Бен-Гур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Бен-Гур» (англ. Ben-Hur, 1959) — кінофільм. Епічний фільм режисера Вільяма Вайлера, знятий за романом американського письменника Лью Уолласа. Прем'єра відбулась у Нью-Йорку 18 листопада 1959. Фільм здобув 11 премій «Оскар» і часто визнавався найкращим історичним фільмом. Дітям рекомендується перегляд спільно з батьками.

Сюжет[ред.ред. код]

До 14 року Римська імперія вже за інерцією розширювала свої володіння, завойовуючи все нові й нові землі. Юдея, де поширились чутки про народження сина Божого, була підкорена. Її видний і багатий громадянин Бен-Гур зустрічає друга свого дитинства Мессалу, що став тепер римським трибуном. Колись споріднені душі, вони сваряться на ідеологічному ґрунті. Бен-Гура засилають на галери, його матір і сестру кидають до в'язниці. Довгі роки випробувань не тільки не згинають Юду, але помислами про помсту лише зміцнюють його. Він повернеться на землю обітовану, де знайде дороговказну зірку для нового життя…

У ролях[ред.ред. код]

  • Чарлтон Хестон — Бен-Гур
  • Стівен Бойд — Мессала
  • Марта Скотт — Міріам
  • Кеті О'Доннелл — Тірза Бат-Гур
  • Хайя Харарі — Есфір
  • Сем Джаффе — Сімонід
  • Джек Хокінс — Квінт Аррій
  • Теренс Лонгдон — Друз
  • Х'ю Гріффіт — Шейк Ілдерім
  • Френк Трінг — Понтій Пилат
  • Клод Хітер — Ісус Христос
  • Марина Берті — Флавія

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • «Бен-Гур» став третьою екранізацією роману Лью Уоллеса. Попередні виходили в 1907 і 1925 роках.
  • В СРСР фільм не демонстрували через те, що його сюжет прив'язаний до подій Нового Завіту, і вперше був продемонстрований російською мовою лише в 1994 році на телеканалі НТВ.
  • Цей фільм повинен був врятувати студію MGM від банкрутства. І врятував — при бюджеті в 15 млн дол він зібрав по світу 70 млн дол.
  • Продюсер Сем Цимбаліст заплатив режисерові Вільяму Уайлера 1 мільйон доларів за роботу над «Бен-Гуром», небачені гроші на ті часи.
  • Для зйомок були запрошені актори з восьми країн, перевага віддавалася європейським аристократам.
  • У масовці фільму взяло участь 50 тис. чоловік (мешканці кількох італійських сіл), з них тільки 15 тис. — в гонках на колісницях.
  • Для підтримки життя масовки студія MGM вибудувала спеціальні павільйони, де 5 тис. статистів запросто могли пообідати за 20 хвилин.
  • Італійки надіслали творцям фільму більше 160 кілограмів волосся для виготовлення перук і накладних борід.
  • Для знімання батальних сцен MGM хотіла використати точну копію римського корабля. Побудований човен протримався на поверхні води лише кілька хвилин. Перша ж крихітна хвиля його перевернула. Тож довелося перемістити «стародавню» посудину до спеціальної водойми і управляти нею за допомогою канатів.
  • Щоб перетворити водойму з водою коричневого кольору у справжнє Середземне море, довелося викликати хіміка. Той висипав якусь речовину — і вода стала блакитною. Зате кожен, хто під час битви падав за борт, довгий час не міг відмитися.
  • Творці фільму намагалися зрозуміти, який вигляд мав колись єрусалимський стадіон. Перший археолог відповів — як римський, другий — як фінікійський, третій взагалі здивувався, що в Єрусалимі був стадіон. Прийняли рішення зробити його таким же, як у фільмі «Бен Гур» 1925 року.
  • Після знімання всі декорації були зруйновані.
  • У фільмі немає жодної закінченої історії, взятої з Біблії. Там є дві сцени, які відповідають деяким фактам, викладеним у Новому завіті.
  • У стародавній Іудеї ніколи не було титулу «принца», який носить у фільмі Юда Бен Гур. Проте з джерел відомий знатний іудейський рід Гурів, можливо, скіфського або іранського походження (напр. ім'я знаменитого перського царя V ст. Н. Е. Бахрама (Варахрана) Гура, тобто «вовка»). Стародавні скіфи в VII ст. до н. е... здійснили похід у Палестину, заснувавши там місто Скіфополіс.
  • У фільмі немає жодного достовірного факту з римської історії, крім факту призначення Понтія Пілата прокуратором Іудеї. Морський бій римських кораблів Квінта Аррія (Джек Хокінс) з «македонськими галерами» не міг мати місця в 30-х роках I століття нашої ери, тому що Македонія на той час була провінцією Римської імперії ось вже майже 200 років.
  • Сам Спаситель не раз з'являється у фільмі, проте, аж до сцени Свого розп'яття на хресті, Він ні разу не показує своє обличчя, і глядачі бачать Його або зі спини або збоку.

Премії[ред.ред. код]

Картина дістала 11 «Оскарів» у наступних номінаціях:

За загальною кількістю нагород з фільмом «Бен Гур» можуть зрівнятися тільки 2 картини: «Титанік» (1997) режисера Джеймса Кемерона і "Володар перснів: Повернення короля „(2003) режисера Пітера Джексона.

Крім «Оскарів» фільм Вільяма Вайлера здобув 5 премій «Золотий глобус» (найкращий фільм, найкращий режисер, найкраща чоловіча роль другого плану та спеціальна премія Ендрю Мартону за постановку сцени перегонів на колісницях) і премію Британської академії кіно і телевізійних мистецтв «BAFTA» за найкращий фільм.

Технічні дані[ред.ред. код]

Інші версії фільму[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Раніше

1958
Премія БАФТА
за найкращий фільм року]]

1959
Далі
" Квартира " ;
1960