Березань (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Березань
Berezan s.png
Герб Березані
Березанська міська рада
Березанська міська рада
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область
Район/міськрада Березанська міська рада
Рада Березанська міська рада
Код КОАТУУ 3210400000
Перша згадка 1616
Статус міста з 1981 року
Населення 16 599 (01.10.2014)[1]
Агломерація Київська агломерація
Площа 32,92 км²
Густота населення 504,2 осіб/км²
Поштові індекси 07540—07543
Телефонний код +380-4576
Координати 50°18′27″ пн. ш. 31°29′06″ сх. д. / 50.30750° пн. ш. 31.48500° сх. д. / 50.30750; 31.48500Координати: 50°18′27″ пн. ш. 31°29′06″ сх. д. / 50.30750° пн. ш. 31.48500° сх. д. / 50.30750; 31.48500
Висота над рівнем моря 105 м
Водойма оз. Центральне, р. Недра, Трубіж, Березанка
День міста третя неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Березань
До обл./респ. центру
 - залізницею 65 км
 - автошляхами 75 км
До Києва
 - залізницею 65 км
 - автошляхами 75 км
Міська влада
Адреса 07540, Київська обл., м. Березань, вул. Фрунзе,1
Міський голова Дунаєнко Анатолій Євгенійович

Береза́нь — місто обласного підпорядкування Київської області. Розташоване на річці Недрі в східній частині області за 75 км від Києва по трасі E40М03 (Київ-Харків) (65 км від Києва залізницею). Залізнична станція.

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про Березань зустрічається в люстрації Переяславського староства Київського воєводства за 1616 р. Відповідно до цієї люстрації, жителі містечка ніяких повинностей не несуть, крім військової. В люстрації за 1620 рік вказується, що в містечках Переяславського староства Березані, Бикові, Яблонове та Миргороді виготовляють селітру, яка нібито приносить багато доходу на рік. Акти Люблінського трибуналу кінця XVI-початку XVII століть дають можливість встановити, що Березань, як нове або вже існуюче поселення на початку XVII століття, поповнилося за рахунок втікачів з Правобережної України, в основному з Ходоркова.

У першій половині XVII століття (до повстання під проводом Богдана Хмельницького) Березань входила в Переяславське староство, яким до 1620 року володів князь Януш Острозький. Після смерті Януша Острозького містечка Березань, Биков, Яблунів та Миргород були виділені з Переяславського староства і привілеєм Сигізмунда III від 1620 передані для вироблення селітри Яну Чернишевському, а в 1621 році іншим королівським привілеєм вироблення селітри в Київському воєводстві і в усій Україні було передане коморнику (помічнику судді по спорах про кордони маєтків) Бартоломею Обалковському, якому після Яна Чернишевського перейшли у володіння Березань, Биков, Яблунів та Миргород з усіма слободами, хуторами і поселеннями, що до них відносилися.

Приблизно з 20х—30х років XVII століття Березань стає центром Березанської сотні Переяславського полку. На початку повстання 1648–1654 років Богдан Хмельницький відправив до князя Яреми Вишневецького послів з листом, в якому пояснював причини повстання козаків і пропонував не піднімати проти повсталих зброю. Посланці знайшли Ярему Вишневецького та передали йому лист, коли він знаходився недалеко від Березані. Прочитавши лист, Єремія Вишневецький настільки розлютився, що наказав стратити послів, які привезли його.

1674 року гетьман Іван Самойлович своїм універсалом закріпив за Переяславським полковником Дмитрашко-Рпайчею придбані ним маєтки, в тому числі і Березань, а в 1688 році вже Іван Мазепа видав йому повторний універсал на ті ж маєтки. Згідно з «Генеральним слідством про маєтності» (перепису маєтків), що проводився у всіх десяти полках Лівобережної України в 1729–1731 роках, у Березані було 37 дворів і знаходилася вона у власності нащадків колишнього Переяславського полковника Дмитрашко-Райчі. У 1764 році, після ліквідації полкового устрою на Лівобережній Україні Переяславський полк, в якому знаходилася Березанська сотня, увійшов до складу новоствореної Малоросійської губернії. Після її реорганізації в Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва в 1782 році Березань була зарахована до Переяславського повіту Київського намісництва.

У 1796 році була відновлена Малоросійська губернія, і Березань знаходилася на території Переяславського повіту до поділу в 1802 році Малоросійської губернії на Чернігівську та Полтавську. З 1802 Березань — центр волості Переяславського повіту Полтавської губернії.

1843 року в Березані перебував Т. Г. Шевченко, там він написав вірш «Розрита могила».

У результаті чергової адміністративно-територіальної реформи 1922–1923 років, коли повіти були замінені округами, а волості районами, Березань стала районним центром Київського округу. У 1932 році, після ліквідації округів, Березань стала районним центром новоствореної Київської області. З 1962 по 1965 рік селище Березань входило до складу Переяслав-Хмельницького району Київської області. У 1994 році Березань було віднесено до категорії міст обласного підпорядкування Київської області.

В 1927 році в Березані кінорежисером Арнольдом Курдюмом було знято один з перших повнометражних українських фільмів «Джальма».

Протягом 37 років (1923–1933, 1934–1962 р.р.) Березань була районним центром, з 30 червня 1994 року має статус міста обласного підпорядкування.

Історія назви міста[ред.ред. код]

Згідно з основною версією, назва Березань походить від назви річки Березанки, що впадає в Недру біля міста, однак колись так називалася сама Недра. Схожу за походженням назву має притока Недри другого порядку Сухоберезиця. Назви цих річок пояснюються природними умовами тієї місцевості, по якій вони протікають. По берегах річки Березанки були розташовані березові ліси. У Сухоберезиці — сухі береги. Наразі колишня річка Березанка має назву Недра.

Географія[ред.ред. код]

Клімат помірно континентальний, м'який, з теплим тривалим літом та помірною, часом нестійкою зимою, з невеликим сніговим покровом та частими відлигами. Ґрунти — в основному чорноземні, родючі, з великим вмістом гумусу, в незначній кількості — супіски, суглинки та солонці, які при необхідних агрономічних заходах дають великі урожаї. Березань оточують хвойні та листяні ліси, березові гаї. Водні ресурси — озеро Центральне, ставки, річки Недра і Трубіж — ліві притоки Дніпра. Надра багаті на поклади торфу, глини, придатної для виробництва цегли та порцеляни, дрібнозернисті піски, столову мінеральну воду, з якої в давнину виготовляли пиво.

Демографія[ред.ред. код]

  • 1959 — 9,7 тис.
  • 2006 — 17 516.

Культура[ред.ред. код]

Березанський краєзнавчий музей з погруддям Шевченку

В місті працюють музична школа, кінотеатр, бібліотеки, будинок культури.

У 1975 році було урочисто відкрито Березанський краєзнавчий музей, який у 1980 році одержав звання «народний». Експозиції музею розповідають про історію міста з найдавніших часів до сьогодення.

Масштабно в Березані проводять святкування Дня народження Кобзаря, свято Івана Купала, 9-те травня, випускні.

У місті проводиться щорічний фестиваль важкої музики «Metal Time festival».

В інформаційному просторі міста працюють два засоби масової інформації: редакція газети «Березанські Відомості» та ТРС «Березань».

Громадсько-політична газета «Березанські Відомості» заснована в 1995 році. Дата реєстрації — 6 вересня 1995 р. Співзасновниками є Березанська міська рада та колектив редакції. Газета виходить два рази на тиждень (середа та п'ятниця). Середній одноразовий тираж коливається в межах 1500–1650 екз. Окрім випуску газети колектив редакції провадить надання поліграфічних послуг: друк бланків, збірок, брошур, різноманітних методичних видань. Надає фотопослуги, виготовляє фотоколажі тощо В приміщенні редакції можливо отримати послугу по доступу до мережі Інтернет, отримання та передавання електронних листів, пошук інформації, розміщення оголошень в Інтернет тощо

Персоналії[ред.ред. код]

В місті народився, жив та працював радянський поет Степан Лисовець (7 січня 1904 — літо 1978).

Місто відвідували Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Георгій Береговий та інші відомі особистості.

У місті мешкає поет, дитячий письменник, перекладач, літературний критик Іван Андрусяк.

Підприємства[ред.ред. код]

У місті діють наступні підприємства[2]:

Транспорт[ред.ред. код]

У місті з 1980-х років діє один автобусний маршрут, на якому курсують кілька автобусів (маршрут: мікрорайон Садовий — Вулиця Леніна — Вулиця Гагаріна — Вулиця Фрунзе — Вулиця Радянська — Міська лікарня)[3]. У 2012 році вартість проїзду становила 2 грн.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]