Билини
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Били́ни (старини) — народні речитативно-мелодійні епічні пісні сопіально-побутового змісту, героїко-патріотичного характеру. Билини відображають воєнні й трудові подвиги народу, розкривають його високі моральні якості.
Билинні наспіви дуже подібні до плавної, співучої народної мови. Основа їх музичної побудови — короткі поспівки, що повторюються багато разів. Билини виконували спокійно й наспівно один або кілька співців у супроводі гуслів або інших інструментів.
Билини беруть початок в епосі стародавньої Русі. Більшість Билин належить до Київського циклу, розповідаючи про богатирів, могутність народу, його сподівання на незалежність та єдність батьківщини.
Богатирі билинного епосу — Ілля Муромець, Добриня Нікітич, Альоша Попович, «оратай оратаюшка» — Микула Селянинович, Садко та ін. Поетиці билин властиві постійні епітети, метафоричні порівняння, своєрідний билинний вірш тощо
Правдиве зображення у билинах поєднується з художнім вимислом. Найвідоміші оповідачі билин: Т Г. Рябінін, М. Д Кривополєнова, В. П. Шегольонок, М. С. Крюкова. В укр. і білорус, фольклорі билинні сюжети зустрічаються в казках і легендах.
Билини справили величезний вплив на професійну музику, сприяючи розвитку в ній героїко-епічних мотивів. Сюжети та мелодії билин використовували А. Аренський, Р. Глієр, О. Гречанінов, М. Лисенко, М. Мусоргський, П. Ніщинський, М. Римський-Корсаков, Б. Лятошинський, Є. Юцевич та ін.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Былины. В 2 т. М., 1958.
- Юцевич Ю. Є.. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан» 2003 р. ISBN 966-7924-10-6
