Бец Володимир Олексійович
| Володимир Олексійович Бец | |
 |
|
| Народився | 14 (26) квітня 1834 с. Татарівщина Чернігівської губернії |
|---|---|
| Помер | 30 вересня (12 жовтня) 1894 (60 років) Київ |
| Місце проживання | Київ |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Галузь наукових інтересів | медицина, анатомія, гістологія |
| Заклад | Київський університет Св.Володимира |
| Alma mater | Київський університет Св.Володимира |
| Вчене звання | професор Київського університету Св. Володимира |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук |
| Відомий завдяки: | пірамідні (гігантські) клітини мозку |
Бец Володимир Олексійович (* 14 (26) квітня 1834, Татарівщина — †30 вересня (12 жовтня) 1894) — український видатний анатом і гістолог, педагог, громадський діяч, професор Київського Університету, член багатьох наукових товариств.
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився 26 квітня 1834 року в селі Татарівщині поблизу міста Остра (нині Чернігівська область) в дворянській родині. Навчався в Ніжинській та 2-й Київскій гімназіях. По закінченні медичного факультету Київського університету в 1860 році займався науковою працею в галузі анатомії на кафедрі анатомії, якою в той час керував професор О. П. Вальтер. Одночасно приділяв увагу вивченню української історії. Разом з Володимиром Антоновичем написав та видав книгу «Історичні діячі Південно-Західної Росії», котра в урядових колах була сприйнята як вияв українського сепаратизму і протест проти політики самодержавства. У 1863 році захистив докторську дисертацію (про кровообіг в печінці). З 1868 року — професор, завідувач кафедрою анатомії Київського університету. Цю посаду займав до 1889 року, коли під тиском керівництва змушений був піти у відставку.
Багато уваги приділяв педагогічній роботі, не залишаючи і практичної лікарської діяльності: з 1871 був консультантом по нервових хворобах при Кирилівській лікарні в Києві (тепер лікарня імені І. П. Павлова), а з 1884 року займав посаду головного лікаря Товариства Південно-Західних залізниць.
Помер 12 жовтня 1894 року. Похований в Києві на цвинтарі біля Видубицького монастиря. Надгробок виконаний у вигляді погруддя на гранітному постаменті.
Наукова діяльність [ред.]
Бец залишив близько 50 наукових праць. Роботи присвячені будові людського мозку, зокрема відмінностям у тонкій структурі (архітектоніці) різних його ділянок, зберігають своє величезне значення і досі. Це значною мірою сприяло розвиткові фізіології центральної нервової системи. Володимир Бец відкрив рухову зону кори головного мозку і описав в 1874 році велетенські пірамідні нервові клітини, названі його ім'ям.
Дослідження були проведені на дуже високому технічному рівні; його анатомічні препарати, що зберігаються тепер в Анатомічному музеї Київського медичного університету, дістали найвищу оцінку на виставці в Петербурзі (1872) та всесвітній виставці у Відні (1873).
Поряд з проблемами неврології, опрацьовував багато різноманітних питань теоретичної та практичної медицини. Він вивчав будову надниркових залоз (відкрив так звану хромафінну реакцію їхньої мозкової речовини), вперше провів систематичне дослідження розвитку й росту кісток (1877), написав кілька праць з клінічної діагностики та ін.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Бец Володимир Олексійович |
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
- Бец В. А. «Анатомические и гистологические исследования». М., 1950. (рос.)
- Маринджа Лукьян. В. А. Бец — Родоначальник учения о цитоархитектонике коры мозга
