Бец Володимир Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Олексійович Бец
Vladimir Betz.JPG
Народився 14 (26) квітня 1834(1834-04-26)
с. Татарівщина Чернігівської губернії
Помер 30 вересня (12 жовтня) 1894(1894-10-12) (60 років)
Київ
Місце проживання Київ
Громадянство Україна (у складі Рос.Імперії)
Національність українець
Галузь наукових інтересів медицина, анатомія, гістологія
Заклад Київський університет Св.Володимира
Alma mater Київський університет Св.Володимира
Вчене звання професор Київського університету Св. Володимира
Науковий ступінь доктор медичних наук
Відомий завдяки: пірамідні (гігантські) клітини мозку

Бец Володимир Олексійович (* 14 (26) квітня 1834(18340426), Татарівщина — †30 вересня (12 жовтня) 1894) — український видатний анатом і гістолог, педагог, громадський діяч, професор Київського Університету, член багатьох наукових товариств.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 26 квітня 1834 року в селі Татарівщині поблизу міста Остра (нині Чернігівська область) в дворянській родині. Навчався в Ніжинській та 2-й Київскій гімназіях. По закінченні медичного факультету Київського університету в 1860 році займався науковою працею в галузі анатомії на кафедрі анатомії, якою в той час керував професор О. П. Вальтер. Одночасно приділяв увагу вивченню української історії. Разом з Володимиром Антоновичем написав та видав книгу «Історичні діячі Південно-Західної Росії», котра в урядових колах була сприйнята як вияв українського сепаратизму і протест проти політики самодержавства. У 1863 році захистив докторську дисертацію (про кровообіг в печінці). З 1868 року — професор, завідувач кафедрою анатомії Київського університету. Цю посаду займав до 1889 року, коли під тиском керівництва змушений був піти у відставку.

Багато уваги приділяв педагогічній роботі, не залишаючи і практичної лікарської діяльності: з 1871 був консультантом по нервових хворобах при Кирилівській лікарні в Києві (тепер лікарня імені І. П. Павлова), а з 1884 року займав посаду головного лікаря Товариства Південно-Західних залізниць.

Могила Володимира Беца

Помер 12 жовтня 1894 року. Похований в Києві на цвинтарі біля Видубицького монастиря. Надгробок виконаний у вигляді погруддя на гранітному постаменті.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Бец залишив близько 50 наукових праць. Роботи присвячені будові людського мозку, зокрема відмінностям у тонкій структурі (архітектоніці) різних його ділянок, зберігають своє величезне значення і досі. Це значною мірою сприяло розвиткові фізіології центральної нервової системи. Володимир Бец відкрив рухову зону кори головного мозку і описав в 1874 році велетенські пірамідні нервові клітини, названі його ім'ям.

Дослідження були проведені на дуже високому технічному рівні; його анатомічні препарати, що зберігаються тепер в Анатомічному музеї Київського медичного університету, дістали найвищу оцінку на виставці в Петербурзі (1872) та всесвітній виставці у Відні (1873).

Поряд з проблемами неврології, опрацьовував багато різноманітних питань теоретичної та практичної медицини. Він вивчав будову надниркових залоз (відкрив так звану хромафінну реакцію їхньої мозкової речовини), вперше провів систематичне дослідження розвитку й росту кісток (1877), написав кілька праць з клінічної діагностики та ін.

Див. також[ред.ред. код]

Клітина Беца

Література[ред.ред. код]