Бергхоф (резиденція Гітлера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 47°38′00″ пн. ш. 13°02′30″ сх. д. / 47.63333° пн. ш. 13.04167° сх. д. / 47.63333; 13.04167

Бергхоф, 1936

Бе́ргхоф (нім. Berghof) — у 19281945 роках резиденція Адольфа Гітлера в Баварських Альпах, у долині Берхтесгаден, Німеччина. Збудований 1916 року, до перебудови 1936 року мав назву «Дім Вахенфельд» (нім. Haus Wachenfeld) і належав вдові комерційного радника Вінтера з Букстехуде, дівоче прізвище якої було Вахенфельд.

Дім Вахенфельд (1916–1936)[ред.ред. код]

1928 року лідер НСДАП Адольф Гітлер винайняв будинок за 100 марок на місяць. Він одразу ж запросив з Австрії свою зведену сестру Ангелу Раубаль, яка до середини 30-х років стежила за господарством. В результаті умисного нічного підпалу фабрики Вінтера 1933 року Гітлер викупив «Дім Вахенфельд» за 40 000 золотих марок.

Пізніше будинок було двічі реконструйовано за особистим проектом Гітлера мюнхенським архітектором Алоїсом Дегано. Остання перебудова будинку була здійснена 1936 року, після чого «Дім Вахенфельд» почав йменуватись «Бергхофом».

Бергхоф (1936–1945)[ред.ред. код]

Заробивши мільйони марок на книзі «Майн кампф», а також отримуючи солідний прибуток на публікації свого портрету на всіх поштових марках Німеччини, Гітлер міг самостійно покривати витрати на утримання Бергхофа, конвою, персоналу, на прийом державних гостей. 1939 року видатки партії та Гітлера було розділено.

1936 року Єва Браун замінила Ангелу Раубаль, ставши неофіційною хазяйкою будинку. Бергхоф став місцем приватних і публічних зустрічей. Окрім особистих кімнат Гітлера та Єви Браун там була їдальня, кухня, вітальня, кабінети фюрера та його помічників, кімнати для гостей.

Bundesarchiv Bild 146-1991-077-31, Obersalzberg, Berghof, Große Halle.jpg

Найбільш вражаючою кімнатою була конференц-зала. Вона була мебльована безліччю затишних крісел, невеликими столиками, увішаний дорогими килимами й картинами. Мармуровий камін, що став незмінною частиною розкішного інтер'єру, надавав залі тієї помпезності. Але в центрі уваги завжди було величезне панорамне вікно, яке відчинялось і зачинялось за допомогою електродвигуна.

До послуг Гітлера в Бергхофі завжди була напоготові велика колонна водіїв. Бергхоф охоронявся командою СС, що налічувала 1944 року близько 2000 чоловік. На допомогу їй тут працювала також державна служба охорони, яка займалась політичним контролем та перевіркою підозрілих осіб.

Центр великої політики[ред.ред. код]

Державні візити на Оберзальцберг

Дата Гість
03.09.1936 Колишній прем'єр-міністр Великої Британії Девід Ллойд Джордж
20.10.1937 Ага Хан
22.10.1937 Герцог і герцогиня Віндзорські
24.10.1936 Міністр закордонних справ Італії Галеаццо Чіано
19.11.1937 Міністр закордонних справ Великої Британії лорд Галіфакс
12.02.1938 Федеральний канцлер Австрії Курт Шушніг
15-16.09.1938 Прем'єр-міністр Великої Британії Невілл Чемберлен
01.11.1938 Спадковий принц Італії Умберто, посли Хіросі Осіма (Японія), Давігнон (Бельгія), Лю-і-Вен (Маньчжоу-го), Фічо (Албанія), Діспрандель (Домініканська Республіка)
24.11.1938 Король Румунії Кароль II
06.01.1939 Міністр закордонних справ Польщі полковник Юзеф Бек
12-13.08.1939 Міністр закордонних справ Італії Галеаццо Чіано
23.08.1939 Посол Великої Британії Невіл Гендерсон
26.07.1940 Прем'єр-міністр Румунії Йон Джигурту, Міністр закордонних справ Румунії Михай Манойлеску
27.07.1940 Прем'єр-міністр Болгарії Богдан Філов, Міністр закордонних справ Болгарії Іван Попов, міністр-президент Словаччини Войтех Тука, Міністр внутрішніх справ Словаччини Олександр Мах
28.08.1940 Міністр закордонних справ Італії Галеаццо Чіано
17.10.1940 Дружина італійського спадкового принца Умберто Марія Жозе
18.11.1940 Міністр закордонних справ Іспанії Рамон Серрано Суньєр
18.11.1940 Міністр закордонних справ Італії Галеаццо Чіано
17-18.11.1940 Цар Болгарії Борис III
19.11.1940 Король Бельгії Леопольд III
29.11.1940 Міністр закордонних справ Югославії Цинцар Маркович
04.01.1941 Прем'єр-міністр Болгарії Богдан Філов
14.01.1941 Прем'єр-міністр Румунії генерал Йон Антонеску
19.01.1941 Беніто Муссоліні й Міністр закордонних справ Італії Галеаццо Чіано
14.02.1941 Прем'єр-міністр Югославії Драгіша Цветкович
28.02.1941 Посол Японії Хіросі Осіма
04.03.1941 Принц-регент Югославії Павло
11.05.1941 адмірал Франсуа Дарлан
23.05.1941 Посол США в Брюсселі Джон Кадегі
06.06.1941 Керівник держави Хорватії Анте Павеліч
03.05.1943 Прем'єр-міністр Франції П'єр Лаваль
27.05.1944 Посол Японії генерал Хіросі Осіма

Кінець Бергхофа (1945–1952)[ред.ред. код]

Руїни Бергхофа (рештки фундаменту задньої захисної стіни)

25 квітня 1945 року в результаті нальоту авіації союзників на Берхтесгаден, Бергхоф був бомбардований, в результаті чого був цілковито зруйнований. У два заходи територію Оберзальцберга бомбардували 275 британських бомбардувальників «ланкастер» і «москіти», а також 98 «Мустангів» 8-ї військово-повітряної флотилії США. Було скинуто 1232 тонни бомб. Руїни будинку й прилеглих до нього приміщень існували до 1952 року. 30 квітня 1952 року за розпорядженням Баварського уряду руїни було цілком знесено.

Нині тільки небагато бетонних споруд в лесі нагадують про існування в цій місцевості колишньої резиденції фюрера — Бергхофа.

У липні 2008 року Інститутом сучасної історії Мюнхен-Берлин, в межах «Виставки Оберзальцберга» (нім. Dokumentation Obersalzberg) на місці колишньої території Бергхофа встановлено меморіальну дошку.

Джерела[ред.ред. код]