Бертіл Ліндблад

Бертіл Ліндблад
Народився	26 листопада 1895(1895-11-26)[…] Еребру
Помер	25 червня 1965(1965-06-25)[…] (69 років) Saltsjöbadend, лен Стокгольм, Швеція
Країна	Швеція
Діяльність	астроном
Alma mater	Університет Уппсала
Галузь	астрономія
Заклад	Уппсальська астрономічна обсерваторіяd Університет Уппсала
Науковий керівник	Östen Bergstrandd
Членство	Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук МАС Національна академія наук США Польська академія наук
Відомий завдяки:	резонанс Ліндблада
Батько	Birger Lindbladd
Діти	Per Olof Lindbladd
Нагороди	медаль Кетрін Брюс (1954) премія Жуля Жансена (1949) медаль Жансена (1938)

Бертіл Ліндблад (швед. Bertil Lindblad; 26 листопада 1895, Еребру — 26 червня 1965) — шведський астроном, член Шведської королівської АН (з 1928 року), її президент у 1938—1939 і 1960—1961 роках.

1920 року закінчив університет в Уппсалі, у 1920—1921 роках проходив стажування в обсерваторії Маунт-Вілсон, Гарвардській і Лікській обсерваторіях у США. У 1921—1927 роках працював в Уппсальскій обсерваторії. З 1927 року — професор астрономії Шведської королівської АН та директор Стокгольмської обсерваторії, створеної під його керівництвом у 1927—1931 рр. У 1948—1952 рр. — президент Міжнародного астрономічного союзу; у 1952—1855 рр. — президент Міжнародної ради наукових союзів.

Основні наукові праці присвячені дослідженню будови і динаміки галактик і зоряних скупчень. 1926 року для пояснення асиметрії в розподілі швидкостей зірок у нашій Галактиці Ліндблад вперше сформулював концепцію обертання Галактики. Згідно з його теорією, всі тіла у Галактиці належать до різних взаємопроникних підсистем, які обертаються з різними швидкостями і характеризуються різним ступенем сплюснутості. Оцінив період обертання і масу Галактики. 1927 року обертання Галактики було підтверджено Яном Оортом на основі статистичного вивчення променевих швидкостей і власних рухів зір. Низка робіт Ліндблада присвячена вивченню спіральної структури і обертанню спіральних галактик. Розглядаючи рух зірок у великих скупченнях (галактиках), знайшов, що зірки концентруються в спіральних рукавах і що спіралі лідирують в обертанні галактики (нині вважають, що вони «волочаться»).

Виявив залежність величини поглинання в ультрафіолетовій частині спектру зір пізніх спектральних класів від їхньої світності і правильно ототожнив джерело поглинання з молекулою ціану (CN)₂; розробив на основі цього ефекту метод визначення світності слабких холодних зірок за спектрами з низькою дисперсією (1922).

Також вивчав теорією променистої рівноваги і її застосування до поверхневих шарів Сонця, зокрема до явища потемніння диска до краю (1920).

1934 року вперше довів, що малі частинки міжзоряного пилу можуть утворюватися і зростати шляхом акреції і що цей процес може відігравати велику роль у утворенні та еволюції зір.

Відзнаки і нагороди

• Член багатьох наукових товариств і академій.
• Медаль Жансен Паризької АН (1938);
• Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1948);
• медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1953).

На честь нього названі:

• Кратер Ліндблад на Місяці
• Астероїд 1448 Ліндбладія

Література

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Линдблад Бертиль. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)