Бернес Марк Наумович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бернес Марк Наумович
Mark Bernes.jpg
Ім’я при народженні Нейман Марк Наумович
Народження 25 вересня (8 жовтня) 1911(1911-10-08)
Ніжин,
Чернігівська губернія,
Російська імперія
Дата смерті 16 серпня 1969(1969-08-16) (57 років)
Москва
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність єврей
Роки діяльності 19291969
IMDb ID 0076713

Марк Нау́мович Берне́с (справжнє прізвище — Не́йман[1]; * 25 вересня (8 жовтня) 1911(19111008), Ніжин Чернігівської губернії — 16 серпня 1969[2], Москва) — радянський кіноактор і співак, видатний російський шансоньє.

Народний артист РРФСР (1965). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1951).

Біографія[ред.ред. код]

Борис Андрєєв і Марк Бернес (зліва направо) у фільмі «Два бійці»

Марк Наумович Нейман народився в місті Ніжин (нині райцентр у Чернігівській області). Його батько Наум Самійлович був службовцем в артілі із збирання утильсировини, мати Фаня Філіпівна — домогосподаркою. У 1916 році, коли Маркові було п'ять років, родина переїхала до Харкова.

По закінченні семирічної школи почав відвідувати заняття в театральному технікумі, водночас вступив статистом до харківського театру «Муссурі»[3]. Там же, замінивши артиста, що захворів, Марк зіграв свою першу роль і удостоївся похвали знаменитого російського режисера М. М. Синельникова. До цього періоду відноситься поява його сценічного псевдоніму — Бернес. У 1929 році 17-річний Марк приїхав до Москви, де почав працювати статистом у кількох театрах, у тім числі Малому та Великому). У 19301933 роках у Московському драматичному театрі (колишньому Корша) грав невеликі ролі, згодом вважав своїм учителем артиста Миколу Радіна.

Поштова марка Росії із серії «Популярні співаки російської естради», присвячена М. Бернесу, 1999, (Каталог ИТЦ 538, Скотт 6543)

С 1935 року знімався в кіно. Після епізодичних ролей («Ув'язнені», 1936 та «Шахтарі», 1937) були помітні роботи в фільмах «Людина з рушницею» (1938), «Винищувачі» (1939), «Велике життя» (1939). Гра актора вирізнялася чарівливістю та м'яким гумором. Велику популярність Марку Бернесу принесли ролі в стрічках про Велику Вітчизняну війну. У фільмі «Два бійці» він з вражаючою задушевністю й простотою заспівав пісню «Темна ніч» (музика М. Богословського, слова В. Агатова), а також стилизовану «під одеські пісні» «Шаланди». Пісні Богословського з фільмів («Улюблене місто», «Спят курганы тёмные», «Шаланди», знаменита «Темна ніч») у виконанні Бернеса зазвучали по радіо, були записані на грамплатівки. Співпраця актора та композитора тривала до 1956 року.

Перший публічний концерт Марка Бернеса-співака відбувся в Свердловську в Будинку офіцерів 30 грудня 1943 року, після чого він здійснив концертне турне Уралом. У Москві він почав виступати як виконавець пісень з кінця 1940-х років, спершу на вечорах у Будинках творчих спілок. По радіо в передачі «Клуб веселих артистів» від імені свого персонажа шофера Хвилинки («Великий перелом», 1945) виконував «Пісеньку фронтового шофера» Б. Мокроусова, «В жизни так случается» В. Соловйова-Сєдого та ін. Продовжуючи зніматися в кіно, Бернес усе більше уваги приділяв естраді, котра надавала широкий простір для реалізації його творчих задумів. Він став активно працювати над створенням власного репертуару. Пред'являючи високі вимоги і до музики, й до віршів, артист довго та прискіпливо працював з поетами й композиторами. З 82 пісень репертуару Бернеса понад 40 створено на його замовлення або ж за його безпосередньої участі.

У 1950-і1960-і роки Марк Бернес створив у кіно складні характери людей з нелегкою долею — таких, як Умара Магомет («Далеко від Москви»), Чубук («Школа мужності»), Родіонов («Вони були першими»), Вогник («Нічний патруль»).

У цей період пісенний репертуар Бернеса поповнився такими творами, як «Москвичі» (А. Ешпай — Є. Винокуров), «Если бы парни всей земли» (В. Соловйов-Сєдой — Є. Долматовський), «Я люблю тебя, жизнь» (Е. Колмановський — К. Ваншенкін).

17 вересня 1958 року одночасно дві центральні газети почали цькування Бернеса. У «Правде» Георгій Свиридов у статті «Викорінювати пошлість у музиці» піддав артиста несправедливим і тенденційним нападкам. У «Комсомольской правде» в фейлетоні А. Суконцева та І. Шатуновського «Зірка на „Волзі“» рядове порушення Бернесом правил дорожнього руху в максимально похмурих тонах подавалося як «поведінка, не гідна радянського артиста»[4]. Наслідком цих і декількох наступних публікацій стало фактичне відлучення Бернеса від зйомок і записів на радіо та грамплатівки. Але з 1960 року голос Бернеса знову зазвучав по радіо (заголовна пісня популярної недільної передачі «С добрым утром!» (О. Фельцман, вірші О. Фадєєвої)) та на естраді.

Того ж 1960 року на стадіоні в Лужниках у програмі Московського мюзик-холу Бернес уперше виконав пісню «Враги сожгли родную хату» М. Блантера на вірші М. Ісаковського. Написана за 15 років до того, в 1945-му, і тільки одного разу виконана тоді по радіо[5], вона знайшла в особі Бернеса інтерпретатора, що розкрив весь трагізм твору й зробив пісню широко популярною.

У 1961 році режисер Павло Арманд перший порушив заборону на запрошення актора в кіно, знявши його в невеликій ролі в своєму фільмі «Чортова дюжина».

У подальші роки Бернес знов успішно працював, гастролював у Польщш, Югославії, Чехословаччині, Румунії, Болгарії, дістающи численні захоплені відгуки ЗМІ; виступав на англійському телебаченні. З'явилися також нові «бернесівські» пісні: «Хотят ли русские войны» (Е. Колмановський — Є. Євтушенко), «Я спешу, извините меня» (Я. Френкель — К. Ваншенкін), «Я работаю волшебником» (Е. Колмановський — Л. Ошанін) та багато інших. У читирисерійному фільмі «Щит і меч» (1968) за кадром у виконанні Бернеса прозвучала пісня «С чего начинается Родина» (В. Баснер — М. Матусовський). 8 липня 1969 року артист з одного дубля записав пісню «Журавлі» Я. Френкеля на вірші Расула Гамзатова в перекладі Наума Гребнєва. Це був останній запис Бернеса.

Могила М. Н. Бернеса на Новодівочому цвинтарі

Марк Наумович Бернес помер 16 серпня 1969 року від раку легень. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві (дільниця № 7)[6]. На похоронах (на його прохання, висловлене незадовго до смерті) звучали записи пісень «Три года ты мне снилась», «Романс Рощина», «Я люблю тебя, жизнь» і «Журавлі»[7].

Родина[ред.ред. код]

Перша дружина М. Бернеса (з 1932 року) Поліна (Паола) Семенівна Линецька (1911–1956), яка народила йому дочку Наташу, померла від раку. Друга дружина (з 1960 року) Лілія Михайлівна Бодрова (1929–2006) привела в сім'ю свого сина Жана. Наташа закінчила Інститут східних мов при МГУ, мешкає в США. Жан закінчив операторський факультет ВГІКу, мешкає в Москві.

Визнання та нагороди[ред.ред. код]

Пам'ятник М. Н. Бернесу в Ніжині
Скульптурна група «Шаланды, полные кефали…» в Одесі

Вшанувнаня пам'яті[ред.ред. код]

  • 1978 року радянський астроном Н. И. Черник назвав ім'ям М. Н. Бернеса одну з малих планет Сонячної системи — (3038) Бернес[8].
  • 1996 року в Москві на будинку № 1 по Садовій-Сухаревській вулиці, де в останні роки мешкав М. Н. Бернес, встановлено меморіальну дошку.
  • 1 квітня 2002 року в Одесі в садку скульптур Одеського літературного музею (вул. Ланжеронівська, 2) відкрито скульптурну композицію «Шаланды, полные кефали…» (скульптор Т. Судьїна), що зображує героїв однойменної пісні з кінофільму «Два бійці» — рибачку Соню та Костю-моряка[9][10][11].
  • 7 жовтня 2011 року в Ніжині з нагоди 100-річчя від дня народження Бернеса на будинку № 70 по вул. Авдіївській (колишній Мільйонній), де він народився, відкрито оновлену меморіальну дошку (з помилковою датою народження — 7 жовтня)[12][13], а 13 жовтня 2011 року в Театральному сквері — бронзовий пам'ятник (скульптори Володимир Чепелик та Олександр Чепелик, архітектор Володимир Павленко), в основі якого — кадр з кінофільму «Два бійці»: Аркадій Дзюбін сидить з гітарою в руках[13][14].

Фільмографія[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Хандрос Л. Марк Бернес. — М., 1955.
  • Френкель Я. Честь певца. — Советская эстрада и цирк, 1974, с.3—5.
  • Рыбак Л. А. Марк Бернес. — М., 1976.
  • Смирнова Н. Марк Бернес. // У кн.: Певцы советской эстрады. Составитель Л. Булгак. — М., 1977, с. 65—81.
  • Марк Бернес. Статьи. Воспоминания о М. Н. Бернесе. Составитель Л. М. Бернес-Бодрова. Вступительная статья и общая редакция Н. И. Смирновой. — М., 1980.
  • Скороходов Г. Костя Жигулёв и другие. // У кн.: Скороходов Г. Звёзды советской эстрады. — М., 1982, с. 70—79; 2-е изд.: М., 1986, с. 89—99.
  • Марк Бернес в воспоминаниях современников. Составление, предисловие и комментарии К. В. Шилова. — М., 2005.
  • Крымова Н. А. «Куда ж теперь идти солдату?..» // У кн.: Крымова Н. Имена. Избранное в 3 книгах. Книга 3. 1987–1999. — М., «Трилистник», 2005, с. 222–242.
  • Шестернёв В. М. Он пел сердцем и душой. Встречи с Марком Бернесом. // У кн.: Музыка. Песня. Грампластинка. Сборник памяти филофониста Валерия Франченко. — М., 2006, с. 182–195.
  • Шемета Л. П. Марк Бернес в песнях. — Киев, 2008.
  • Парфёнов Лев. Марк Бернес. // У кн.: Актёрская энциклопедия. Кино России. Вып. 2. Составитель Лев Парфёнов. (Научно-исследовательский институт киноискусства). — М., 2008, с. 18—22.
  • Рудницкий М. Л. Свой голос. Портрет Марка Бернеса. — Искусство кино, 2011, № 11, с. 76—85.

Примітки[ред.ред. код]

  1. У телепередачі «Марк Бернес. Мужской разговор» (ОРТ, 2007) без посилань на джерела было озвучено версію про те, що справжнє ім'я Бернеса не Марк, а Отто. Дочка Бернеса Наташа (Natasha Berness) цю версію спростовує. Упорядник збірки материалів про М. Бернеса К. В. Шилов бачив дитячі фотознімки Бернеса, на звороті яких його дитячим почерком зроблено написи: «Маркъ Нейманъ».
  2. Хибну дату народження 21 вересня подано у «Большой Советской Энциклопедии» та «Музыкальной энциклопедии» (т. 6, М., 1982), останньому виданні Енциклопедичного словника «Кино» (М., 1986) та Лексиконі «Эстрада России. XX век» (М., 2000). У 1-му виданні «Кинословаря» (т. 1, 1966) подавалося дату народжения 8 вересня за новим стилем і 26 серпня за старим. Дату смерті Бернеса численні джерела також подають хибну — 17 серпня (день, коли було офіційно оголошено про його кончину). Дату народження 8.10(25.09).1911 та дату смерті 16.08.1969 підтверджують дочка Бернеса та К. В. Шилов. Ці дати викарбувано на надгробку артиста на Новодівичому кладовищі у Москві.
  3. Сам Бернес помилково назаває його «Міссури» (див.: Бернес. М. О чём была бы песня // «Дошкольное воспитание», 1965, № 11. ВІдтворено в кн.: Марк Бернес в воспоминаниях современников. Составление, предисловие и комментарии К. В. Шилова. — М., 2005. — С. 21—24.
  4. Див. розділ «„Дело“ М. Бернеса» в кн.: Марк Бернес в воспоминаниях современников. М., 2005, с. 172–208.
  5. У виконанні В. Нечаєва. Після відродження пісні Бернесом Нечаєв зробив ще один запис з оркестром народних інструментів (перший був під фортеп'янний акомпанемент), що інколи звучала по радіо та була видана на платівці.
  6. Могила М. Н. Бернеса на Новодевичьем кладбище
  7. Марк Бернес в воспоминаниях современников. Составление, предисловие и комментарии К. В. Шилова. — М., 2005. — С. 407.
  8. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
  9. Памятники Одессы
  10. Скульптура «Шаланды, полные кефали…» в Одесі
  11. Все в сад!
  12. По случаю 100-летия открыта мемориальная доска на доме где родился М.Бернес
  13. а б Пам'ятник Марку Бернесу відкрито в Ніжині
  14. Памятник Марку Бернесу открыт в Нежине

Посилання[ред.ред. код]