Березань (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Березань
Berezan s.png
Герб Березані
Березанська міська рада
Березанська міська рада
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область
Район/міськрада Березанська міська рада
Рада Березанська міська рада
Код КОАТУУ 3210400000
Перша згадка 1616
Статус міста з 1981 року
Населення 16 600 (01.01.2014)[1]
Агломерація Київська агломерація
Площа 32,92 км²
Поштові індекси 07540 — 07543
Телефонний код +380-4576
Координати 50°18′27″ пн. ш. 31°29′06″ сх. д. / 50.30750° пн. ш. 31.48500° сх. д. / 50.30750; 31.48500Координати: 50°18′27″ пн. ш. 31°29′06″ сх. д. / 50.30750° пн. ш. 31.48500° сх. д. / 50.30750; 31.48500
Водойма озеро Центральне, ставки, річки Недра і Трубіж — ліві притоки Дніпра
День міста третя неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Березань
До обл./респ. центру
 - залізницею 65 км
 - автошляхами 75 км
До Києва
 - залізницею 65 км
 - автошляхами 75 км
Міська влада
Адреса 07540, Київська обл., м. Березань, вул. Фрунзе,1
Веб-сторінка www.berezan.com.ua

Береза́нь — місто обласного підпорядкування Київської області. Розташоване на річці Недрі в східній частині області за 75 км від Києва по трасі Київ-Харків (65 км від Києва залізницею). Залізнична станція.

Історія[ред.ред. код]

Історія назви міста Березані

Згідно з основною версією , назва Березань походить від назви річки Березанки що впадає в надрах біля міста.Схожу назву має приплив надр другого порядку Сухоберезіца. Назви цих річок пояснюються природними умовами тієї місцевості, по якій вони протікають. По берегах річки Березанки були розташовані березові ліси . У Сухоберезіци - сухі берега. Наразі колишня Березанка є Недрою.

Перша письмова згадка про Березані зустрічається в люстрації Переяславського староства Київського воєводства за 1616р. Відповідно до цієї люстрації, жителі містечка ніяких повинностей не несуть, крім військової. В люстрації за 1620р вказується, що в містечках Переяславского староства Березані, Бикові, Яблонове та Миргороді виготовляють селітру , яка нібито приносить багато доходу на рік. Акти Люблінського трибуналу кінця XVI-початку XVII століть дають можливість встановити, що Березань, як нове або вже існуюче поселення на початку XVII століття , поповнилося за рахунок втікачів з Правобережної України , в основному з Ходоркова. У першій половині XVII століття (до повстання під проводом Богдана Хмельницького) Березань входила в Переяславське староство , яким до 1620 року володів князь Януш Острозький . Після смерті Януша Острозького містечка Березань , Биков , Яблунів та Миргород були виділені з Переяславського староства і привилеем Сигізмунда III за 1620 передані для розробки селітри Яну Чернишевському , а в 1621 році іншим королівським привілеєм вироблення селітри в Київському воєводстві і у всій Україні була передана коморнику (помічнику судді по спорах про кордони маєтків ) Бартоломею Обалковському , якому після Яна Чернишевського перейшли у володіння Березань , Биков , Яблунів та Миргород з відносяться до цих слободам хуторами і поселеннями .Приблизно з 20 - 30 -х років XVII століття Березань стає центром Березанської сотні Переяславського полку . На початку повстання 1648-1654 років Богдан Хмельницький відправив до князя Єремії Вишневецькому послів з ​​листом , в якому пояснював причини повстання козаків і пропонував не піднімати проти повсталих зброю. Посланці знайшли Єремію Вишневецького та передали йому лист , коли він знаходився недалеко від Березані. Прочитавши лист , Єремія Вишневецький настільки розлютився , що наказав стратити послів , які привезли його . У 1674 року гетьман Іван Самойлович своїм універсалом закріпив за Переяславським полковником Дмитрашку Райчев придбані ним маєтки , в тому числі і Березань , а в 1688 році вже Іван Мазепа видав йому повторний універсал на ті ж маєтки . Згідно з " Генеральному слідству про маєтності" ( перепису маєтків ) , що проводився у всіх десяти полках Лівобережної України в 1729-1731 роках , в Березані було 37 дворів і знаходилася вона у власності нащадків колишнього Переяславського полковника Дмитрашки Райчу. У 1764 році Переяславський полк , в якому знаходилася Березанська сотня , увійшов до складу новоствореної Малоросійської губернії. Після ліквідації полкового устрою на Лівобережній Україні та реорганізації Малоросійської губернії в Київське , Чернігівське та Новгород - Сіверське намісництво в 1782 році Березань була зарахована до Переяславського повітуь Київського намісництва. У 1796 році була відновлена ​​Малоросійськаь губернія , і Березань знаходилася на території Переяславського повіту до поділу в 1802 році Малоросійської губернії на Чернігівську та Полтавську . З 1802 Березань - центр волості Переяславськогот повіту Полтавської губернії. У результаті чергової адміністративно-територіальної реформи 1922-1923 років , коли повіти були замінені округами , а волості районами , Березань стала районним центром Київського округу . У 1932 році , після ліквідації округів , Березань стала районним центром новоствореної Київської області. З 1962 по 1965 рік селище Березань входила до складу Переяслав -Хмельницького району Київської області. У 1994 році Березань була віднесена до категорії міст обласного підпорядкування Київської області.

В 1843 в Березані перебував Т. Г. Шевченко, там він написав вірш «Розрита могила».

В 1927 році в Березані кінорежисером Арнольдом Курдюмом було знято один з перших повнометражних українських фільмів «Джальма».

Протягом 37 років (1923–1933, 1934–1962 р.р.) Березань була районним центром, з 30 червня 1994 року має статус міста обласного підпорядкування.


Географія[ред.ред. код]

Клімат помірно континентальний, м'який, з теплим тривалим літом та помірною, часом нестійкою зимою, з невеликим сніговим покровом та частими відлигами. Ґрунти — в основному чорноземні, родючі, з великим вмістом гумусу, в незначній кількості — супіски, суглинки та солонці, які при необхідних агрономічних заходах дають великі урожаї. Березань оточують хвойні та листяні ліси, березові гаї. Водні ресурси — озеро Центральне, ставки, річки Недра і Трубіж — ліві притоки Дніпра. Надра багаті на поклади торфу, глини, придатної для виробництва цегли та порцеляни, дрібнозернисті піски, столову мінеральну воду, з якої в давнину виготовляли пиво.

Демографія[ред.ред. код]

  • 1959 — 9,7 тис.
  • 2006 — 17 516.

Культура[ред.ред. код]

Березанський краєзнавчий музей з погруддям Шевченку

В місті працюють музична школа, кінотеатр, бібліотеки, будинок культури.

У 1975 році було урочисто відкрито Березанський краєзнавчий музей, який у 1980 році одержав звання «народний». Експозиції музею розповідають про історію міста з найдавніших часів до сьогодення.

Масштабно в Березані проводять святкування Дня народження Кобзаря, свято Івана Купала, 9-те травня, випускні.

У місті проводиться щорічний фестиваль важкої музики «Metal Time festival».

В інформаційному просторі міста працюють два засоби масової інформації: редакція газети «Березанські Відомості» та ТРС «Березань».

Громадсько-політична газета «Березанські Відомості» заснована в 1995 році. Дата реєстрації — 6 вересня 1995 р. Співзасновниками є Березанська міська рада та колектив редакції. Газета виходить два рази на тиждень (середа та пятниця). Середній одноразовий тираж коливається в межах 1500–1650 екз. Окрім випуску газети колектив редакції провадить надання поліграфічних послуг: друк бланків, збірок, брошур, різноманітних методичних видань. Надає фотопослуги, виготовляє фотоколажі тощо В приміщенні редакції можливо отримати послугу по доступу до мережі Інтернет, отримання та передавання електронних листів, пошук інформації, розміщення оголошень в Інтернет тощо

Персоналії[ред.ред. код]

В місті народився, жив та працював радянський поет Степан Лисовець (7 січня 1904 — літо 1978).

Місто відвідували Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Георгій Береговий та інші відомі особистості.

У місті мешкає поет, дитячий письменник, перекладач, літературний критик Іван Андрусяк

Підприємства[ред.ред. код]

У місті діють наступні підприємства[2]:

Транспорт[ред.ред. код]

У місті з 1980-х років діє один автобусний маршрут, на якому курсують кілька автобусів (маршрут: мікрорайон Садовий — Вулиця Леніна — Вулиця Гагаріна — Вулиця Фрунзе — Вулиця Радянська — Міська лікарня)[3]. У 2012 році вартість проїзду становила 2 грн.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]