Берест Олексій Прокопович

Олексій Прокопович Берест
Народився	9 березня 1921 Горяйстівці
Помер	4 листопада 1970
Роки життя	1921-1970
Країна	СРСР
Приналежність	РСЧА
Звання	Лейтенант
Нагороди

Олексі́й Проко́пович Бе́рест (* 9 березня 1921, Горяйстівці — † 4 листопада 1970) — Герой України, лейтенант Червоної Армії, що встановив, разом з М. Єгоровим та М. Кантарією, Прапор Перемоги на даху німецького Рейхстагу о 21.50 30 квітня 1945.

Дитинство і юність

Олексій Берест народився 9 березня 1921 року в бідній сім'ї Прокопа Никифоровича і Христини Вакумівни Берестів у селі Горяйстівцях Охтирського району на Сумщині. В цього подружжя було шістнадцятеро дітей. У віці 11 років залишився круглим сиротою разом з вісьмома братами і сестрами.

У жовтні 1939 року пішов добровольцем у Червону Армію. Брав участь у боях на Фінській війні у складі 2-го полку зв'язку Ленінградського округу. Під час служби в особовій справі з'явилась подяка червоногвардійцю Бересту за врятування життя командира.

З 22 червня 1941 Олексій Берест воює проти Німецьких загарбників як зв'язківець, з 1942 — командир відділення. З грудня 1943-го по вересень 1944-го навчання в Ленінградському військово-політичному училищі. Після випуску був направлений на 1-й Білоруський фронт, де він потрапив у 756-й стрілецький полк 150-ї стрілецької дивізії. Його призначили заступником з політчастини командира батальйону, яким командував капітан С. Неустроєв. О.Берест брав участь у боях за Польщу, в боях на річці Одері, в боях за Берлін.

Подвиг

Основна стаття: Встановлення Прапора Перемоги над Рейхстагом

30 квітня 1945 року у боях за Рейхстаг Олексій Берест воював у 150-й стрілецькій дивізії у батальйоні капітана Неустроєва. Слід зазначити, що для кожної із дев'яти дивізій 3-ї ударної армії, які вели бої у центральній частині Берліна, виготовили прапори для можливого підняття їх над рейхстагом, проте саме прапор під п'ятим номером, що був переданий батальйону Неустроєва був встановлений на Рейхстагу.

В офіційній радянській історіографії зазначено, що Прапор Перемоги встановили сержанти М. Єгоров і М. Кантарія. Проте на основі звітів воєначальників керівництву Кремля можна зробити досить об'єктивні висновки про те, що серед героїв був Олексій Берест, і цей факт приховувався. Так, у протокольному документі тих років «Боевая характеристика знамени», підписаному командуючим військами 3-ї ударної армії, генерал-полковником Кузнєцовим та членом Військової ради армії генерал-майором Литвиновим, зазначено: «Отважные воины коммунист лейтенант Берест, комсомолец сержант Егоров и беспартийный младший сержант Кантария установили знамя над зданием германского парламента».

Отож 30 квітня о 14-ій годині 25 хвилин саме лейтенант Берест Олексій Прокопович та сержанти М.Єгоров і М. Кантарія підняли над Рейхстагом Прапор Перемоги

По закінченню війни

На початку травня 1946 року вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу офіцерам і сержантам, які підняли Прапор Перемоги над рейхстагом у Берліні — капітану В. Давидову, сержанту М. Єгорову, молодшому сержанту М. Кантарії, капітану С. Неустроєву, старшому лейтенанту К. Самсонову. Прізвища О. Береста там не було.

Існує багато версій замовчування подвигу О. Береста, зокрема такі:

• «рекомендація» маршала Жукова, який, начебто не любив політпрацівників. Ця версія є сумнівною, оскільки О.Берест не був нагородженим і після того як Жуков потрапив в опалу.^{[Джерело?]}
• звинувачення Береста в інциденті, коли під час бою бійці, не зорієнтувавшись, підірвали двері та розстріляли приміщення посольства однієї з нейтральних країн^{[Джерело?]}
• Берест займався переписом килимів, картин, статуй та інших цінностей, які були в «будинку Гіммлера» та потім були направлені до музеїв і при роздачі трофейних годинників «обділив» незнайомого офіцера, який начебто виявився офіцером зі СМЕРШу…^{[Джерело?]}
• Нелюбов Й. Сталіна до української нації^{[Джерело?]} та його бажання бачити серед Героїв лише представників грузинського та російського народів.

Подальша доля О.Береста склалась драматично. В 1953 році, працюючи завідувачем райвідділом кінофікації, був звинувачений у збитках на 5,5 тисяч карбованців та засуджений до тюремного ув'язнення на термін 10 років. По амністії термін був скорочений вдвічі.

Повернувшись додому з пермських таборів, працював на заводі «Ростсільмаш» у крицеливарному цеху простим робітником.

Життя О. Береста трагічно обірвалось у 1970 році. Ввечері 3 листопада Олексій Берест врятував п'ятирічну дівчинку з-під коліс поїзда, проте сам був збитий і о четвертій ранку 4 листопада, не приходячи до тями, Олексій Берест помер.

Нагородження

• 6 травня 2005 року за бойову відвагу у німецько-радянській війні 1941—1945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над рейхстагом Указом Президента України Віктора Ющенка Олексію Бересту посмертно присвоєно звання Героя України з присвоєнням ордена Золотої Зірки. У 2010 році після того, як суд скасував звання «Героя України» для Степана Бандери та Романа Шухевича, було подано позов, щоб і Береста не вважати героєм, бо він також помер до 1991 року й не був громадянином України. Донецький суд, однак, вирішив залишити Бересту статус «Героя» на тій підставі, що позивач пропустив річний термін звернення до адміністративного суду.

Посилання

• Повернення із забуття
• «Якщо щось трапиться з Єгоровим і Кантарією, Берест дійде обов’язково…»
• Довідник "Хто є хто в Україні", видавництво "К.І.С"