Березне
| Березне | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон | Рівненська область | ||||
| Район/міськрада | Березнівський район | ||||
| Рада | Березнівська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 5620410100 | ||||
| Перша згадка | 1584 | ||||
| Магдебурзьке право | 1584 | ||||
| Статус міста | з 2000 року | ||||
| Населення | 13390 (01.01.2011)[1] | ||||
| Площа | 3.5 км²[1] | ||||
| Густота населення | 3825.7 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 34600—34606 | ||||
| Телефонний код | +380-3653 | ||||
| Координати | 50°59′48″ пн. ш. 26°44′22″ сх. д. / 50.99667° пн. ш. 26.73944° сх. д. | ||||
| Водойма | річка Случ | ||||
| День міста | перший день Трійці | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Малинськ | ||||
| До станції | 22 км | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - автошляхами | 66 км[2] | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 34600, Рівненська обл., Березнівський р-н, м. Березне, вул. Київська,5 | ||||
| Веб-сторінка | http://vkontakte.ru/berezne | ||||
Бере́зне (колишній Андрі́їв) — місто в Україні, центр Березнівського району Рівненської області.
Населення 13 669 мешканців (перепис 2001).
Місто розташоване на лівому березі річки Случ, за 22 км від залізничної станції Малинськ на лінії Рівне—Сарни, за 66 км від Рівного. Основними підприємствами Березного є: молокопереробне підприємство ТзОВ «Бімол», функціонує перша і єдина в Україні Українська сірникова фабрика; ДП «Березнівський лісгосп», ЗАТ «Продовольча компанія „Десна-2“», швейна фабрика «Укленко» та ін.
Відоме з 1584 року. Статус міста з 2000 року.
Зміст |
Історія [ред.]
- 1584 — перша згадка про місто.
- 27 березня 1793 — після другого поділу Польщі Березне входить до складу Російської імперії; населення села становить 1086 мешканців.
- кінець XIX століття — населення Березного становить 3,4 тис. мешканців.
- 1920 — Березне входить до складу Польщі.
- 1939 — Волинь входить до складу Радянського Союзу; Березне входить до Рівненської області.
- 1941 — Березне окуповують фашисти.
- 1944 — Березне визволене від німецьких загарбників частинами Радянської армії. Розпочинається відбудова господарства.
- 1957 — Березне отримує статус селища міського типу.
- 21 грудня 2000 — Постановою Верховної Ради України № 2193-III смт Березне віднесено до категорії міст районного значення.
- 2002 — за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в місті проживають 13 669 осіб.
Освіта і культура [ред.]
Лісовий коледж [ред.]
Найвідомішим навчальним закладом Березного є Березнівський лісовий коледж, заснований у 60-х роках XX століття. Основні фахові напрямки коледжу — лісове господарство і бухгалтерський облік.
Восени 1979 року неподалік території Березнівського лісового коледжу за ініціативою колишнього директора М. М. Новосада були розпочаті роботи по створенню дендрарію площею біля 30 га. Сьогодні це Березнівський державний дендрологічний парк.
Дендрологічний парк [ред.]
Березнівський державний дендрологічний парк слугує базою науково-дослідницьких робіт з вивчення і забезпечення лісової флори українського Полісся. В парку зростає біля 850 видів, форм і різновидностей дерев і чагарників, 200 видів квітково-трав'янистої рослинності, які розміщенні за ботаніко-географічними систематичними ділянками.
Музичні гурти [ред.]
У грудні 1998 року гітаристом Вишневським Валентином і бас-гітаристом В'ячеславом Пілатом у Березному було створено музичний гурт «Тиранія», що грає в стилях дум-метал та готичний метал.
Березнівський краєзнавчий музей [ред.]
В місті знаходиться краєзнавчий музей, заснований у 1981 році.
В музеї працюють відділи народознавства та історії. На сьогоднішній день в фондах Березнівського краєзнавчого музею нараховується понад 5 тисяч експонатів основного фонду і близько 5 тисяч експонатів допоміжного фонду. У відділі історії працюють виставки «Березнівщина в далекому минулому» (первісно-общинний лад, середньовіччя), «Наш край в роки Першої світової війни», «Наш край за часів Речі Посполитої (1921–1939)», «Березнівщина в роки Другої світової війни», «Діяльність ОУН-УПА на території Березнівського району», «Наші земляки в Афганістані». У краєзнавчому відділі експозиції розповідають про ремесла, промисли, основні заняття, побут, одяг, головні убори, взуття жителів Березнівського Полісся в минулому (більшість експонатів датовано кінцем XIX — початку XX століття).
Спорт [ред.]
У місті грає аматорський футбольний клуб «Случ-Класік», що виступає у 1-й лізі Чемпіонату Рівненської області з футболу. Також є секція бойового гопака «Патріот».
Релігія [ред.]
У місті проводяться зібрання християн-дослідників Біблії[2].
Також у м. Березне діють і православні церкви. Зокрема, Свято-Покровська парафія УПЦ КП. 13 грудня 2010 року настоятелем парафії призначено протоієрея Мирослава Синицю, який започатковує у місті парафіяльну недільну школу для дорослих та дітей. В школі вивчають такі предмети: Священне Писання Старого і Нового Завітів, Закон Божий, елементи церковного співу, декоративно-прикладне мистецтво, вишивання, писанкарство. В діяльності школи передбачені паломницькі поїздки по святих місцях, літні табори відпочинку тощо.
Одним із храмів, що вистояв у життєвих буревіях, є Свято-Миколаївська церква в м. Березне, побудована в 1845 році, як вказується у Головному описі церкви, складеному 15 червня 1889 року, на кошти «поміщика Дійсного Статського Радника і Кавалера Михайла Леонтійовича Корженівського». Зі змісту документа «Відомість про церкву Миколаївську, Волинської губернії, Ровенського повіту, містечка Березне за 1888 рік» видно, що цей храм був одним з найбільш фінансово та матеріально забезпечених церков сучасного Березнівського району. Там же зазначається: «будівлею – кам´яна, із такою ж дзвіницею, обоє міцні; начиння та книг достатньо», в тому ж документі вказано і на точне ведення обов’язкових для церкви документів, зокрема, метричних книг, які зберігалися з 1711 р., сповідних та клірових відомостей з 1818 р., крім деяких, що згоріли під час пожежі старої церкви.
До приходу Миколаївської церкви належали села Білка і Теклівка. На сьогодні Теклівка – вулиця м. Березне, яка входить до складу парафії цієї церкви, а село Білка з 1993 р. має власну сільську святиню. «Історико-статистичний опис церков і парафій Волинської єпархії» М. Теодоровича вказує кількість населення та віруючих даної місцевості, а саме: дворів – 220, прихожан 1798 душ обох статей, а також римо-католиків - 66 та евреїв – 2171., з часом населення міста зросло, збільшилась і громада Свято-Миколаївського храму і вже на початку ХХ ст. воно мало 301 двір, а прихожан нараховувалося 2348 душ, що зазначалося у «Відомостях про церкву» за 1902 рік. За кошти тих же прихожан храм у 1869 р. був покритий бляхою, 1899 р. – оновлена фарба даху, 1900 р. – побілений зовні і всередині, 1901 р. – переписано іконостас, а також на місці старої Свято-Миколаївської церковки була побудована кам’яна каплиця. Про історію православної каплички відомо з дослідницької роботи Т. Пастушок «Доля церков Березнівщини», яка з розповідей старожилів дізналась, що фундатором її був власник цегельні Пилип Марков. Капличка була збудована на території сучасного скверу в центрі Березного, де в ХІХ ст. було міське кладовище. Щороку на весняного Миколу біля каплички відбувався хресний хід, проте в 1956 році вона була підірвана. Щодо самої церкви, то на відміну від стандартизованого храмового зодчества минулих століть Миколаївський храм, як зазначалося вище, збудований з каменю, як і дзвіниця. Храм возведений за канонами східно-обрядового стилю храмобудування – хрестоподібний, а також з одним центральним куполом та одним престолом, іконостас столярної роботи триярусний з різбленими колонами, двері, ободки вікон та дах пофарбовані в темно-зелений колір, в такий же колір, як говорять архівні дані, була пофарбована і дзвіниця. За Головним описом 1889 р. храм мав багато святинь – ікон, подарованих і солдатами Драгунського полку (Великомучениця Варвара (1850 р.), і заможним прихожаном Р. Масловським (Бога-Отця (1850 р.), також виходцями з м. Березне, котрі проживали в Америці (копія ікони Почаївської Божої Матері (1916 р.), а в 1876 р., не вказано ким, але була пожертвувана іще одна ікона – Успіння Богородиці та ін. У вищезгаданому описі Теодоровича вказана площа землі, яка належала даному приходу, зокрема, притч володів 2,5 десятинами присадибної ділянки, 34 десятинами орної та 6 десятинами сінокосу, а також зазначався іще один момент: «Вируб лісу для побудови церковних будинків та опалення, зі звільненням селян від кріпосної залежності заборонені» - не зовсім гуманно, але факт. Проте, мабуть, це не було страшнішим в житті прихожан, ніж постійний острах та переживання за долю своєї святині в часи владного атеїзму. Соціально-політичне полегшення та утвердження релігійної свободи в останнє десятиліття існування радянської системи та в порадянський період подарували приходу друге життя. Активно почалися роботи поліпшення стану Свято-Миколаївської церкви: у 1980 р. церква і дзвіниця були покриті цинковою жерстю, в 1982 році – проведено парове опалення, 1984 р. - поновлений іконостас, зроблена та позолочена різьба, у храмі переписані ікони, в кінці 80-х церкву одягають в «шубу», із блакитної перефарбовують у кавовий колір, поновлюють фундамент і сходи; в 1997 р. вдруге церква розписана масляними фарбами, а в 2001 р. на території храму був поставлений хрест-пам´ятник на честь 2000-ліття Різдва Христового.
На сьогодні Свято-Миколаївська святиня – найвизначніша пам´ятка м. Березне. Ще при в´їзді в нього проглядаєть її масивний купол як символ витривалості і мужності перед злими вітрами історії та прообраз тендітної чаші воскреслої віри березнівчан.
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
- Олександр Цинкаловський. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Т. 1. — Вінніпеґ: Накладом Товариства «Волинь», 1984.
- Сайт міста Березне www.berezne.org
- Фотогалерея Березного на Flickr
- Облікова картка на сайті Верховної Ради України
- Паблік vkontakte.ru/berezne
|
|||||||||||
|
||||||||
