Бері-бері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бері-беріхвороба, яка вражає нервову систему людини, що призводить до слабкості, втрати апетиту, підвищеної збудливості і паралічу з вельми високою вірогідністю смертельного результату.

Ця хвороба була настільки поширеною в східних країнах до початку 20 ст., що її вважали однією із головних у світі.

Бері-бері часто страждали японські моряки. Лише у 1884 японський дієтолог Т.Такакі відмітив, що захворювання можна уникнути, якщо харчовий раціон моряків зробити різноманітнішим і додати до нього овочі.

У 1890-х роках голландський лікар Х.Ейкман виявив, що хвороба виникає при вживанні полірованого рису як основи раціону і що подібне захворювання, поліневрит, можна викликати у курей, якщо годувати їх лише полірованим рисом (Полірований рис одержують шляхом видалення зовнішніх оболонок рисових зерен). Виявилось, що оболонки, що йдуть у відходи, мають лікувальну дію.

Після тривалих зусиль ученим вдалося виділити в невеликих кількостях із дріжджів і рисових оболонок кристалічну речовину, яка містила сірку.

Ця речовина, вітамін В1, або тіамін, попереджала і виліковувала бері-бері, а її відсутність у полірованому рисі і була причиною захворювання.

Тіамін був досліджений хімічними методами, і у 1937 його синтезували. У наш час[Коли?] синтетичний тіамін додають до полірованого рису і білого борошна.