Бернар-Анрі Леві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бернар-Анрі Леві

Бернар-Анрі Леві (фр. Bernard-Henri Lévy, широко відомий як BHL; * 5 листопада 1948(19481105), Бені-Саф) — французький філософ, письменник, політичний журналіст. Співзасновник групи «Нові філософи»; регулярно пище огляди в щотижневику «Le Point», володіє часткою щоденної газети «Ліберасьйон».

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Алжирському місті Бені-Саф у єврейській родині. Батько Бернара-Анрі був власником великої лісопромислової компанії «La Becob». 1954 року родина переїхала до Франції у передмістя Парижа Нейї-сюр-Сен. 1968 року Бернар-Анрі вступив у Вищу нормальну школу.

Журналістську діяльність розпочав, працюючи у газеті «Combat». 1971 року їздив до Індії, висвітлюючи війну за незалежність Бангладеш від Пакистану. З 1973 року — редактор видавництва «Grasset», в якому згодом виходили його книги. Написав понад 20 книг, переважно на злободенні політичні теми.

У 1974 році одружився з моделлю Ізабель Дутрелуїнь (Isabelle Doutreluigne), яка народила йому двох дітей.

Леві відомий як один із засновників школи «Нової Філософії», критик сучасного марксизму (книга «Варварство з людським обличчям», 1977).

1984 року Леві брав участь у створенні громадської організації «SOS racisme» покликаної для того, щоб залучати голоси чорних і арабських виборців для Соціалістичної партії Франції та її лідера Франсуа Міттерана. 1986 року їздив до Ефіопії.

На початку 1990-х висвітлював конфлікт в колишній Югославії, виступаючи на захист боснійських мусульман. У 1991 році призначений директором державної кінокомісії (commission d'avances sur recettes), що розподіляє державні субсидії на кіно.

1993 року одружився з актрисою Аріель Домбаль. 1997 року зняв фільм «День і ніч» («Le Jour et la nuit») зі своєю дружиною і Аленом Делоном у головних ролях.

1999 року у своїх статтях виступив на боці «Армії Визволення Косова» та закликав до бомбардувань у Сербії.

Підтримував війну з тероризмом в Афганістані.

Леві — борець з мусульманським фундаменталізмом. 2005 року він разом з Салманом Рушді виступив із маніфестом «Разом проти нового тоталітаризму» в якому піддав критиці карикатурний скандал 2005-2006 років і спроби поширення мусульманського способу життя на Європу.

Під час війни в Південній Осетії в 2008 році вів репортажі з Грузії, брав інтерв'ю у президента Михайла Саакашвілі.

2008 року вийшла книга «Вороги суспільства» — листування Леві зі знаменитим французьким письменником Мішелем Уельбеком.

У травні 2010 року підписав петицію групи «JCall» до Європарламенту, що закликає, зокрема, чинити тиск на Ізраїль. Петиція викликала суперечливі відгуки в Ізраїлі, та в цілому по світу.

У березні 2011 року брав участь у переговорах з лівійськими повстанцями в Бенгазі і публічно просував міжнародне визнання недавно створеної Національної перехідної ради. Пізніше в тому ж місяці він разом з Ніколя Саркозі просував ініціативу по військовому втручанню в Лівії.

2013 рік — веде активну пропаганду проти уряду Сирії. 20 червня 2013 він випустив чергову статтю під назвою «Врятуйте Алеппо!» («Sauvez Alep!»), В якій закликає розпочати вторгнення в Сирію проти «кривавого режиму Башара Асада».

9 лютого 2014 року відвідав Київ, де виступив на Майдані Незалежності з підтримкою вимог Євромайдану[1].

Твори[ред.ред. код]

  • Bangla Desh, Nationalisme dans la révolution, 1973 (réédité sous le titre Les Indes rouges 1985)
  • Варварство з людським обличчям / La Barbarie à visage humain, Grasset, 1977, (ISBN 2-246-00498-5)
  • Заповіт Бога / Le Testament de Dieu, 1979
  • L'Idéologie française, 1981
  • Questions de principe I, 1983
  • Диявол в голові / Le Diable en tête, 1984
  • Impressions d'Asie, 1985
  • Questions de principe II, 1986
  • Éloge des intellectuels, 1988
  • Останні дні Шарля Бодлера / Les Derniers Jours de Charles Baudelaire, 1988
  • Questions de principe III, la suite dans les idées, 1990
  • Frank Stella, les années 80, 1990
  • Les Aventures de la liberté, une histoire subjective des intellectuels, 1991
  • Цезар, той, хто був надто веселим / César, celui qui était trop gai, 1991
  • Le Jugement dernier, 1992
  • Questions de principe IV, Idées fixes, 1992
  • L'Art de Piero della Francesca et de Mondrian, 1992
  • Les Hommes et les Femmes (avec Françoise Giroud), 1993
  • La Pureté dangereuse, 1994
  • Questions de principe V, Blocs-notes, 1995
  • Le Lys et la Cendre, 1996
  • Comédie, 1997
  • Questions de principe VI avec Salman Rushdie 1998
  • Questions de principe VII, Mémoire vive, 2001
  • Століття Сартра / Le Siècle de Sartre, 2000
  • Роздуми про війну, про зло і про кінець історії / Réflexions sur la Guerre, le Mal et la fin de l’Histoire, 2002
  • Rapport au Président de la République et au Premier Ministre sur la participation de la France à la reconstruction de l’Afghanistan, 2002
  • Qui a tué Daniel Pearl ?, 2003 - Prix Livres et Droits de l'Homme de la Ville de Nancy 2003[2]
  • Questions de principe VIII, jours de colère 2004
  • Questions de principe IX Récidives, 2004
  • American Vertigo, 2006
  • Questions de principe X, Ici et ailleurs, 2007
  • Ce grand cadavre à la renverse, 2007
  • Пам'ять, забуття та самотність Ізраїлю / La Mémoire, l'Oubli, Solitude d'Israël, 2007 (Enregistrement du débat public à Jérusalem, avec Benny Lévy et Alain Finkielkraut, sur CD audio - запис публічних дебатів миж Бернаром-Анрі Леві та Аленом Фінкелькраутом)
  • Публічні вороги / Ennemis publics, 2008. (Correspondance entre Michel Houellebecq et BHL - листування з Мішелем Уельбеком)
  • Про війну у філософії / De la guerre en philosophie, 2010 978-2246767213 Prix Botul 2010
  • Навколо Камю / Autour de Camus, 2010 (Table ronde à l'Auditorium du Monde, avec Jean Daniel et Michel Onfray, sur CD audio)
  • Pièces d’identité, 2010 978-2-246-76791-6 - Prix Saint-Simon 2010[3]
  • La Guerre sans l'aimer, 2011, Éditions Grasset
  • Les aventures de la vérité. Peinture et philosophie, un récit, 2013, Éditions Grasset
  • La résistible ascension d'Arturo Poutine. — Кар’єра Артуро Путіна, яку можна було спинити. — (лекція в НАУКМА, травень 2014)

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]