Бестужев Олександр Олександрович
| Бестужев Олександр Олександрович | |
| Алекса́ндр Алекса́ндрович Бесту́жев | |
![]() |
|
| Псевдоніми, криптоніми: | Марли́нский |
|---|---|
| Дата народження: |
23 жовтня (3 листопада) 1797 |
| Місце народження: |
Петербург |
| Дата смерті: |
7 (19) червня 1837 (39 років) |
| Громадянство: | |
| Мова творів: | російська |
| Рід діяльності: | Прозаїк, критик, поет |
Олекса́ндр Олекса́ндрович Бесту́жев — (літературний псевдонім — Марлінський) — (*23 жовтня (3 листопада) 1797 — †7 (19) червня 1837) — російський письменник, декабрист. Разом з Рилєєвим видавав альманах «Полярная звезда» (1823—1825).
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився в Петербурзі. Батько - Бестужев Олександр Федосійович (1761 - 1810), артилерійський офіцер, служив у флоті, з 1800 року правитель канцелярії Академії мистецтв, письменник. Мати - Параска Михайлівна, з міщан. Виховувався в Гірському корпусі, але не закінчив його, вступив юнкером в лейб-гвардії Драгунський полк в ескадрон, що стояв під Петергофом у Марлі (звідси псевдонім).
Прозаїк, критик, поет. З 1818 почав друкуватися в журналах. У 1823 - 1825 видавав разом з Рилєєвим альманах "Полярна зірка". Дійсний член Вільного товариства любителів російської словесності.
Член Північного товариства (1824), активний учасник повстання на Сенатській площі. У ніч на 15.12.1825 року з'явився з повинною в Зимовий палац, в той же день був відправлений у Петропавловську фортецю.Засуджений по 1 розряду на каторжну роботу на 20 років. 22.08.1826 року термін скорочений до 15 років. Після вироку відправлений у Роченсальм, а потім за особливим височайшим повелінням Бестужева заслано в Якутськ, 1829 переведено в діючу армію на Кавказ рядовим. У середині серпня 1829 року прибув до Тбілісі, зарахований в 41 єгерський полк. У 1835 році підвищений в унтер-офіцери і відправлений в один з Чорноморських лінійних батальйонів, які перебували в експедиції проти горців. За відзнаку підвищений у прапорщики (1836). Загинув у сутичці з горцями на мисі Адлер.
Його твори, насичені романтичними легендами, яскравими деталями побуту й кавказькою екзотикою, були дуже популярними.
Тарас Шевченко в повісті «Музикант» дещо іронічно згадував пишномовність і риторичність Бестужева (один із персонажів повісті, захопляючись Бестужевим, намагався наслідувати його стиль).
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — К.: Головна редакція УРЕ, 1978.
- Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М.В.Нечкиной.-М.,"Наука", 1988
- Декабристы. Избранные сочинения в двух томах. т.1.-М.,изд-во "Правда", 1987, с.245 - 418

