Бертран де Борн
Бертра́н де Борн (Bertran de Born; *1140 — †1215) — один з найвідоміших поетів середньовічного Провансу. У войовничих піснях славив війну. Улюблена форма творів Бертрана де Борна — сірвента.
Зміст |
Легендарний життєпис [ред.]
Борн був лицарем і разом зі своїм братом володів укріпленим замком Альтафорт (зараз містечко Отфор).
За легендою, Борн відіграв вирішальну роль у політичних подіях свого часу і був чи не єдиним винуватцем кривавих чварів, що спалахнули у французьких володіннях англійської королівської родини Плантагенетів. Реальні події, однак, складалися інакше. Син Генріха II Плантагенета — Річард І Левове Серце отримав від батька великі володіння у Франції, а його старший брат Генріх (т. зв. «Молодий король») через заздрощі виступив проти нього зі зброєю. Борн був серед тих південнофранцузьких рицарів, які стали на бік «Молодого короля». Його дамою серця була дочка англійського короля Матильда.
Останні 20 років життя де Борн провів у монастирі.
Його старший син, теж Бертран де Борн, був трубадуром
Поетична спадщина [ред.]
Поетична спадщина (48 пісень) Бертрана де Борна — в основному сірвенти на політичні теми, що оспівують війну як єдину гідну справжнього лицаря справу. Захват від бою у де Борна замінює любовне захоплення, що позначається в куртуазної ліриці словом joi («Радість»). Навіть у кансонах, адресованих Даму, де Борн незмінно звертається до питань військової доблесті і честі. Його твори відрізняються експресією, сарказмом, мають високий ступінь впливу на емоції читача за допомогою віддалених образних, тематичних, ритмічних асоціацій. Два плачу де Борна на смерть Генріха Плантагенета («Молодого короля») відмічені високою майстерністю і вважаються одними з кращих в цьому жанрі. Бертран де Борн був знайомий з поетичними дослідженнями свого сучасника Арнаута Даніеля і з успіхом застосовував методи цього складного трубадура у своїй ліриці. Наскрізна тема пісень де Борна — його взаємини з Річардом Левове Серце (фігурує у де Борна під прізвиськом «Oce-No» «Та-та-ні»), вони проходять складний шлях від відкритого протистояння (в «Легко сірвенти я складав …» де Борн закликає баронів об'єднатися проти Річарда) до військового союзу васала і сюзерена (сірвенти «Якщо б трактир, повний вин і шинок …»).
Данте в «Божественній комедії» («Пекло», пісня 28) назвав Борна сіячем розбрату й чвар і помістив його душу у восьме коло пекла. Водночас Данте хвалить його як талановитого поета, співця війни ("Про народне красномовство "), згадує про його щедрість ("Бенкет').
Юрій Клен в циклі поезій «Прованс» присятив Бертранові де Борну однойменний вірш.
Українські переклади [ред.]
У авторській антології перекладача Миколи Терещенка «Сузір'я французької поезії» (І — II, Київ, 1971) вміщено декілька перекладів українською з Бертрана де Борна.
Джерела [ред.]
- Ігор Костецький, Бертран де Борн, Бернарт де Вентадорн і «мітотворчість» трубадурів, або на теми «Сестини: Альтафорте» Езри Павнда. Арно Данієль, або до есею «Оглянувшись» Езри Павнда. «Від видавництва» / в журналі «Кур'єр Кривбасу» № 218-219, 2009.
Джерела [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
