Березовський Максим Созонтович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Березовський Максим Созонтович
Основна інформація
Повне ім'я Березовський Максим Созонтович
Дата народження 16 (27) жовтня 1745(1745-10-27)
Місце народження Глухів
Дата смерті 22 березня (2 квітня) 1777(1777-04-02) (31 рік)
Місце смерті Санкт-Петербург
Національність українець
Професія композитор, співак, диригент
Інструменти скрипка
Жанр класична музика

Макси́м Созо́нтович Березо́вський (*16 (27) жовтня 1745(17451027), Глухів — 22 березня (2 квітня) 1777, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український композитор, диригент, співак. Класик європейської музики.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Народився у Глухові на Сумщині в козацькій родині, в місті, де виховувалися музики для роботи при дворі російських імператорів (див. Глухівська музична школа). Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де почав писати власні твори.

1758 року — через виняткові вокальні дані відряджений до Петербурга (Росія), де став солістом у Придворній співацькій капелі князя Петра Федоровича. Там познайомився з тогочасною європейською музикою. В 1759-60 роках виступав як співак-соліст в Італійській оперній трупі в Оранієнбаумі та Петербурзі.

1769 року — відряджений до Італії на навчання у Болонській філармонічній академії, де брав уроки у відомого композитора та історика музики падре Джованні Батіста Мартіні, у якого навчався близько восьми років. Аби мати право бути капельмейстером, витримав іспит 15 травня 1771 р. на звання академіка філармонії в Болоньї разом з чеським композитором на ім'я Йозеф Мислівечек.

Закінчив Академію з відзнакою. Варто зазначити, що в ці ж роки у Болонській академії навчався ще юний В.А. Моцарт. 1771 — Березовський отримав звання maestro di musica і був обраний членом Болонського філармонічного товариства. До 1773 року єдина закінчена опера, що належить М. Березовському — «Демофонт», була поставлена у Ліворно 1773 року на карнавальні свята. Таким чином, Максим Березовський став першим українським (а також і російським) автором опери. На початку 1774 року разом з ескадрою російських кораблів під керівництвом Олексія Орлова повернувся в Петербург.

Повернувшись 1774 року до Російської імперії, М. Березовський зіткнувся із байдужістю урядовців. Йому обіцяли місце директора Кременчуцької музичної академії, але цьому проектові не судилося здійснитись. Максим Березовський був зарахований (без посади) церковним півчим і капельмейстером Придворної співацької капели.

Постійні нестатки, неможливість знайти застосування своїм творчим силам привели композитора до нервової недуги. 1777 року 32-літній композитор покінчив життя самогубством (щоправда, зараз версія про самогубство піддається сумніву біографами Березовського) Не менш трагічна доля судилася його творам, які або припадали пилом, або взагалі були знищені. Більшість творів Березовського збереглася в рукописах. Були видані тільки поодинокі композиції, які, власне, й принесли йому світову славу.

Спадщина[ред.ред. код]

Березовський відомий як композитор, автор духовних концертів, що написані ним після повернення з Італії (найпопулярніший концерт «Не отвержи мене во время старости»). Він поєднав у своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва. Разом із Д. Бортнянським створив новий класичний тип хорового концерту.

Духовна музика[ред.ред. код]

Духовні музичні твори Березовського охоплюють Літургію, причасні вірші, хвалебну пісню і ряд концертів, із яких збереглася лише невелика частина. Окрім церковнослов'янських текстів Березовський використовував також тексти англійською (хвалебна пісня) та німецькою мовами («Unser Vater»).

В літургії композитор використовує характерні для партесної музики постійне гармонічне багатоголосся, зіставлення туттійних і ансамблевих епізодів, метр — 3/2 та 4/2.

Причасні вірші написані на тексти псалмів переважно подячного характеру, у Березовського вони знайшли ліричне втілення (за винятком «Радуйтеся праведнії» і «Хваліте Господа з небес» № 3 урочисто-панегіричної образності). Хорова фактура досить різноманітна, окремі твори мають постійну гармонічну фактуру (напр. «Хваліте Господа з небес» № 1), інші поєднують гармонічну з імітаційною («Во всю землю»), або використовують поліфонічну («Блажені яже ізбрал»), зокрема, фугу («Хваліте Господа з небес» № 2). Ще яскравіше ніж у Літургії, в причасних віршах спостерігається мелодизація голосів. Мелодика віршів виразна і різноманітна, і нерідко виявляє схожість з типовими зворотами українських ліричних пісень[1].

Духовні концерти займають чільне місце у творчості композитора, і були підняті, як жанр, до найвищого музично-художнього рівня[2]. Збереглися лише три концерти — «Бог ста в сонмѣ Богов», «Господь воцарися», «Не отвержи». Ці концерти успадкували чимало рис партесних концертів, зокрема поєднання акордової і поліфонічної фактур, однак увібрали й традиції західноєвропейської музики, зокрема нова гармонічна мова із функційно-гармонічною ладовою системою. Усі концерти являють собою багаточастинні цикли, складені за принципом образного, темпового і фактурного контрасту, однак об'єднані тематичною цілісністю, що досягається інтонаційними зв'язками між крайніми частинами, а в останньому концерті — протягом усього твору. Концерти досить різні як за побудовою, так і характером:

концерт літературна основа частини характер
«Бог ста в сонмѣ Богов» псалм № 81 6: Allegro — Largo — Allegro — Vivace — Moderato — Allegro урочистий, суворий
«Господь воцарися» псалм № 92 4:Allegro — Andante — Moderato — Allegro урочисто-панегіричний
«Не отвержи» Псалм № 70 (строфи 9- поч.13) 4:Adagio — Allegro — Adagio — allegro лірико-драматичний

Опера «Демофонт»[ред.ред. код]

Єдина опера композитора — «Демофонт» була написана в Італії і ставилася в м. Ліворно у 1773 році, про що збереглася стаття у місцевій газеті «Notizie del mondo». Збереглися лише 4 арії з цієї опери[3], які свідчать про тісні зв'язки композитора з неаполітанською та венеціанскою оперними школами. Орієнтуючись на тогочасні тенденції розвитку опери-серіа, Бортнянський виявляє в музиці емоційність і щиросердність, почутєєву ніжність і благородство, мелодичну красу[4].

Соната для скрипки і чембало[ред.ред. код]

Єдиним відомим інструментальним твором Березовського є Соната для скрипки і чембало, написана в Пізі 1772 року. Рукопис цієї сонати зберігався в Паризькій національній бібліотеці і був розшифрований М. Степаненком та опублікований видавництвом «Музична Україна» в 1983 році.

Соната має три частини, енергійні крайні частини контрастують повільній середній. Як і в опері «Демофонт», Березовський наслідує тогочасні традиції західноєвропейської музики, яскраво виявляючи своє ліричне обдарування[5]

Пам'ять[ред.ред. код]

Скульптор І.Коломієць. Пам'ятник М. Березовському в Глухові

1995 року в Глухові було встановлено пам'ятник композитору (скульптор — Коломієць Інна Антонівна).

2005 — на фасаді Болонської музичної академії встановлено меморіальну дошку на честь українського композитора Максима Березовського. Після В.А. Моцарта, Березовський став другим композитором-чужинцем, пам'ять якого вшанована в такий спосіб у всесвітньо відомому центрі культури та мистецтва — Болонській академії.

Ім'я композитора носить дитяча школа мистецтв у Глухові, вулиця в Рівному.

Твори[ред.ред. код]

фрагменти композицій М. Березовського

Опери[ред.ред. код]

  • «Демофонт» (лібр. П. Метастазіо, 1773, поставлена 1774 в Ліворно, Італія),
  • «Іфігенія» (не закінчена);

Хорові твори[ред.ред. код]

  • Літургія св. Іоанна Златоустого,

духовні концерти

  • «Не отвержи мене во время старости»,
  • «Остригну сердце»,
  • «Милость и суде воспою»,
  • «Слава в вышних Богу»;

причастники

  • «Творяй Ангелы своя духи»,
  • «Чашу спасения приму»,
  • «И память вечную»,
  • «Во всю землю»,
  • «Хвалите Господа»,
  • «Блажени яже избрал»,
  • «Не имамы иныя помощи».

Інструментальна музика[ред.ред. код]

  • Соната для скрипки і чембало (1772).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Л. Корній. Історія української музики. Т.2 . — К. ; Харків; Нью-Йорк : М. П. Коць, 1998. — с.296; с.188
  2. Корній, с.202
  3. В Україні видані під редакцією М. Юрченко та В. Бєлякова у 1988 році.
  4. Корній, с.206
  5. Корній, с.214

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Аскоченский В. Киев с древнейшим его уч-щем Академиею. ч. П. К., 1856:
  • Алексеев М. М. Березовский// сб, «Посев», Од., 1921;
  • Стешко Ф. Березовський і Моцарт, наук. зб. УВУ, ч. ІІІ. Праї а., 1942. передрук.: Музика, 1994. № 4;
  • Маценко П. Дмитро Степанович Бортнянський і Максим Созонтович Березовський, Вінніпег, 1951;
  • Витвицький В. Максим Березовський: Життя і творчість, ДжерсіСіті, 1974; Л., 1995;
  • Лиховид О. Життя коротке — життя вічне//Музика, К.. 1977, № 2;
  • Боровик М. Талант високий — доля трагічна//Культура і житія, 1977, 7 квіт.;
  • Золозова Т. Знахідка — скрипкова соната// Музика, 1982, № 3;
  • Полехін А. Літургія Максима Березовського// Культура і життя,1983, 29 травня;
  • Рыцарева М. Композитор Максим Березовский, Лейпциг, 1983;
  • Степаненко М. Максим Березовський. Соната для скрипки і чембало, К., 1983:
  • Юрчепко М. Загадки однієї біографії//Музика, 1983. № 4;
  • він же. Невідомі твори М-Березовського// Музика, 1986, .№ 3;
  • він же. М.Березовський в Італії// Укр. муз. спадщина, вип.1, К., 1989;
  • Лебединська Т. Світочі// Укр. культура, 1993, № 1;
  • Гусарчук Т. Шкода, що доля була такою жорстокою…// Культура і життя, 1995, 1 лист;
  • Іванов В. Велич творця// Укр. культура, 1995, № 9-10;
  • Кияновська Л. Максим Березовський // Розповіді про композиторів.- К., 1994. Вип. 1.- С.57-70. [ст 85.31 Р 65]
  • Івченко Л. Таємниця симфонії синьйора Березейоло// Музика, 1996,№ 1.
  • До 250-річчя від дня народження М. Березовського // Музика.- 1996.- № 1.- С.2—9.: фотоілюстр. [ст]
  • Перехожук Ж. Святкування ювілею // Музика.- 1996.- № 1.- С.2-3: фотоілюстр. [ст]
  • Королюк Н. Максим Созонтович Березовський // Королюк Н. Маленькі історії про українських композиторів 18-20 ст.- К.: Журн. «Радуга», 1998.- Ч.1.- С.9-26. [ст 85.313(4УКР) К 68]
  • Галюк М. Терновий вінок генія // Укр. муз. газ.-2001.- № 1-2.- С. 8. [ст]
  • Життєва та творча доля одного з найвидатніших музикантів 18 ст. М.Березовського.
  • Дашкієв М.Страчена пісня: Роман / — К.: Радянський письменник, 1985. — 288 с. (п)
  • Про святкування ювілею М. С.  Березовського; про фестиваль «Максим Березовський і музична культура XVIII століття», та відкриття пам'ятного комплексу в Глухові — батьківщині композитора та ін.
  • Сенсаційна знахідка музикознавцями творів М. Березовського в Центральному державному архіві-музеї літератури та мистецтва України.
  • Про важкий шлях М. Березовського до вершин світового мистецтва.
  • Муха Антон. Композитори України та української діаспори. — К.: 2004. — ISBN 966-8259-08-4
  • Ольховський Андрій. Нарис історії української музики. — К.: Музична Україна, 2003., с.225
  • Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.

Див. також[ред.ред. код]