Бережани

Бережани
Герб Бережан Прапор Бережан
Панорама Бережан
Бережани на мапі району
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Тернопільська область
Район/міськрада	Бережанський район
Код КОАТУУ	6120410100
Засноване	1375
Магдебурзьке право	1530
Статус міста	з 1530 року
Населення	▲ 18119 (01.01.2012)
Площа	12 км²
Поштові індекси	47505
Телефонний код	+380-3548
Координати	49°26′46″ пн. ш. 24°56′19″ сх. д.
Водойма	р. Золота Липа, Бережанський став
Міста-побратими	Ключборк (Kluczbork) Польща, Везерсфілд (Wethersfield) США
Відстань
Найближча залізнична станція	Бережани
До обл./респ. центру
- залізницею	72 км
- автошляхами	53 км
До Києва
- залізницею	570 км
- автошляхами	477 км
Міська влада
Веб-сторінка	http://misto.ber.te.ua
Міський голова	Володимир Ярославович Музичка

Бережа́ни — місто, центр Бережанського району Тернопільської області. Бережани розташовані в мальовничій пагорбистій місцевості, на р. Золота Липа. Залізнична станція на лінії Тернопіль-Ходорів. Міській раді підпорядковані села Рай і Лісники.

Населення — 19,4 тис. осіб (2003), з них українців — 95 %; про­живають також росіяни, вірмени, азербайджанці, євреї, татари. Територія міста — 6 км². Перша згадка про Бережани датується 1375 р.

Бережани відомі своїми численними архітектурними пам'ятками, збереженими у первісному вигляді. Серед найвизначніших — замок, Троїцький собор, Вірменська церква та інші.

Географія

Бережани розташовані в долині річки Золота Липа, а також на берегах Бережанського ставу. Бережани оточують гори: Сторожиська (398 м), Звіринець (372 м), Бабина Гора (401 м), Лисоня (400 м) та Яришків (408 м).

Історія

Археологічні знахідки

Місцевість навколо Бережан здавна була заселена людиною. На околицях міста було виявлено залишки трьох стоянок доби пізнього палеоліту. Ці дані занесені до матеріалів і досліджень по археології СРСР, що видавалися ще в 1960 р.

Пізній палеоліт — це приблизно 38-11 тисяч років тому. Зазвичай, люди які залишили нам про себе сліди селилися недалеко від води, тобто від ріки Золотої Липи, на високих і сухих берегах, біля лісу. Так археологи на горі Звіринець виявили залишки крем'яної майстерні давніх часів. Висновок про те, що це була майстерня, можна зробити з великої кількості первісних знарядь праці з кременю: різці, скребки, ножі, та багато відходів від крем'яного виробництва — відщепів, пластинок, нуклеусів.

Після відступу льодовика на північ, кочівні гурти найдавнішого населення повільно просувались вгору Дністром і його притоками (Золота Липа) та височини, т. ч. і Бережанщину. Саме сліди цих людей знайшов Ю. Полянський у 1927 році на місці вищезгаданих трьох стоянок. Археологічні розкопки показали, що в межах сіл Мечищів, Саранчуки, Конюхи (нині Козівський район) є сліди селищ неолітичного періоду. З тих знахідок можна судити про те, що тодішня людина займалася примітивним обробітком ріллі, розводила домашню худобу, вміла ліпити глиняний посуд, варити страву, ткати полотно та шити одяг. Одним із занять первісних людей було полювання. Це засвідчують рештки тварин, що тоді водилися. Це ріг північного оленя, гомілкова кістка мамонта, зуб коня, що зберігаються у Бережанському районному краєзнавчому музеї, розташованому у приміщенні міської ратуші. Фонди музею зберігають ще роги оленя, зуб мамонта, колінний суглоб мамонта та інше.

Цікаву знахідку знайдено у 1935 році в с. Вибудів, що колись належало до Бережанського повіту. Селяни викопали скриньковий гріб з кількох кам'яних плит. Це швидше всього рештки представника напівкочового племені, що прийшло на наші землі з земель над Віслою і Сяном. Але ця знахідка на жаль, не була науково — опрацьована і досліджена. В с. Підвисоке теж розкопано могилу з обрядово скороченими кістяками й кам'яними бойовими топірцями та глиняним посудом, прикрашеним відтисками шнурка. На жаль, поки що, ми дуже мало знаємо про той період на Бережанщині, коли на зміну каменю прийшов новий ужитковий матеріал — бронза (від середини ІІІ до поч. І тисячоліття до нашої ери). Але знайдена археологами бронзова сокира у с. Завалів (нині Підгаєччина), наконечні бронзові стріли у с. Потутори є доказом, що цей період в житті Бережанщини теж не випадкове з сув'язі поколінь. А в селі Волиця і Рибники є залишки поселення доби бронзи. Біля Бережан та в с. Котові археологи відшукали кілька глиняних посудин, що відноситься до так званої висоцької культури, це вже залізна доба (VI–IX ст.). Ці знахідки дають можливість уявити на якому рівні стояв розвиток хліборобства і скотарства, зародження первісного суспільства на території краю.

Розвиткові територій сприяло їх знаходження на торгівельному римському шляху, про що свідчать викопані римські монети у селах Котові і Мечищеві.

Польський період

Ескіз Бережанського замку

Перша писемна згадка  — 1375 р. Місто було передано князем Владиславом Опольським в 1375 р. у власність бояринові Васькові Тептуховичу.

23 січня 1464 р. в «Актах ґродських і земських» згаданий шляхетний Якуб, officialis Бережан. 4 червня 1464 р. поселення згадане як власність Ядвиґи з Бережан (лат. magnificа Hedwiga de Brzeschany) - на той момент вдови Яна (Івана) Бучацького - старости теребовельського, згадані їх сини Ян та Сиґізмунд. Наступні згадки - 20 червня 1474 р., 10 березня 1475 р.

Магдебурзьке право місто отримало 1530 р. Тоді король Сиґізмунд I Старий передає Бережани у власність руському воєводі Миколаю Сенявському. До Бережан входили передмістя Підзамче, Містечко та Адамівка.

16-18 ст. містом володіли магнати Сенявські. За часи володіння містом родини Сенявських Бережани славилися своїм оборонним комплексом, а також архітектурним піднесенням. Після смерті останнього представника родини Сенявських — Адама-Миколи, замок переходить у власність Софії Сенявської та її чоловіка Олександра Чарторийського. Так замок з 1726 року потрапляє до родини Чарторийських. З другої половини XVIII ст. опиняється в руках Любомирських, і з 1816 переходить до відомої родини Потоцьких.

Під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького 1648 міщани-українці підтримали повстанців; 1649 і 1655 козацькі загони штурмували замок.

1695 у місті було 404 будинки, 3475 жителів.

Чимале спустошення серед населення міста спричинили пошесті чуми у 1652, 1709, 1760, 1772 роках і епідемія холери у 1830 році. Про деякі жертви тих стихійних нещасть згадується в міських актах.

До початку ХVII ст. міщани не мали родових прізвищ. В актах записувано тільки хресні імена з описом даної особи, ремесла або якоїсь прикмети, як: Михайло — кравець, Іван — малий тощо

Австрійський період

Від 1772 Бережани належали до Австрії; 1781 стали повітовим містом. Від 1789 в місті діяла гімназія, в якій в 1899–1901 навчався Мирон Зарицький, згодом видатний український математик, професор Львівського державного університету. 1895 заснована філія «Просвіти».

У серпні-вересні 1916 у боях на горі Лисоня поблизу Бережан Легіон УСС героїчно стримував натиск російської армії. Під час 1-ї світ. війни місто зазнало значних руйнувань.

До лав УСС вступили уродженці Бережан:

• 1 сотня
  • стрілець Пришляк Гриць, 1896 р. н.
• 3 сотня
  • стрілець Копцюх Осип, 1898 р. н.
• 5 сотня
  • стрілець Коник Іван, 1898 р. н.
• 8 сотня
  • стрілець Сенишин Микола, 1895 р. н.

Період ЗУНР

У листопаді 1918 — липні 1919 — повітовий центр ЗУНР; розташовувалась Начальна команда (генштаб) УГА. Тоді розпорядженням № 3 від 13 листопада 1918 Державного секретаріату військових справ ЗУНР було утворено Бережанську округу — військовий округ на території ЗУНР. Округа включала Бережанський, Бібрський, Перемишлянський, Підгаєцький і Рогатинський повіти.
З 11 листопада 1918 р. до липня 1919 р. посадником (міським головою) Бережан був Тимотей Старух.

Польський період

1919–1939 — під владою Польщі.

Місто було адміністративним центром сільської гміни Бережани, а саме місто утворювало окрему міську гміну.

Радянський період

До 1939 року працювала «Рідна школа». Від вересня 1939 — у складі УРСР; згодом — рай­центр. 1940 почали працювати педагогічна, торгівельна і деревообробна школи, краєзнавчий музей, Будинок куль­тури, бібліотеки. Органи НКВС розпочали масові репресії проти населення.

25 червня 1941 Бойові загони ОУН тричі за день штурмували тюрму в Бережанах. Від 7 липня 1941 до 22 липня 1944 Бережани — під німецько-нацистською окупацією. К. Вихопець, Г., Т. Концевич, А. Концевич — жителі села, одні з праведників народів світу

Звільнене 22 липня 1944 р. військами Першого українського фронту в ході Львівсько-Сандомирськой операції: 1 гв. А −127 сд (генерал-майор Говоров Іван Павлович) 107 ск (генерал-майор Гордєєв Дмитро Васильович).

Економіка

Нині в місті працюють 12 промислових і 6 сільсько-господарських підприємств, зокрема ВАТ — Бережанський склозавод, Бережанський цегельний завод «Керамік», птахофірма «Бережанська», «Велес», макаронна фабрика.

Культура, освіта

Статуя Ісуса Христа на центральній площі Ринок у м. Бережани.

Діють Бережанський агротехнічний інститут, 4 загальноосвітні школи, гімназія, 4 дитсадки, 2 лікарні, поліклініка, дитячий пульмонологічний санаторій, міжрайонний тубдиспансер, Будинок культури, клуб, музична та художня школи, 4 музеї (Бережанський краєзнавчий музей, Бережанський музей книги, Літературно-меморіальний музей Богдана Лепкого, Музей переслідуваної Церкви).

Продовжують роботу товариство «Боян», осередок товариства «Просвіта». Працюють 7 народних колективів художньої самодіяльності, зокрема Бережанський народний аматорський хор «Просвіта», Бережанський жіночий камерний хор.

Місто Бережани, є місцем проведення щорічних фестивалів Рурисько та Фестивалю Бережанського Замку.

Міста-побратими

Місто	Країна	Дата угоди
Ключборк	Польща	16.06.2001

Релігія

Діють релігійні громади:

• УГКЦ,
• УАПЦ,
• ЦАСД,
• РКЦ,
• Свідків Єгови.
• 2 церкви п'ятидесятників(вул. Валова 4, вул. Козацька)

Пам'ятки

Пам'ятки архітектури

Бережани внесені до списку історичних міст і селищ 1-ої категорії цінності України; 2001 місту надано статус Державного історико-архітектурного заповідника.

Назва	Розташування	Датування	Короткий опис	Номер	Зображення
Ратуша	пл. Ринок, 1	1811	Споруджена на місці дерев'яної. Будівля була виразником ранньокласичного стилю. Це двохповерхова прямокутна будівля з двоярусною вежею та внутрішнім двором. Перший поверх займали крамниці, а на другому — приміщення гімназії, яка розташовувалась тут до 1914 (а, фактично, до 1920-тих) років.	638
Троїцький собор	пл. Ринок, 12	1768	Розташована в центрі міста, фасадом до площі Ринок. Первісний вигляд її мав готично-ренесансні форми, але частота перебудовувань (1748–1768, 1810, 1830, 1860 рр.), спричинилася до їх нівеляції. Остання перебудова відбудувалася протягом 1893–1903 років; і з цього часу церква святої Трійці набула сучасного вигляду.	639
Церква Святого Миколая	Адамівка(Передмістя Бережан)	імовірно 1594-1610 рр.	дерев'яна	640
Замок	вул. Івана Франка	1554	Пам'ятка архітектури з яскраво вираженою ренесансною стильовою традицією. Первісний варіант будівлі споруджено протягом років 1534—54. На його прикладі можна побачити перехідний етап у системі тогочасного фортифікаційного будівництва — перехід від винятково оборонних функцій до оборонно-житлових. Називають також «Східним Вавелем». Це ренесансний замок, резиденція шляхтичів Синявських. Стіни фортеці завтовшки від 2 до 6 метрів. Оточена вона двома рукавами річки Золота Липа та 800 метровим болотом. Замок витримав десятки облог і здавався лише козакам у 1648 та шведам у 1655 роках.([Шляхетні мури — Український тиждень)	641/1
Троїцький замковий костел-усипальниця	вул. Івана Франка	1554		641/2
Костел Різдва Діви Марії	вул. Братів Лепких, 1	1620		642/1
Дзвіниця костелу Різдва Діви Марії	вул. Братів Лепких, 1	1741		642/2
Миколаївський костел монастиря бернардинів	вул. Костельна, 1	1630-1683	Зводиться з 30-тих рр. XVII ст. в барокковому стилі. Закінчення будівництва припадає на 80-ті роки. З 1742 року монастирський комплекс, центральною архітектурною спорудою якого був Миколаївський костьол, оперезано кам'яним муром. Це зразу ж надало будівлі оборонного вигляду. Що, зауважимо, зовсім не є дивним. Так як міська фортифікаційна лінія проходила поблизу цього комплексу (як і поблизу парафіяльного та вірменського костьолів). Зазначені обставини перетворювали їх на окремі елементи в оборонній системі міста.	643/1
Келії монастиря бернардинів	вул. Костельна, 1	1716-1742		643/2
Житловий будинок	вул. Академічна, 1	1910		76
Житловий будинок	вул. Академічна, 14	початок 20 ст.		77
Споруда крайового суду	вул. Академічна, 20	1912	Сьогодні в ній розміщені корпуси Бережанського Агротехнічного Інституту.	21
Банк	1910	вул. Банкова, 6	Найбільш яскраво модернова стилістика Бережан виражена у спорудженому на початку ХХ ст. будинку допомогової каси (в наш час це приміщення державного банку).	17
Споруда Польського товариства	початок 20 століття	вул. Бандери, 2		29
Житловий будинок	1910	вул. Валова, 11		27
Житловий будинок	початок 20 століття	вул. Вірменська, 1		81
Житловий будинок	початок 19 століття	вул. Вірменська, 2		18
Житловий будинок	початок 19 століття	вул. Вірменська, 4		19
Комплекс Вірменського костелу	1764	вул. Вірменська, 6	Споруджено у 1764 році, на місці дерев'яної церкви, старанням Деодата Горбача. Будівлі притаманна барокково-рококова еклектична стилістика. Мури, що оточували його, вказували на оборонне використання споруди. Під час пожежі в Бережанах у 1810 р. зовнішня сторона костьолу була сильно понищена, але через 50 років їй повернуто попередній вигляд. До сьогодення костьол дійшов у добре збереженому стані, але до сучасних умов не пристосовується.	82/0
Вірменський костел	1764	вул. Вірменська, 6		82/1
Дзвіниця костелу	1764	вул. Вірменська, 6		82/2
Житловий будинок	1893	вул. Вірменська, 7		83
Житловий будинок	початок 20 століття	вул. Вірменська, 8		84
Гімназія	1914	вул. Гімназійна, 2		20
Комплекс житлових будинків	19 століття	вул. Кармелюка, 6, 8, 10		26
Народний театр	початок 20 століття	вул. Міцкевича, 4		22
Житловий будинок	початок 20 століття	вул. Братів Лепких, 4		80
Житловий будинок	19 століття	вул. Братів Лепких, 5		25
Українська селянська бурса	19 століття	вул. Братів Лепких, 6		23
Українська бурса	19 століття	вул. Братів Лепких, 19		24
Школа	початок 20 століття	вул. Тернопільська, 1		85
Пошта	початок 20 століття	вул. С. Бандери, 1		28
Житловий будинок	1901	вул. С. Бандери, 6		87
Житловий будинок	19 століття	вул. С. Бандери, 14		88
Житловий будинок	19 століття	вулиця Степана Бандери, 19		89
Житловий будинок	середина 19 століття	вул. Шевченка, 1		78
Житловий будинок	середина 19 століття	вул. Шевченка, 7		79

Панорама Бережан

Цікавим виразником стилю ампір виступає цілий ряд житлових бережанських будинків з мансардами та «пухкими», за висловлюванням Г. Логвина, колонами. Час їх появи припадає на кінець XYIII-поч. XIX ст. Архітектурний модерн представлений у Бережанах декількома об'єктами.

Пам'ятники та меморіальні дошки

У Бережанах споруджено:

• меморіальний комплекс жертвам німецько-радянської війни (1978, скульптор Е. Мисько),
• пам'ятники Т. Шевченку (1993, скульп. М. Посекіра, Л. Яремчук) та Б. Лепкому (1997, скульп. І. Сонсядло),
• встановлено погруддя А. Чайковського (1996, скульп. І. Сонсядло) та Д. Мирона-Орлика,
• меморіальні таблиці І. Франкові (1981), М. Шашкевичу (1987, скульп. І. Козлик), Б. Лепкому (1991, скульп. К. Сікорський),
• пам'ятний знак до 50-ліття депортації українців із Лемківщини (1996).

Меморіальна дошка на честь 125-річчя від дня народження І. Я. Фран­ка встановлена по вул. Чайковського, будинок 11 (скульп­тор З. Мигоцький зі Львова). Сюди влітку 1894 року Іван Франко приїздив на запрошення письменника Андрія Чайківського для ознайомлення з кни­гозбірнею в с. Краснопуща, побував він також у приміському селі Рай (ни­ні околиця м. Бережани).

Восени 2008 року було відкрито пам'ятник Івану Павлу ІІ. Бюст із бронзи встановили біля римо-католицького костьолу Різдва Діви Марії. Після урочистої літургії його освятили священики двох традиційних християнських конфесій міста. До встановлення пам'ятника залучилася римо-католицька громада Бережан і мешканці Ключборга, який є побратимом Бережан. Виготовили бюст у Польщі. На пам'ятному знаку українською та польською мовами викарбовано напис:

«

Українська земле, дякую тобі за приклад вірності Євангелії. Йоанн-Павло ІІ. Київ. 24 червня. 2001 року

»

Некрополі

Єврейська надгробна плита з написом на івриті, єврейське кладовище в м. Бережани

На міському цвинтарі-меморіал німецьким воїнам, полеглим у 1-у світ. війну.

На міському кладовищі поховані такі видатні діячі:

• Радянські воїни:
  • підполковник Тонкін Петра Федорович (1900-22 липня 1944 рр.), воював у 911-ому артполку 340-ої стрілецької дивізії. Загинув в боях за визволення Бережанського району. На кладовищі встановлено пам'ятник-надгробок з пірамідальним багатоступінчастим обеліском.
  • лейтенант Петро Сосенко, який загинув у боях з гітлерівськими загарбниками під Бережанами в липні 1941 р. Встановлено пам'ятник—надгробок з пірамідальним багатоступінчастим обеліском.
  • лейтенант Браїлко Олександр Степанович (1924–1944 рр.) — льотчик-винищувач авіапідрозділу, що входив до складу Другої Повітряної Армії. Загинув біля хутора Запуст.

Окрім того, на міському кладовищі є братська могила радянських воїнів. На братській могилі встановлений пам'ятник, який являє собою скульптуру воїна (повний зріст) на прямокутному постаменті. При визволенні міста загинуло близько 100 радянських воїнів, які поховані у братській могилі.

Є окремене кладовище Радянських воїнів. На кладовищі є три братські та сім індивідуальних могил, в яких поховано близько 200 радянських воїнів. Посередині кладовища встановлено обеліск Слави.

Герби

• 

  Герб міста, вживаний ще у XVII ст.

• 

  Герб Австрійського періоду

• 

  Герб польського періоду

• 

  Герб Радянського періоду

• 

  Герб Бережанської землі

• 

  Сучасний герб міста

Засоби масової інформації

У Бережанах друкуються періодичні видання:

• Незалежна рекламно-інформаційна газета «Береж інфо» http://info.berezhany.net/ . Заснована 2006 В. Ціпліцьким. Редактор — В. Якимів. Інформування населення про новини та діяльність підприємств та громади Бережанського району, поради фахівців та корисні поради, спорт і дозвілля.
• газета «Бережанське віче» — щотижнева газета Бережанської районної ради і райдержадміністрації. Виходить від вересня 1990 на зміну газеті «Нове життя». Основна тематика — висвітлення життя району, питань національного відродження.
• незалежне видання «Жайвір» — літературно-мистецький, історико-краєзнавчий альманах. Виходить непе­ріодично від січня 1992. Шеф-редактор — Б. Романишин, редактор — Н. Волинець. До редколегії різного часу входили П. Вільчинський, В. Павук, Я. Шургот.

Колишні періодичні видання:

• газета «Бережанська ратуша» — видання Бережанської міської ради. Заснована 2002. Редактор — Я. Шургот. Висвітлює еконоімчно-господарське й культурно-мистецьке життя міста.
• «Бережанський вістник» — щотижнева газета, орган повітової Української Національної Ради ЗУНР. Виходила від 30 січня до травня 1919. Редактором був М. Західний, відп. за ред. Т. Старух. У логотипі видання зазначено, що це «політична, просвітна і госпо­дарська часопись», призначена для українського грома­дянства. Серед рубрик — «В світі», «У нас на Вкра­їні», «Урядовий відділ», «В повіті», «Бережани», «Звідомлення Українського генерального штабу».
• Бережанські вісти — щомісячна газета міжвоєнного періоду, яка виходила у Бережанах з 1935 року. Видавець і відповідальний редактор Ю. Поплавський.
• журнал-місячник «Книжочка миссійна» — у Бережанах вийшло кілька номерів цього журналу — у 1890, ч. 1, 3; 1891–1893; 1894, ч. 8—12; 1895, ч. 1—4 на друкарні А. Цехольського).

Транспорт

З Бережанської автостанції є постійне автобусне сполучення з містами Тернопіль, Івано-Франківськ, Київ, Львів, Чернівці, Долина, Трускавець, Монастириська, Стрий, Рогатин, Самбір, Підгайці, Калуш, Заліщики та ін.

Відомі особи

З Бережанами пов'язані долі багатьох визначних діячів культури, науки, медицини, політики України і Польщі. У Бережанах ці люди або народилися, або вчилися, або працювали, або гостювали, або друкувалися: М. Шашкевич, І.Франко, Богдан та Левко Лепкі, М.Яцків, С.Твердохліб, А.Чайковський, О.Маковей, Франц Коковський, В.Гнатюк, З.Кузеля, Л.Джулинський, О.Кульчицька, М. Якубець, Едвард Ридз-Сміглий, Я.Струхманчук, М.Мороз, В. Савчак, С. Литвинович, М.Лабунька, О.Ковшевич, О.Нижанківський, Д. Січинський, С. Крушельницька, А.Пацлавський, Е. Якимів, І. Легкий, В.Огірко, Т.Гриценко, Л. Мігоцький, О. Шупляк, Р. Гермак.

• Святий мученик Конрад Микола — католицький святий, учителював в Бережанській гімназії, беатифікований папою римським Іваном Павлом ІІ
• Франц Бем (тут воював)
• Едуард Кофлер, польський математик, тут народився
• Едвард Ридзь Смігли, польський маршал, тут народився
• Василь Іванчук, тут навчався
• Ісаак Стрейзанд, дід американської співачки Барбари Стрейзанд, тут народився
• Богдан Лепкий, тут жив
• Андрій Чайковський, тут жив
• Шолом Мордехай Швадрон, єврейський гаон тут жив
• Самуїл Гірш Марґуліс (1858–1922) головний равин Гамбурга, Гессе-Нассау та Флоренції, тут народився
• Маркіян Шашкевич (1811–1843) тут вчився
• Мирон Зарицький (1889–1961), видатний український математик, професор Львівського державного університету — навчався у Бережанській гімназії в 1889–1901.
• Томаш Ридз, батько Е́дварда Ридз-Смі́гли (польський маршал, головнокомандувач польських військ 1939року), підофіцер Австрійської армії.
• Ян Пфістер, скульптор німецької школи. З 1600-их pp. жив і творив у Львові, пізніше у Бережанах.
• Максим Кривоніс, 1651 року, захопив замок з козацькими військами. Тут перебував гарнізон козаків до 1655 року.
• Іван Мазепа та Петро Перший, травень 1707 року. Гостювали у замку.
• Август ІІ, польський король, перебував тут у гостях у Сенявських 1698 року.
• Їжак Володимир Іванович (1857–1920) — український оперний і камерний співак (баритон). Народився в Бережанах.
• Ґонґадзе Мирослава Володимирівна (1972) — українська телеведуча, журналістка.

У місті перебував курфюрст Саксонії та король Польщі Август III Фрідріх. 1655 року, у замку перебували шведські війська.

Література

• Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том 1, 2004.
• Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998
• Ґерета І. Бережани. — Л., 1989;
• Бере­жанська Земля: Історично-Мемуарний Збірник. -Нью-Иорк-Лондон-Сідней-Торонто, 1970. — Т. 1; Торонто-Нью-Иорк-Лондон-Сідней-Бережани-Козова, 1998.-Т. 2;
• Мазурак Я. Літературна Бережанщина: Біографічний довідник. — Бережани, 2000;
• Бережани: Путівник. — Л., 2002.
• Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.-Львів:Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма "Олір",1995.-368 с.,іл. ISBN 5-7707-7867-9
• Шимон Редліх. Разом і нарізно в Бережанах. Поляки, євреї та українці, 1919–1945 2-е вид./ Пер. з англ. — К.: Дух і літера, 2007. — 289 c. — ISBN 966-7888-37-1 (оригінал див. нижче).
• Shimon Redlich Together and apart in Brzezany; Poles, Jews, and Ukrainians, 1919–1945 Indiana University Press 2002 ISBN 0-253-34074-8 (англ.)

Посилання

• Поїхали в Бережани (для туристів від сайту «Висновки») Автор — Марія Бойко
• Бережанський склозавод
• Бережани: оплот авантюрної родини
• Інтерактивна мапа Бережан (побудована на технології flash)
• Berezhany, Ukraine(англ.)
• Стаття Brzeźany у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том I (Aa — Dereneczna) з 1880 року (пол.)
• Стаття «Бережани» на сайті «Замки і храми України»
• Туристичні Бережани на порталі «Дримба»