Бенні Гудмен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бенні Ґудмен
Benny Goodman
фотографія
Бенні Гудмен (у фільмі Stage Door Canteen (1943))
Основна інформація
Повне ім'я Бенджамін Девід Ґудмен
Benjamin David Goodman
Дата народження 30 травня 1909(1909-05-30)
Місце народження Чикаго, Іллінойс, США записано батьками, але фактично в Білій Церкві (Україна)
Дата смерті 13 червня 1986(1986-06-13) (77 років)
Роки активності 1926–1986
Жанри Свінг
Псевдоніми Король свінгу
(King of Swing),
Професор
(The Professor)
Лейбли Victor, Bluebird, Brunswick, Columbia, Vocalion, OKeh, Capitol, Decca, Melotone, Musicmasters

Бе́нні Ґу́дмен, (Benny Goodman, повне ім'я Бенджамін Девід Ґудмен, Benjamin David Goodman; *30 травня 1909 — †13 червня 1986) — американський джазмен, кларнетист, прозваний «королем свінгу».

Життєвий і творчий шлях[ред.ред. код]

Народився в Чикаго в родині бідних єврейських емігрантів з містечка Біла Церква,що під Києвом. Вчився грати на кларнеті в школі при синагозі Kehelah Jacob і вже в юні роки став віртуозом і виступав у різних колективах. Значний вплив на Бенні справили новоорлеанські музиканти, такі як Джоні Доддс (Johnny Dodds), Леон Ропполо (Leon Roppolo) і Джіммі Нун (Jimmy Noone).

В 1925 році 16-річний Гудмен долучається до одного з найкращих чиказьких оркестрів — The Ben Pollack Orchestra, в 1926 взяв участь у записах. Через два роки з'являються його перші сольні записи.

До зеніту слави[ред.ред. код]

В кінці 1920-х виїхав до Нью-Йорка де працював до початку 1930-х, завойовуючи популярність. Грав з відомими колективами Реда Нікольса (Red Nichols), Ісама Джонса (Isham Jones) i Теда Льюїса, а в 1932 році створив власний колектив. В 1934 підписав контракт з Columbia Records, у тому ж році Бенні Гудмен бере участь у щотижневій радіо програмі Let's Dance («давайте танцювати»), що вимагала від нього все нових творів. Щоб вирішити проблему з наповненням репертуару, Гудмен купує ноти Флетчера Хендерсона. Виконання цих визнаних творів у власній манері, а також солідний творчий доробок самого Бенні Гудмена в середині 1930-х робили його висхідною зіркою, але широку славу приніс йому виступ 21 серпня 1935 року в бальній залі Palomar Ballroom в Лос-Анжелесі. Цю дату часто називають початком ери свінгу.

Успіх Бенні Гудмена у свінгу порівнюють з успіхом Елвіса Преслі у рок-н-ролі. Обидва популяризували «чорну» музику серед білої молоді. Слід зазначити, що значна кількість творів була виконувана і до Гудмена оркестром Флетчера Хендерсона і Бенні Гудмен публічно виражав свою вдячність цьому Хендерсону, його оркестр був маловідомим. З іншого боку Гудмен був не тільки віртуозним виконавцем — він був надзвичайно творчим кларнетистом і новатором джазової епохи, що передувала епосі бібопу.

Гудмен також причетний до поступу расової інтеграції в Америці. На початку 1930-х білі й чорні музиканти не могли разом виступати в більшості клубів чи на концертах через расову дискримінацію, закріплену в правовому кодексі тодішніх США. Однак Бенні Гудмен пішов проти традиції, залучивши до свого тріо чорношкірого піаніста Тедді Вільсона (Teddy Wilson) (на ударних грав американець польського походження Джін Крупа (Gene Krupa). В 1936 до колективу приєднався вібрафоніст Ліонел Хемптон (Lionel Hampton), а в 1940 один з перших електрогітаристів Чарлі Крістіан (Charlie Christian), що двома роками пізніше помер від туберкульозу. Слава Гудмена була достатньою і він міг собі дозволити відмовитися від гастролей у південних штатах, де його чорношкірих музикантів арештували б через расистські закони.

Упродовж 1930-х років слава Бенні Гудмена зростала. Він виступав спочатку у тріо, пізніше у квартеті, а потім у секстеті. 16 січня 1938 його колектив дав славетний концерт у Карнегі-холі. Проте до середини 1940-х років наступила криза популярності біг-бендів, причиною якої були головним чином фінансові труднощі викликані Другою світовою війною. Гудмен продовжував записувати платівки й грав малими колективами.

14 березня 1942 Бенні Гудмен оженився на Алісі Хаммонд Дакворт (Alice Hammond Duckworth), сестрі свого приятеля Джона Хаммонда, яка народила двох дочок.

Закат свінгу і пізні роки[ред.ред. код]

В 1950-х роках свінг втрачає популярність. Гудмен випробував себе в різних жанрах, однак не мав успіху. Проте він випустив альбоми із записами своїх концертів кінця 1930-х років — «Carnegie Hall Jazz Concert» та «Jazz Concert No. 2», які попали у хіт-паради, також Гудмен грав на різних міжнародних фестивалях, організовував турне по різних країнах світу.

У 1962 році було організовано турне Бенні Гудмена в СРСР. Дав концерт в Києві, в домі культури Метробудівників на вулиці Прорізній. Щоправда тут він стикнувся із численними бюрократичними труднощами — радянські політики вимагали участі якомога більше чорношкірих музикантів в оркестрі, радянське керівництво відмовилося сплачувати Гудмену гонорар, значна кількість квитків на його концерти розповсюджувалася виключно серед «перевірених класово-свідомих товаришів».

В 1960-х — 80-х роках Бенні Гудмен продовжував виступати переважно з маленькими колективами до 1986 року, коли далися взнаки проблеми із здоров'ям. Помер Бенні Гудмен 1986 року в Нью-Йорку, похований на цвинтарі Long Ridge у Стемфорді, штат Коннектикут.

Дискографія[ред.ред. код]

  • A Jazz Holiday (1928, Decca)
  • Benny Goodman and the Giants of Swing (1929, Prestige)
  • BG and Big Tea in NYC (1929, GRP)
  • Swinging '34 Vols. 1 & 2 (1934, Melodean)
  • Sing, Sing, Sing (1935, Bluebird)
  • The Birth of Swing (1935, Bluebird)
  • Original Benny Goodman Trio and Quartet Sessions, Vol. 1: After You've Gone (1935, Bluebird)
  • Stomping at the Savoy (1935, Bluebird)
  • Air Play (1936, Doctor Jazz)
  • Roll 'Em, Vol. 1 (1937, Columbia)
  • Roll 'Em, Vol. 2 (1937, CBS)
  • From Spirituals to Swing (1938, Vanguard)
  • Carnegie Hall Jazz Concert (1938, Columbia)
  • Carnegie Hall Concert Vols. 1, 2, & 3 (Live) (1938, Columbia)
  • Ciribiribin (Live) (1939, Giants of Jazz)
  • Swingin' Down the Lane (Live) (1939, Giants of Jazz)
  • Featuring Charlie Christian (1939, Columbia)
  • Eddie Sauter Arrangements (1940, Columbia)
  • Swing Into Spring (1941, Columbia)
  • Undercurrent Blues (1947, Blue Note)
  • Swedish Pastry (1948, Dragon)
  • Sextet (1950, Columbia)
  • BG in Hi-fi (1954, Capitol)
  • Peggy Lee Sings with Benny Goodman (1957, Harmony)
  • Benny in Brussels Vols. 1 & 2 (1958, Columbia)
  • In Stockholm 1959 (1959, Phontastic)
  • The Benny Goodman Treasure Chest (1959, MGM)
  • The King Swings Star Line
  • Pure Gold (1992)
  • 1935-1938 (1998)
  • Portrait of Benny Goodman (Portrait Series) (1998)
  • Carnegie Hall Jazz Concert '38 (1998)
  • Bill Dodge All-star Recording (1999)
  • 1941-1955 His Orchestra and His (1999)
  • Live at Carnegie Hall (1999)

Посилання[ред.ред. код]