Беовульф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Беовульф
Beowulf.firstpage.jpeg
Перша сторінка рукопису «Беовульф»
Оригінал англ. Beowulf
Жанр епос, Q1601739 / героїчний епос, епічна поема
Автор невідомий
Мова західно-саксонський діалект староанглійської
Написаний VIII — поч.XI ст.н.е.
Переклад Олена О’Лір

«Беову́льф» — пам’ятка стародавнього англосаксонського героїчного епосу, його найвідоміший зразок (зі збережених).

Дійшла до нас у рукописі давньоанглійською мовою початку 10 століття (Британський музей в Лондоні), але створена набагато раніше (78 століття).

Поема складається з двох частин. Герой поеми – воїн з племені гаутів (германське плем’я з півдня Швеції) на ім’я Беовульф. Це ім’я перекладається за однією версією як ведмеде-вовк, а за іншою як бджолиний вовк (тобто ведмідь). В першій, більшій за розмірами, частині він в молодості перемагає велетня Ґренделя і звільняє від нього Данію. В другій — старий Беовульф, що правив гаутами 50 років, вбиває дракона який загрожує його країні, але при тому гине.

Сюжет[ред.ред. код]

Головний зміст полягає в оповідях про перемогу Беовульфа над страшними потворами Ґренделем (ст-англ.Grendel) і його матір’ю, та над драконом, що спустошував навколишні землі, а також декілька супутніх епізодів.
Події відбуваються у Скандинавії (Данія та південь сучасної Швеції). У величному палаці Георот славного конунґа Гродґара бенкетували дружинні воїни з племені данів. Проте ось вже 12 зим на Георот нападає страшна потвора на ймення Ґрендель, винищуючи найкращих та найшанованіших воїнів. Вельможний ґеатський воєвода Беовульф, відомий своєю силою та військовою вправністю, вирушає морем з дружиною на допомогу Гродраґу, пам’ятаючи про гостинність, яку конунґ виявив до його батька, коли той вигнанцем змушений був покинути рідні землі. Він сам долає Ґренделя у нічному двобої, відірвавши тому руку, і той помирає у своєму лігві. Щоби помститися за нього, з морської безодні з’являється ще страшніший ворог — мати Ґренделя. Щоб її здолати, Беовульфу доводиться спуститися в її морське лігво.
У другій частині поеми Беовульф — на той час уже конунґ ґеатів — стає до бою з драконом, який мстить людям за те, що вони посягнули на його скарб. Дракона вбито, але й Беовульф отримує смертельну рану. Автор не розглядає це як трагедію, а радше як гідний вінець життя героя. Дружина на чолі з доблесним Віґлавом урочисто спалює Беовульфа та драконів скарб на поховальному вогнищі. Як і в інших творах давньогерманського епосу, поряд з діями героїв велика увага приділяється їхнім словам, у яких розкриваються характери, розум та цінності героїв, які служать ідеалам своєї епохи, і які (слова, себто) також використовуються для подачі додаткових сюжетних ліній, передісторії та інших відомостей.

Джерела[ред.ред. код]