Бернард II (граф Тулузи)
| Бернард II | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер |
877 Тулуза |
| Національність | франк |
| Діяльність | аристократ |
| Титул | граф Тулузи |
| Термін | 865—872 роки |
| Попередник | Гумфрід I |
| Наступник | Бернард III |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Раймундіди |
| Батько | Раймунд I |
| Мати | Берта |
| Брати, сестри | Ед і Fulcoald de Llemotgesd |
Бернард II (*Bernard II, д/н —877) — граф Тулузи у 865—872 роках. Мав прізвисько «Кальф», тобто Теля.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії Руерг (Раймундідів). Син Раймунда I, графа Тулузи, та Берти. Про дату народження нічого невідомо. У 863 році його батько зазнав поразки у війні з Гумфрідом I, графом Барселони. Загинув Раймунд I 865 року. Проте Бернард II за підтримки Карла II Лисого, короля Західно-Франкського королівства, відвоював Тулузу, ставши тамтешнім графом. Також отримав графства Лімож і Руерг.
870 року отримав диплом на права власності монастиря Вабре, якому патронував його батько. Проте зумів захопити землі католицької церкви в Аквітанії, Пуатьє, Реймсі, Лімузені та Оверні, які були взяті в оренду його попередниками. Разом з тим того ж року надав підтримку аббатству Больє, а 871 року — монастирю Алао в Рибагорсі.
872 року придушивши повстання Оліби II, отримавши його володіння Каркассон, Альбі, Нім. Проте того ж року проти Бернарда II повстав Бернард, син Бернарда I, графа Тулузи, який переміг Бернарда II. Водночас Оліба II повернув собі втрачені володіння. Втім останній продовжив боротьбу до своєї загибелі у 877 році.
Джерела[ред. | ред. код]
- René Poupardin, I regni carolingi (840—918), in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1979, pp. 583—635.