту ним в юності мова мантінеянкі Діотіми: Ерос - не бог, але демон, посередник між людиною і богом, син Пороса-багатства і співі-бідності, зачата на святі народження Афродіти; Ерос любить одне з найпрекрасніших благ - мудрість, тому він - сама філософія; але любов до мудрості, як і статева любов, є один з видів бажання щастя, а саме щастя - вічне володіння благом в красі. Однак людині в цьому світі вічність дана або на спільному з тваринами шляху породження потомства, або на шляху поступового сходження по щаблях краси до прекрасного як такого, до духовного породженню в ньому. На відміну від інших співрозмовників Алківіад у своїй промові вихваляє НЕ Ероса, а Сократа, однак і тут розвивається основна тема діалогу: тільки філософія може дати людині справжнє щастя.

Вплив на історико-філософський дискурс[ред.ред. код]

«Бенкет» послужив джерелом численних наслідувань (Ксенофонт, Аристотель, Плутарх, Апулей, Афіней, Юліан, Макробій, Мефодій Патарський). Коментар до «Бенкету» - одна з «Еннеад» (I 5) Плотіна.

В епоху Відродження «Бенкет» став особливо популярний завдяки коментарю М.Фічіно. Виключний вплив платонівська метафізика любові справила на Вл. Соловйова та естетику російського символізму.

Рос. пер.: М.Пахомова (1783), В.М.Карпова (1863), А.Пресса (1904), І.Д.Городецкого (1908), С.А.Жебелева (1922), С.К.Апта ( 1965).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

1. Symposium of Plato, ed. with introd., critical notes, comm. by R.G.Bury. Cambr, 1909;

2. Isenberg M.W. The order of the discourses in Plato’s Symposium. Chi., 1940;

3. Hoffmann E. Über Piatons Symposion. Hdlb., 1947;

4. Koller Η. Die Komposition des platonischen Symposions. Ζ., 1948;

5. Marcel R. Marcile Ficin sur «Le Banquet de Platon ou de l’amour». P., 1956;

6. Dover K.J. The date of Plato’s Symposium. – «Phronesis», 1965, v. 10, № 1, ρ 2–20;

7. Rosen S. Plato’s Symposium. New Haven–L., 1968.