Едмунд Берк
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Едмунд Берк | |
 Едмунд Берк, картина Дж.Рейнольдса, 1771 |
|
| Ім'я при народженні | Edmund Burke |
|---|---|
| Народився | 12 січня 1729 Дублін, Британська імперія |
| Помер | 9 липня 1797 Біконсфілд, Бекінгемшир, Британська імперія |
| Відомий | основоположник теорії британського консерватизму |
| Діяльність | державний діяч, історик і мислитель |
Е́дмунд Берк (англ. Edmund Burke; *12 січня 1729, Дублін, Британська імперія (зараз Ірландія) — †9 липня 1797, Біконсфілд, Бекінгемшир, Британська імперія) — англійський державний діяч, публіцист, мислитель, основоположник теорії британського консерватизму.
[ред.] Біографія
Едмунд Берк народився 12 січня 1729 року в Дубліні.
В 1750 році переїхав до Лондона, покинувши вивчення права, обравши ремесло письменника.
У 1758 році Е.Берк заснував щорічний альманах Annual Register — огляд подій у світі, який відтоді видавав напротязі 30 років.
У 1765 році Берк став особистим секретарем прем'єр-міністра Англії 2-го маркіза Рокінгема (від партії вігів), а незабаром і членом парламенту.
Едмунд Берк вів активну політичну і громадську діяльність, багато писав до кінця життя. І якщо у поглядах на управління англійськими колоніями мислитель був лібералом, у внутрішньо-політичному житті часто обстоював позиції консерватизму, основоположником британської моделі якого він, власне і вважається. Особливо вплинули на формування консервативної ідеології Берка події Великої французької революції 1789—1799 рр., кінця якої Е.Берк не діждався, померши 9 липня 1797 року.
[ред.] Погляди і творчість
Ранні твори Е.Берка стали надбанням історії розвитку філософської думки, зокрема, естетики. Так, юнацька праця про походження ідей піднесеного і прекрасного, що вийшла друком у 1756 р., але була написана, ймовірно, навіть раніше, в подальшому значно вплинула на погляди Г.Лессінга та Й.Гердера. Едмунд Берк був переконаний, що мистецтво має виходити не з умоглядних потреб естетики, в з духовних спонукань самої людини.
У зрілій політичній діяльності Берк виступав за більш лояльне ставлення до англійських колоній у Північній Америці і обстоював скасування урядом Акту про гербовий збір, що передбачав оподаткування (фактично визиски) колоній, і який викликав значне незадоволення і спричинював напокору в колоністів. Берк також критикував англійське управління Ірландією, особливо за дискримінацію католиків. Берк був проти намагань англійського короля Георга III підсилити свою владу й новодив потребу створення політичних партій, які були ю виразниками інтересів груп громадян і які б обстоювали свої чіткі і ясні принципи.
Напротязі багатьох років Берк виступав за реформування управління колоніальною Індією, що в той час перебувала під контролем Ост-Індської компанії. У 1785 році внаслідок затяжного ідеологічного конфлікту він домігся усунення від управління компанією найуспішнішого в історії існування компанії намісника Індії Воррена Гастінгса.
Французька революція, що спалахнула 1789 року, поклала край давній дружбі Берка з очільником англійських лібералів, Чарльзом Фоксом, що , як і решта борців за людські права, привітав революційні події у Франції, тоді Берк вважав їх жахливою демонстрацією охлократії.
В своїй книзі «Роздуми про Французьку революцію» (опубл. в 1790 р.), Е.Берк виклав свої переконнаня про те, що свобода може бути тільки в рамках закона і порядка, а всі реформи мають здійснюватись поступово, в еволюційний спосіб. Саме погляди Берка в тому числі вплинули на рішення британського уряду розпочати війну з Францією. Ще більш переконливо з нищівною критикою дій і поглядів французьких революціонерів виступив Е.Берк у памфлетах з приводу тодішніх французтьких подій.
Чимало ідей Е.Берка, напр. в Україні 2000-х рр., здаються застарілими, тим більше, що стосуються вони Британії (і Європи) кін. XVIII ст.. Однак у мислителя Берка є ідеї, що доводять свій раціоналізм, можуть обговорюватися і породжувати дискусії на сучасному етапі. Так, корінь зла мислитель вбачав у відстороненні від традицій і спадкових цінностей (в т.ч. управлінських). Е.Берк вважав, що кожна революція безоглядно нищить духовні ресурси суспільства й культурно-ідеологічнмй набуток століть. Радикалізму французьких революціонерів він протиставив британську конституцію та її засади: дбання про політичну спадковість і природний розвиток; повагу до політичних традицій і конкретних правових норм замість абстрактної ідеї закону, чи його сурогату духу закону. Берк був переконаний, що будь-який перерозподіл власності завжди веде до множення в суспільстві несправедливості й загрожує соціальною катастрофою.
