Бестужев Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бестужев Олександр Олександрович
Алекса́ндр Алекса́ндрович Бесту́жев
ABestużew.jpg
Псевдоніми, криптоніми: Марли́нский
Дата народження: 23 жовтня (3 листопада) 1797(1797-11-03)
Місце народження: Петербург
Дата смерті: 7 (19) червня 1837(1837-06-19) (39 років)
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперія
Мова творів: російська
Рід діяльності: Прозаїк, критик, поет

Олекса́ндр Олекса́ндрович Бесту́жев  — (літературний псевдонім — Марлінський) — (*23 жовтня (3 листопада) 1797(17971103) — †7 (19) червня 1837) — російський письменник, декабрист. Разом з Рилєєвим видавав альманах «Полярная звезда» (18231825).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Петербурзі. Батько — Бестужев Олександр Федосійович (1761–1810), артилерійський офіцер, служив у флоті, з 1800 року правитель канцелярії Академії мистецтв, письменник. Мати — Параска Михайлівна, з міщан. Виховувався в Гірському корпусі, але не закінчив його, вступив юнкером в лейб-гвардії Драгунський полк в ескадрон, що стояв під Петергофом у Марлі (звідси псевдонім).

Прозаїк, критик, поет. З 1818 почав друкуватися в журналах. У 18231825 видавав разом з Рилєєвим альманах «Полярна зірка». Дійсний член Вільного товариства любителів російської словесності.

Член Північного товариства (1824), активний учасник повстання на Сенатській площі. У ніч на 15 грудня 1825 року з'явився з повинною в Зимовий палац, в той же день був відправлений у Петропавловську фортецю.Засуджений по 1 розряду на каторжну роботу на 20 років. 22 серпня 1826 року термін скорочений до 15 років. Після вироку відправлений у Роченсальм, а потім за особливим височайшим повелінням Бестужева заслано в Якутськ, 1829 переведено в діючу армію на Кавказ рядовим. У середині серпня 1829 року прибув до Тбілісі, зарахований в 41 єгерський полк. У 1835 році підвищений в унтер-офіцери і відправлений в один з Чорноморських лінійних батальйонів, які перебували в експедиції проти горців. За відзнаку підвищений у прапорщики (1836). Загинув у сутичці з горцями на мисі Адлер.

Його твори, насичені романтичними легендами, яскравими деталями побуту й кавказькою екзотикою, були дуже популярними.

Тарас Шевченко в повісті «Музикант» дещо іронічно згадував пишномовність і риторичність Бестужева (один із персонажів повісті, захопляючись Бестужевим, намагався наслідувати його стиль).

Джерела[ред.ред. код]

  • Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — К.: Головна редакція УРЕ, 1978.
  • Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной.-М.,"Наука", 1988
  • Декабристы. Избранные сочинения в двух томах. т.1.-М.,изд-во «Правда», 1987, с.245 — 418

Посилання[ред.ред. код]