Берлінська конференція 1884—1885

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Отто фон Бісмарк, головуючий на засіданнях конференції

Берлінська конференція 1884—1885 (нім. Kongokonferenz «конференція по Конго») — міжнародна конференція, що була скликана 15 листопада 1884 р. в Берліні для обговорення розподілу Африки між європейськими державами в умовах так званої «бійки за Африку». Продовжувалася до 26 лютого 1885 р.

Ініціатором скликання конференції був португальський уряд, що надав до уваги інших колоніальних держав так звану «Рожеву мапу», яка передбачала об'єднання португальських володінь в Анголі та Мозамбіку в єдину колонію. Плани португальців заблокувала Велика Британія, що розглядала всю Африку на Південь від Екватора як власну сферу впливів. Франція та Німеччина розраховували підняти на конференції проблему демаркації сфер впливу в Сахарі. Однак, головним питанням конференції став статус Вільної держави Конго, що слугувала ширмою для бельгійської колоніальної експансії в басейні р. Конго, незадовго до цього дослідженого Генрі Мортоном Стенлі та П'єром де Бразза. Активність у басейні Конго бельгійців та французів призводила до витиснення з регіону португальців, що з давніх часів співпрацювали з конголезькими правителями.

Генеральний акт, що був прийнятий конференцією з подання німецького канцлера Бісмарка, який головував на конференції, не тільки визнав законні колоніальних захоплень, але й вперше письмово закріпив обов'язки держав, що накладалися на них наявністю сфер впливу. Зокрема, проголошувався принцип ефективної окупації, що закликав країни здобувати сировину в своїх колоніях і пускати її в обіг, а за неможливості самостійно освоювати багатства колонії — допускати до господарювання на її території інші держави та їх картелі. Проголошення конференцією принципу ефекивної окупації призвів до небувалої активізації колонізації континенту. Вже за 10 років, у 1895 році, єдиними суверенними державами в Африці залишилися Ліберія та Ефіопія.