Берестівка (Звягельський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Берестівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Звягельський район
Громада Баранівська міська громада
Код КАТОТТГ UA18080010040042900
Облікова картка с. Берестівка
с. Берестівка (до 2016 р.) 
Основні дані
Перша згадка 1762 рік
Колишня назва Свинобичі
Населення 460 (2001)
Площа 21,645 км²
Густота населення 21,25 осіб/км²
Поштовий індекс 12734
Географічні дані
Географічні координати 50°20′26″ пн. ш. 27°28′34″ сх. д. / 50.34056° пн. ш. 27.47611° сх. д. / 50.34056; 27.47611Координати: 50°20′26″ пн. ш. 27°28′34″ сх. д. / 50.34056° пн. ш. 27.47611° сх. д. / 50.34056; 27.47611
Середня висота
над рівнем моря
229 м
Найближча залізнична станція Радулино
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Соборна, 20, м. Баранівка, Звягельський р-н, Житомирська обл., 12701
Карта
Берестівка. Карта розташування: Україна
Берестівка
Берестівка
Берестівка. Карта розташування: Житомирська область
Берестівка
Берестівка
Мапа
Мапа

Бере́стівка (до 1960 року — Свинобичі) — село в Україні, у Баранівській міській територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Кількість населення становить 460 осіб (2001). У 1924—2016 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Розташоване пообіч річки Свинобички, що впадає у річку Смолку, притоку Случі; за 15 км від Баранівки, за 7 км від залізничної станції Радулин[1] та 30 км від Звягеля[2].

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1885 рік в селі мешкало 551 особа, налічувалося 69 дворових господарств[3].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 910 осіб, з них: православних — 867, чоловіків — 464, жінок — 446[4].

Наприкінці 19 століття в селі нараховувалося 144 двори та 810 мешканців[5][2], станом на 1906 рік в селі було 165 домогосподарств та 995 жителів[6], у 1923 році чисельність населення становила 943 особи, кількість дворів — 238[7].

У 1972 році кількість мешканців становила 718 осіб, дворів — 248[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 583 особи, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 460 осіб[8].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Відсоток
українська 99,78%
російська 0,22%

Історія[ред. | ред. код]

Вперше село згадується в 1762 році під назвою Свинобичі[10]. В середині 19 століття належало до православної парафії в Дубрівці, за 3 версти[11].

Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Смолдирівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. В селі був заїзд[3].

Наприкінці 19 століття — село Смолдирівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, за 28 верст від центру повіту, м. Новоград-Волинський; входило до православної парафії с. Дубрівка (за 3 версти)[5]. Власність графа Альфреда Потоцького, селянам належало 1 079 десятин землі[2]. 1905 року відбулося селянське заворушення, під час якого розгромлено поміщицький маєток[1].

У 1906 році — сільце Смолдирівської волості (3-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 30 верст, до волосного центру, с. Смолдирів, 12 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в містечку Рогачів[6].

У 1923 році включене до складу новоствореної Мирославльської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Баранівського району Житомирської (згодом — Волинська) округи[12]. Розміщувалося за 17 верст від районного центру, містечка Баранівка та 4 версти від центру сільської ради, с. Мирославль[7]. 12 січня 1924 року адміністративний центр Мирославльської сільської ради перенесено до с. Свинобичі з перейменуванням ради на Свинобицьку (згодом — Берестівська).

У німецько-радянській війні брали участь 230 чоловік, з них загинуло 110; 186 нагороджено орденами й медалями.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, що обробляв 1,7 тис. га угідь, з них 1,2 тис. га — рілля. Господарство вирощувало зернові культури, льон, розвивало м'ясо-молочне тваринництво, діяв цегельний завод. В селі були восьмирічна школа, будинок культури, 2 бібліотеки, медпункт, пологовий будинок, дитячі ясла, магазин[1].

5 серпня 1960 року село перейменовано на Берестівку. 30 грудня 1962 року, внаслідок укрупнення сільських районів, село, в складі сільської ради, увійшло до Новоград-Волинського району. 8 грудня 1966 року повернуте до складу відновленого Баранівського району Житомирської області.

27 липня 2016 року село увійшло до складу новоствореної Баранівської міської територіальної громади Баранівського району Житомирської області[13]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області[14].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Берестівка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / Тронько П. Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому), 1973 : 728 с.. http://history.org.ua/. с. 158. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 11 грудня 2021. 
  2. а б в Цинкаловський О. Свинобичі // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — С. 345.
  3. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 228. (рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська). Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 27. Процитовано 5 січня 2023. 
  5. а б Świnobycze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 635. (пол.)
  6. а б Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906. http://history.org.ua/ (російська). с. 153. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 11 грудня 2021. 
  7. а б Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року. http://history.org.ua/ (російська). Житомир. 1923. с. 142. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 11 грудня 2021. 
  8. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 4 грудня 2021. 
  9. https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
  10. Облікова картка. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 11 грудня 2021. 
  11. Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (російська). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 217. Процитовано 5 січня 2023. 
  12. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки.. http://www.archive.zt.gov.ua/ (українська). Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 200, 516. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 11 грудня 2021. 
  13. Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 11 грудня 2021. 
  14. Про утворення та ліквідацію районів. http://www.golos.com.ua/. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 11 грудня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]