Берлін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Берлін
Berlin
—  федеральна земля  —
Берлін
Berlin Montage 4.jpg
Прапор
Прапор
Official seal of Берлін
Герб
Координати: 52°30′02″ пн. ш. 13°23′56″ сх. д. / 52.50056° пн. ш. 13.39889° сх. д. / 52.50056; 13.39889
Країна Німеччина
Федеральна земля Берлін
Уряд
 - мер Клаус Воверайт (SPD)
Площа
 - федеральна земля 891,85 км²
Висота над р.м. 34 — 115 м 
Населення (30 листопада 2013)
 - федеральна земля 3 419 623 [1]
 - Густота 3 834 осіб/км²
 - Агломерація 4 416 123 (2 011)
Часовий пояс UTC+1 (UTC+2)
Поштовий код 10001-14199
Телефонний код(и) 030
Веб-сайт: berlin.de
Розташування Берліна на мапі Німеччини
Розташування Берліна на мапі Німеччини

Берлі́н (нім. Berlin [bɛɐ̯ˈliːn]) — столиця Федеративної Республіки Німеччина, окрема федеральна земля. Маючи населення в 3,4 мільйона осіб, Берлін є найбільшим за кількістю мешканців й площею містом Німеччини, і другим найнаселенішим містом ЄС після Лондона.

Із плином історії, Берлін неодноразово був головним містом німецьких державних утворень, зокрема Маркграфства Бранденбург, Королівства Пруссія, Німецької Імперії, Східної Німеччини. З часу возз'єднання Німеччини у 1990-му році Берлін — загальнонімецька столиця.

Берлін є важливим політичним, інформаційним, культурним та науковим центром Європи. Це важливий транспортний вузловий пункт й одне з найвідвідуваніших міст континенту. Численні університети, дослідницькі лабораторії, театри й музеї заслужили міжнародне визнання. Місто — важливий осередок діячів мистецтва і культури з усього світу. Історична спадщина Берліна, нічне життя міста, розмаїття архітектури широко відомі й поза межами Німеччини.

Географія[ред.ред. код]

Координати Берлінської ратуші — 52° 31′ 6″ півн. ш., 13° 24′ 30″ сх. д. Місто простягнулося зі сходу на захід на близько 45 км, із півночі на південь на приблизно 38 км. Місто займає площу 892 км². Берлін оточений федеральною землею Бранденбург і знаходиться на сході країни; близько 70 км на схід — кордон із Польщею.

Ландшафт Берліна склався в останній льодовиковий період. 20 000 років тому землі міста були покриті шаром Скандинавського материкового льоду товщиною 100 метрів. Під час розтавання льодовика 18 000 років тому сформувалися улоговини його стоку, що визначили річкову систему Берліна.

Історичний центр міста лежить в найтоншому місці того льодовикового стоку, що перетворився в річку Шпрее, яка тече зі сходу на захід. У західному районі Шпандау вона впадає до Гафеля, що протікає в північно-південному напрямку. Розширення річища Гафеля утворюють Тегельське озеро та озеро Ванзее.

Клімат[ред.ред. код]

Місто розташоване в помірному кліматичному поясі. Середньорічна температура дорівнює 8,9 °, а середньорічна кількість опадів — 581 мм. Найтеплішими місяцями є липень і серпень, коли середня температура сягає 18,5 ° і 17,7 ° відповідно. У січні й лютому в Берліні найхолодніше, в середньому в першому місяці року −0,6 ° і −0,3 ° в другому. Найдужче дощить у червні, коли випадає 70 мм, найменше — у травні з 31 мм опадів.

Клімат Берліна
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 15,2 18,6 25,1 30,9 33,2 35,0 37,2 37,7 34,2 27,5 19,5 15,7 37,7
Середній максимум, °C 2,9 4,2 8,5 13,2 18,9 21,6 23,7 23,6 18,8 13,4 7,1 4,4 13,4
Середня температура, °C 0,6 1,0 4,7 8,3 13,9 16,8 18,8 18,6 14,6 9,6 4,9 2,0 9,5
Середній мінімум, °C −1,9 −1,5 1,3 4,2 9,0 12,3 14,3 14,1 10,6 6,4 2,2 −0,4 5,7
Абсолютний мінімум, °C −21 −26 −16,5 −6,7 −2,9 0,8 5,4 4,7 −0,5 −9,6 −16,1 −20,2 −26
Норма опадів, мм 42 33 41 37 54 69 56 58 45 37 44 55 515
Джерело: World Weather, Погода и Климат

Поділ міста[ред.ред. код]

Берлін поділяється на 12 районів, що діляться на дрібніші дільниці — «квартали» (нім. Ortsteile), разом таких кварталів 95. Ці квартали ніяк не впливають на адміністративний поділ, проте мають велике значення в повсякденному житті, бо прив'язані до історичних районів міста. За реформою адміністративного поділу від 10 червня 1998 до 1 січня 2001 кількість районів скоротилася від 23 до сучасних 12. Із них у Західному Берліні були 12, а в Східному — 11.

Дванадцять районів міста
Район Населення
30 вересня 2007
Площа, км²
Шарлоттенбург-Вільмерсдорф 316 198 64,72
Фрідріксгайн-Кройцберг 267 263 20,16
Ліхтенберг 257 539 52,29
Марцан-Геллерсдорф 249 531 61,74
Мітте 327 494 39,47
Нойкельн 305 979 44,93
Панков 362 051 103,01
Райнікендорф 241 900 89,46
Шпандау 223 768 91,91
Штегліц-Целендорф 289 417 102,50
Темпельгоф-Шенеберг 331 905 53,09
Трептов-Кепенік 237 102 168,42

Прилеглі міста й громади[ред.ред. код]

Гафель у передмісті Берліна

Берлін із усіх боків оточений федеральною землею Бранденбург і межує з її вісьмома районами і одним «містом окружного значення» (нім. kreisfreie Stadt) з 7-ма містами та 20-ма сільськими громадами (за Сонцем, починаючи з північного сходу):

  • Район Барнім (нім. Barnim): Wandlitz, Panketal, Ahrensfelde
  • Район Меркіш-Одерлянд (нім. Märkisch-Oderland): Hoppegarten, Neuenhagen bei Berlin
  • Район Одер-Шпрее (нім. Oder-Spree): Schöneiche bei Berlin, Woltersdorf, Erkner (місто), Gosen-Neu Zittau
  • Район Даме-Шпреевальд (нім. Dahme-Spreewald): Königs Wusterhausen (місто), Zeuthen, Eichwalde, Schulzendorf, Schönefeld
  • Район Тельтов-Флемінґ (нім. Teltow-Fläming): Blankenfelde-Mahlow, Großbeeren
  • Район Потсдам-Міттельмарк (нім. Potsdam-Mittelmark): Teltow (місто), Kleinmachnow, Stahnsdorf
  • Місто Потсдам (нім. Potsdam)
  • Район Гафельланд (нім. Havelland): Dallgow-Döberitz, Falkensee (місто), Schönwalde-Glien
  • Район Обергафель (нім. Oberhavel): Hennigsdorf (місто), Hohen Neuendorf (місто), Mühlenbecker Land, Glienicke/Nordbahn

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Берліна

Заснування й середні віки[ред.ред. код]

План Берліна, складений Абрамом Ґуйбертом Дузаблеау 1737 року
Фігурка ведмедя — сучасний символ Берліна

На місці сучасного Берліна близько 1200 року розташовувалися два торгові парні поселення — Кельн і Берлін. Точна дата отримання ними міських прав невідома. Міські права Кельна вперше згадуються в 1237 році, міські права Берліна, який спочатку розташувався на північному березі річки Шпрее, — в 1244 році. Обидва міста заснували спільну ратушу в 1307. Назву «Берлін» не пов'язують із ведмедем (нім. Bär — ведмідь, порівняйте укр. барліг — і лігвище ведмедя, і болото), ведмідь між іншим зображений на гербі міста. Походження скоріше за все йде від полаб. berl/birl — болото.

У 1415-му році курфюрст Фридрих I заснував Маркграфство Бранденбург і керував ним до 1440-го року. Члени династії Гогенцоллернів правили в Берліні до 1918-го, спочатку як маркграфи Бранденбургу, з 1701 року як королі Пруссії й з 1871 року як кайзери Німецької імперії. Містяни не завжди вітали зміни влади. 1448-го року в місті повставали проти будівництва замка курфюрстом Фрідріхом II Залізним — так зване «Берлінське обурення» (нім. Berliner Unwillen). Однак, цей протест не увінчався успіхом, а мешканців лише позбули багатьох політичних та економічних свобод. У 1451-му Берлін став резиденцією бранденбурдзьких маркграфів, а отже втратив статус вільного міста.

Промислове місто (верстати, електротовари, папір, поліграфія). Населення — 3 102 500 (1990). Берлінська стіна поділяла місто в 19611989; у жовтні 1990 Берлін став столицею об'єднаної Німеччини; Західний і Східний Берлін, об'єднавшись, стали 16-ю землею Німеччини. Берлін є одним з найвпливовіших політичних центрів Європейського Союзу, а завдяки своїй культурній спадщині і однією з найвідвідуваніших столиць континенту. Розташований Берлін на сході Німеччини, приблизно 70 кілометрів від польського кордону і знаходиться фактично всередині іншої федеральної землі Бранденбург.

Ранній Новий час[ред.ред. код]

Тридцятирічна війна 1618—1648 мала для Берліна руйнівні наслідки: третина будівель пошкоджена, населення зменшилося вдвічі. Фридрих Вільгельм, відомий як Великий Курфюрст, приймає в 1640 державну справу від свого батька. Ним була розпочата політика імміграції та релігійної толерантності. У наступному році він заснував такі передмістя Берліна, як Фридрихсвердер, Доротеенштадт і Фридрихштадт.

1671 року 50 єврейських родин переселили з Австрії до Берліна. У Потсдамському Едикті 1685 року Фридрих Вільгельм запросив до Бранденбургу гугенотів. Зголосилося понад 15 тисяч французів, із яких 6 тисяч осіли в Берліні. На 1700 рік французи складали вже 20 відсотків мешканців Берліна, і вони мали значний культурний вплив. Окрім того, чимало переселенців прибуло з Богемії, Польщі, Зальцбургу.

XVIII — початок XX століття[ред.ред. код]

Міський палац, знищений 1950 року

В 1701 році в результаті коронації Фридриха I Берлін набув статусу столиці Пруссії.

9 жовтня 1760 в ході Семирічної війни (1756–1763 роки) Берлін капітулював перед російськими військами, очолюваними графом З. Г. Чернишева. Росіяни захопили 4,5 тисяч солдат полоненими, численні військові трофеї, зокрема символічні ключі від міста, що досі знаходяться у Санкт-Петербурзі. Після чотирьох днів окупації російські війська однак змушені були відступити через підхід більших сил німців.

У листопаді 1806 року після поразки німецьких військ при Йєні і Ауерштедті, Берлін був захоплений наполеонівськими військами. Після поразки Наполеона в Росії, 1813 року Берлін знову захоплений російськими військами.

В 1871 у Берлін був проголошений столицею новоутвореної Німецької імперії. Після закінчення Першої світової війни у 1918 році в Берліні була проголошена Німецька республіка. В 1920 році був прийнятий закон про заснування Великого Берліна, що об'єднав кілька передмість, після чого чисельність населення Берліна перевищила 4 мільйони осіб.

В 1933 році з приходом до влади націонал-соціалістів Берлін став столицею Третього Рейху. В 1936 у в Берліні пройшли всесвітні літні Олімпійські ігри. Під керівництвом Альберта Шпеєра був розроблений генеральний план забудови Берліна як майбутньої ролі столиці «Тисячолітнього рейху», що не були однак здійснені через війну.

Повоєнний час[ред.ред. код]

Потсдамська площа в 1945 році
Зони окупації Берліна

З наближенням поразки Німеччини у Другій світовій війні 2 травня 1945 Берлін був взятий військами Червоної армії. В результаті бомбардувань і вуличних боїв місто зазнало значних руйнувань, окупантами були вчинені масові зґвалтування жінок. Берлін був розділений на чотири сектори, що управлялися західними союзниками (США, Великобританія і Франція) та Радянським Союзом.

Протистояння західних союзників і Радянського Союзу призвело до поділу Німеччини на ФРН та НДР, при цьому Східний Берлін став столицею НДР, тоді як ФРН, до складу якої входив і Західний Берлін, розмістила свою столицю в Бонні. У 1953 році в Східному Берліні відбулося масовий антиурядовий виступ, придушений радянськими окупаційними військами.

У 1961 році з ініціативи соціалістичної НДР в Берліні було споруджено Берлінську стіну, що розділила місто на дві частини. Перехід громадян з однієї території на іншу допускався тільки через прикордонні контрольно-пропускні пункти, тоді як спроби нелегального перетину кордону зі Сходу на Захід каралися ув'язненням, а спроби втечі — розстрілом. Чотиристороння угода 1971 року вивела Західний Берлін зі складу ФРН, а також врегулювала питання транзиту між ФРН та Західним Берліном територією НДР.

Лише у листопаді 1989 року уряд НДР зняв заборону на перетин кордону між частинами міста, а після з об'єднанням Німеччини 1990 року Берлінська стіна була знесена. З 1991 року Берлін був затверджений як столиця об'єднаної Німеччини.

Персоналії[ред.ред. код]

Українці в Берліні[ред.ред. код]

Проживали[ред.ред. код]

Померли[ред.ред. код]

Поховані[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

Штаб-квартира Bayer HealthCare
Штаб-квартира Deutsche Bahn AG
Видавничий концерн Axel Springer AG

Історичний огляд[ред.ред. код]

Економічне значення Берліна зростало одночасно зі зміцненням його ролі як політичного центру Німецької імперії. У минулому він слугував як транзитний пункт на місці схрещення торгових шляхів з Рейнської області і з південних районів до Балтійського моря. У період капіталістичного розвитку Берлін став осередком банківського капіталу (більше ½ банківських активів Німеччини), промисловості і торгівлі, потужних монополістичних німецьких та іноземних об'єднань. Берлін перетворився не тільки на провідний економічний центр Німеччини, але й на один з найбільших промислових центрів світу. Економічний розвиток викликав швидке зростання населення і глибокі зміни в його соціальній структурі. 1939 року в Берліні налічувалося 2,5 млн найманих робітників, на місто припадало 7,2% усіх зайнятих у німецькій промисловості. Берлін виробляв 8,7% промислової продукції Німеччини (за вартістю).

Провідними галузями промисловості були: електротехнічна індустрія, машинобудування, металообробка, поліграфія, швейна і харчова промисловість[2]. Широким рядом підприємств була представлена металообробка, в Берліні зосередилася половина електротехнічної промисловості Німеччини (найбільші підприємства AEG, Siemens, Osram, Telefunken та інші), значна частина машинобудування (в тому числі чверть верстатобудування країни — BORSIG, локомотивобудування — Berliner Maschinenbau), а також оптико-механічної промисловості, швейної промисловості, поліграфічної та видавничої справи країни.

Після завершення Другої світової війни промисловість Берліна втратила близько 1/4 своїх виробничих потужностей, виведена з ладу значна частина транспорту і енергетичного господарства. Житловий фонд центрального Берліну і його культурні установи зруйновані більш ніж на 3/4.

Сучасність[ред.ред. код]

Берлін — великий економічний і фінансовий центр не тільки Німеччини, але й ЄС в цілому. Розвинена головним чином радіоелектронна промисловість, машинобудування, транспортне будівництво, місто являє собою важливий центр торгівлі, місце проведення міжнародних торгових ярмарків, виставок. Серед, так званих, секторів росту — творчі галузі і культурна індустрія, в тому числі туризм, біотехнології, медичні технології, фармацевтика і засоби масової інформації та комунікаційні технології.

2009 року валовий внутрішній продукт Берліна становив €90,1 млрд[3], у порівнянні із 2008 роком номінальний ВВП зріс на 1,7%[4]. У порівнянні з регіональними ВВП (за паритетом купівельної спроможності) на душу населення в ЄС Берлін 2007 року мав індекс 97,8, тоді як індекс Бранденбурга становив 82,2, а Німеччини загалом — 115,8[5]. На сучасному етапі у Берліні реєструється вищий за середній рівень безробіття — 13,6% у травні 2010 року, в той час як в середньому по країні він становить 7,7%. Близько 17% населення отримують допомогу в рамках Соціального кодексу II[6].

Близько 80% компаній в Берліні працюють у третинному секторі економіки, тобто секторі послуг. 30 німецький компаній із індексом DAX мають свої штаб-квартири в Берліні, серед них Siemens AG, Bahn AG тощо. Двадцять найбільших компаній в Берліні за кількістю співробітників станом на липень 2010 року[7]:

  1. 17.499 — Deutsche Bahn AG
  2. 13.000 — Vivantes Netzwerk für Gesundheit GmbH
  3. 12.513 — Siemens AG
  4. 10.983 — Berliner Verkehrsbetriebe (BVG)
  5. 10.292 — Charité Universitätsmedizin
  6.  7.277 — Kaiser's Tengelmann
  7.  7.000 — Deutsche Telekom AG
  8.  6.530 — Landesbank Berlin Holding AG
  9.  6.500 — Deutsche Post DHL
  10.  6.000 — Daimler AG
  11.  6.000 — Unternehmensgruppe Gegenbauer
  12.  5.605 — Berlinwasser Holding AG
  13.  5.600 — Metro AG
  14.  5.600 — Dussmann
  15.  5.600 — Vattenfall Europe
  16.  5.286 — Berliner Stadtreinigungsbetriebe (BSR)
  17.  5.000 — Edeka-Gruppe
  18.  5.000 — Bayer Schering Pharma AG
  19.  4.510 — Wisag Service Holding GmbH
  20.  3.950 — Securitas Gruppe

Транспорт[ред.ред. код]

Центральний залізничний вокзал — найбільший в Європі, діє з 2006 року
Докладніше: Транспорт Берліна

Берлін має складну і різноманітну транспортну інфраструктуру. У Берліні 5 334 кілометри доріг, з яких 66 кілометрів є магістралями та 979 мостів. 2004 року зареєстровано 1 мільйон 428 тисяч автомобілів, включаючи 6 800 таксі. Місцевий громадський транспорт обслуговується компаніями BVG і Deutsche Bahn AG і має 1626 кілометрів автобусних маршрутів, 187 кілометрів трамвайних ліній, 150 кілометрів ліній метрополітену і 328 кілометрів міської залізниці.

Берлін має два аеропорти (Міжнародний аеропорт Тегель імені Отто Лілієнталя, або Berlin-Tegel «Otto Lilienthal», і аеропорт «Шенефельд», або Berlin-Schönefeld), якими скористалося 14.7 мільйонів пасажирів 2004 року. Аеропорт Берліна «Темпельхоф» закритий 30 жовтня 2008 року, незважаючи на численні протести. Новий великий міжнародний аеропорт планується у Berlin-Schönefeld. До Чемпіонату світу з футболу 2006 відкрито новий залізничний вокзал, найбільший у Європі[8].

Берлін також має внутрішній порт. Магдебурзький водний міст з'єднує цей порт з Рейном.

Освіта і наука[ред.ред. код]

Положення Берліна як столиці Пруссії, потім — Німецької імперії визначило його ранг наукового центру країни. Ця передумова відпала для Західного Берліна після 1945 року. У Східному Берліні таке становище відновилося після створення НДР і оголошення його столицею нової держави — відновлені практично всі наукові установи: Німецька академія наук у Берліні, дійсними членами якої продовжували залишатися західні вчені, а також чотири великих університети: Гумбольдтський університет Берліна, Берлінський технічний університет, Берлінський університет мистецтв.

Завдяки інтенсивній державній політиці підтримки науки в Західному Берліні відкрито Вільний університет, створено Товариство Макса Планка, головним завданням якого стала розробка стратегічних напрямів науки і впровадження рекомендацій для підготовки наукових кадрів, а також цілий ряд наукових центрів: з економічних досліджень, урбаністики, ядерних досліджень (Інститут імені Отто Гана) і інші.

Після об'єднання країни Берлін знову став одним з провідних наукових центрів Європи. Загальна кількість берлінських студентів становить близько людина тисяч 140. Нині діють 17 вищих шкіл і 4 великих університети:

Культура[ред.ред. код]

У порівнянні з іншими європейськими столицями, Берлін має дуже велику кількість пам'ятників, музеїв та інших культурних установ. Щороку тисячі прихильників кіномистецтва притягує Берлінський міжнародний кінофестиваль, відомий також як Берлінале, він проводиться проводиться в лютому, починаючи від 1951 року. Частиною берлінської культури можна вважати й берлінський діалект — діалект берлінсько-бранденбурзького діалекту німецької мови, поширений в Берліні.

Спортивні клуби[ред.ред. код]

Назва клубу Вид спорту Заснований Ліга Майданчик Голов. тренер
Герта[9] Футбол 1892 2 Бундесліга Олімпійський стадіон Маркус Баббель
Уніон[10] Футбол 1966 2 Бундесліга Alte Försterei Уве Нойхаус
Берлін Атлетик[11] Футбол 1907 Регіоналліга Постштадіон Дітмар Демут
ALBA[12] Баскетбол 1991 Бундесліга O2 World Л. Павіцевич
Айсберен Берлін[13] Хокей 1954 DEL O2 World Дон Джексон
Füchse Berlin[14] Гандбол 1891 HBL Спорткомплекс імені Макса Шмелінга Д. Сігурдссон
SCC Berlin[15] Волейбол 1911 DVL[16] Sporthalle Charlottenburg А. Урнаут
Köpenicker SC[17] Волейбол 1991 DVL[18] Sporthalle Hämmerlingstraße Юрген Треппнер

Театри[ред.ред. код]

Театральне життя в Берліні не переривалося ніколи, незалежно від політичних подій, воєн, воно слугувало сполучною ланкою в житті розділеного міста. Серед театрів: Німецька державна опера (Staatsoper Unter den Linden), Німецька опера (Deutsche Oper), Берлінська комічна опера (Komische Oper), Театр імені Шіллера, Театр на Курфюрстендамм, Театр на Потсдамській площі, Берлінський ансамбль, Берлінський драматичний театр, Фридрих-штадт-палас, театр «Метрополь», Театер дес Вестенс, Дойчес Театер, Фольксбюне (Народний театр), Шаубюне, Ренессанс-Театер та навіть Театр імені Горького, безліч вар'єте і кабаре тощо. Всесвітньою популярністю користується Берлінський філармонічний оркестр, яким диригували свого часу Вільгельм Фуртвенглер і Герберт фон Караян.

Музеї[ред.ред. код]

Історія берлінських музеїв тісно переплетена з історією Німеччини і її поділом на дві частини. Колишні зібрання прусських королів під час Другої світової війни частково евакуювали, частково сховали від бомбардувань, а після війни виявилося, що частина колекції перебуває у Східному Берліні, а частина — Західному. Хоча музеї постраждали під час бомбардувань, основні колекції збережені. Особливість берлінських державних музеїв полягає в тому, що кожен четвер з 16:00 до 20:00 вхід у музеї вільний.

В сучасному Берліні декілька музейних центрів. Значна кількість берлінських музеїв розташована на, так званому, Музейному острові — північній частині острова Шпреєінзель, розташований на північ від університету і Унтер-ден-Лінден. Тут розташовані Музей Боде, Стара національна галерея і Пергамський музей. На Музейному острові зберігалися культурні цінності довоєнного Берліна. Культурфорум на Заході — багатюще зібрання європейського живопису та інших творів мистецтва. Інші музейні центри — Єгипетський музей і Музеї Далем (етнологічний музей, музей мистецтва Індії тощо) в Далем-Дорфі.

Стара національна галерея розташована в будівлі, схожій на давньоримський храм. Тут представлені найрізноманітніші художні течії — реалізм, імпресіонізм, дадаїзм, експресіонізм. На сходах встановлена бронзова «Танцівниця» Георга Кольбе, в залі, присвяченій групі «Міст», експонуються полотна Карла Шмідта-Ротлуффа, Ернста Людвига Кірхнера, Отто Мюллера. У залі дадаїстів виставлені колажі Ханни Хех.

Найвідоміші берлінські музеї

Парки[ред.ред. код]

Головна візуальна вісь Ботанічного саду Берліна

У Берліні нараховується понад 2 500 скверів, парків та місць відпочинку. Їхня загальна площа становить близько 5 500 гектарів. Парки, ліси, річки, озера і канали займають близько 30% міської площі. На заході і південному сході міста розташовані лісові масиви.

У центрі міста розташований парк Великий Тіргартен — найстаріший і найбільший в місті площею 210 га. В минулому Тіргартен був ділянкою лісу перед міською брамою, міська знать використовувала його для прогулянок на конях і полювання. Поступово місто розрослося навколо парку, нині він розтягнувся від станції до станції «Берлінський зоопарк» до Бранденбурзьких воріт і розташований у безпосередній близькості до урядових будівель і парламенту. На перетині доріг Східно-західної осі і вулиці 17 червня розташована берлінська колона Перемоги висотою 69 м, побудована в 1864–1873 роках і увінчана 8-метровою фігурою богині Вікторії, до статуї якої ведуть 285 сходинок. З їх висоти відкривається панорама Берліна. Інший великий парк Берліна — Трептов-парк, створений у 1876–1882 роках першим берлінським директором садового будівництва Йоганном Генріхом Густавом Мейєром. 1896 року у Трептов-парку проходила виставка ремесел.

Серед паркових насаджень особливо виділяється Ботанічний сад Берліна. Він розташований на південному заході міста і користується великою популярністю серед берлінців як місце відпочинку. Крім того, в Берліні діють два зоопарки: Берлінський зоологічний сад і зоопарк Фридрихсфельде. Заснований 1844 року, Берлінський зоопарк є найстарішим в Німеччині, а його колекція найбільша за кількістю представлених видів тварин (14 000 тварин і 1 500 видів). Другий зоопарк виник в НДР 1954 року і є найбільшим за площею зоопарком Європи, що займає 160 гектарів.

Планування міста і архітектура[ред.ред. код]

Берлін зберіг окремі риси середньовічної забудови. У 18-19 століттях створені правильні за обрисами площі (наприклад, Жандарменплатц), широкі вулиці (Унтер-ден-Лінден), парадні ансамблі та забудови в стилі бароко.

Ейфорія будівництва та зростання настала на самому початку 20 століття. Виставка під назвою «Загальні принципи містобудування», проведена 1910 року, показала зразок європейського міста, до якого прагнув Берлін. Після Другої світової війни в обох частинах міста відновлені історичні пам'ятники і житлові масиви, до яких додалися нові райони: Ліхтенберг і Марцано в східній частині міста, Меркішес Фіртель на півночі Західного Берліна. Зі старовинних споруд в Берліні збереглися Церква святої Марії, Берлінський собор, Оперний театр, Бранденбурзькі ворота, Червона ратуша, Рейхстаг (перебудований 1999 року), Палац Бельвю.

На площі Брайтшайдплатц збережені і законсервовані руїни Церкви імператора Вільгельма як пам'ятник-нагадування про війну. У східній частині Берліна в Трептов-парку відкрито Меморіал полеглим радянським воїнам в Тіргартені, полеглим в боях за Берлін, із мавзолеєм, на якому стоїть статуя Воїна-визволителя (скульптор Є. В. Вучетич). Серед післявоєнних новобудов квартал Ганза, побудований інтернаціональним колективом архітекторів, житловий квартал поблизу Олімпійського стадіону (архітектор Ле Корбюзьє), Карл-Маркс-алея, Будинок радіомовлення, Держрада, Конгрессхалле, (архітектор Х. Стаббінс), Палац республіки в східній частині міста, промислова виставка «Інтербау», Берлінська філармонія, Нова національна галерея (1968; архітектор Л. Міс ван дер Рое).

Архітектурні пам'ятки
Пам'ятні дошки

Міста-побратими[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

 Панорама Берліна
Панорама Берліна

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Amtes für Statistik Berlin-Brandenburg. Bevölkerungsstand in Berlin am 30. November 2013. [1]
  2. А. И. Мухин. Берлин (столица Германии в 1871–1945). Экономическая справка//Большая советская энциклопедия
  3. «Exporteinbruch stürzt deutsche Wirtschaft in die Krise». Reuters (German). Процитовано 19 August 2008. 
  4. Konjunkturdaten, Berlin.de, Abgerufen am 9. Juni 2010
  5. Eurostat: Regional GDP per inhabitant 2007. Abgerufen am 15. Mai 2010, Євростат
  6. Arbeitslosigkeit in Berlin geht zurück. In: Berliner Morgenpost', abgerufen am 1. Juni 2010.
  7. IHK Berlin: Top 100 Arbeitgeber in Berlin. Stand: Juli 2010 (PDF-Datei; 1,6 MB, abgerufen am 23. September 2010).
  8. «Berlin fact sheet» (PDF). berlin.de. Процитовано 2008-08-19. 
  9. Hertha BSC, www.herthabsc.de/. Retrieved 1 July 2008.
  10. Union Berlin, www.fc-union-berlin.de/. Retrieved 3 April 2010.
  11. Офіційний сайт Берлін Атлетик (нім.)
  12. ALBA Berlin, www.albaberlin.de. Retrieved 1 July 2008.
  13. Eisbären Berlin, www.eisbaeren.de. Retrieved 1 July 2008.
  14. Füchse Berlin, www.fuechse-berlin.de. Retrieved 1 July 2008.
  15. SCC Berlin, www.scc-berlin.de. Retrieved 1 July 2008.
  16. [2] Retrieved 21 May 2010
  17. [3], www.k-sc.de. Retrieved 10 May 2010.
  18. [4] Retrieved 21 May 2010
  19. «Miasta partnerskie Warszawy». um.warszawa.pl. Biuro Promocji Miasta. 2005-05-04. Процитовано 2008-08-29. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Факти про Німеччину / ред. Жанет Шаян, Сабіне Гіле; пер. Володимир Шелест. — Франкфурт-на-Майні: Зоцієтетс-Ферлаґ, 2010. ISBN 978-3-7973-1211-2

Посилання[ред.ред. код]