Берберійський лев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Берберійський лев
BarbaryLionB1898bw.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Кішкоподібні (Feliformia)
Родина: Котові (Felidae)
Рід: Пантера (Panthera)
Вид: Лев (Panthera leo)
Підвид: Берберійський лев
Триноміальна назва
Panthera leo leo
(Linnaeus, 1758)
Синоніми
Felis leo Linnaeus, 1758
Panthera leo berberisca

Берберійський або атласький лев (Panthera leo leo) — підвид лева, який вимер в дикій природі, хоча близько 100 особин знаходиться в зоопарках по всьому світу. Раніше берберійський лев жив в північній Африці. Останній лев в дикій природі був застрелений в 1922 році. Берберійський лев є найважчим підвидом лева. Нормальна вага для самців 200 — 300 кг, для самок 120 — 180 кг.

У середньовіччі англійці тримали берберійських левів в Лондонському Тауері. В 19 і на початку 20 століть багато берберійських левів знаходилось в цирках.

Особливості[ред.ред. код]

Вага самців від 180 до 250 кг, рідко трохи більша і від 100 до 170 кг у самок, берберійський лев був поряд з вимерлим капским левом (Panthera leo melanochaitus) найбільшим сучасним підвидом лева. Його найпомітнішою відмінністю була особливо густа темна грива, що заходили далеко за плечі і висіла вниз на животі.

У існуючих підвидів левів маса самців коливається від 150 до 210 кг, Дуже рідко не багато більше, до 225 кг, Самок від 90 до 150 кг.

Історія та поширення[ред.ред. код]

Берберійський лев в історичні часи зустрічався на всій території африканського континенту, на північ від Сахари. Давні римляни часто використовували його на аренах у розважальних боях проти туранського тигра, який сьогодні також є вимерлим. З джерел випливає, що берберійський лев приблизно на початку XVIII століття майже зник у Північній Африці і залишався лише в маленькому ареалі на північному-заході. Поширення вогнепальної зброї і цілеспрямована політика винищування були причинами того, що популяція сильно скоротилася і в цьому регіоні. Останній берберійський лев, що жив на волі, був застрелений у марокканській частині Атлаських гір в 1922 році. Схожа доля спіткала і інших великих хижаків Північної Африки. Берберійський леопард став украй рідкісним, а атласький ведмідь повністю вимер.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Берберійський лев мешкав окрім північноафриканських напівпустель і степів також в лісах і Атлаських горах. До його жертв відносилися головним чином олені, кабани і місцевий підвид звичайних бубалів.

Берберійські леви в неволі[ред.ред. код]

Лев в зоопарку, який можливо походить від берберійських левів

Спочатку вчені виходили з того, що берберійські леви вимерли і в неволі. Однак марокканські правителі отримували від берберів левів у подарунок, коли ці тварини вже ставали досить рідкісними. Особи, яких марокканський король Хасан II в 1970 році передав рабатському зоопарку, були ймовірно прямими нащадками тих левів. Морфологія переданих особин відповідала історичному опису берберійських левів. У 1998 році жило ще 52 лева, що походять від левів султана, однак і вони мають домішки інших видів. 11 особин, які також можуть бути нащадками берберійських левів, живуть у зоопарку Аддіс-Абеби. Їхні предки були власністю імператора Хайле Селассіє I.

Раніше фенотип берберійських левів був аргументом на користь обгрунтованості їхнього статусу як підвиду. Згідно з новішими дослідженнями зовнішність цих звірів може бути наслідком і зовнішніх умов. Густа грива можливо є лиш адаптацією до холодного навколишнього середовища. У левів незалежно від підвиду з'являється густіша грива, якщо вони живуть у доволі холодному кліматі, наприклад в європейських зоопарках. Генетичні дослідження в 2006 році, тим не менш, підкріпили статус берберійських левів як окремого підвиду. Це, однак, залежить від все ще не до кінця зрозумілого походження левів Хасана II.

У різних зоопарках і цирках є екземпляри, які ймовірно походять від берберійських левів, але з великою ймовірністю нечистокровні. Існують також особини, які в результаті схрещування мають зовнішні ознаки берберійських левів, проте в них лише частково наявний генетичний матеріал цього підвиду.

У кінці XIX століття в Лондонському зоопарку жив чистокровний берберійський лев на ім'я Султан.

Література[ред.ред. код]

  • Ronald M. Nowak:Walker's Mammals of the World, Johns Hopkins University Press, 1999 ISBN 0-8018-5789-9

Посилання[ред.ред. код]


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.