Битакове Озеро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Битакове Озеро
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Кременчуцький район
Громада Глобинська міська громада
Основні дані
Населення 22
Площа 1,041 км²
Густота населення 55,72 осіб/км²
Поштовий індекс 39044
Телефонний код +380 5365
Географічні дані
Географічні координати 49°23′48″ пн. ш. 33°07′16″ сх. д. / 49.39667° пн. ш. 33.12111° сх. д. / 49.39667; 33.12111Координати: 49°23′48″ пн. ш. 33°07′16″ сх. д. / 49.39667° пн. ш. 33.12111° сх. д. / 49.39667; 33.12111
Середня висота
над рівнем моря
96 м
Водойми Сухий Кагамлик
Відстань до
обласного центру
137 км
Відстань до
районного центру
48 км
Місцева влада
Адреса ради 39000, Полтавська обл, Кременчуцький р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 285
Карта
Битакове Озеро. Карта розташування: Україна
Битакове Озеро
Битакове Озеро
Битакове Озеро. Карта розташування: Полтавська область
Битакове Озеро
Битакове Озеро
Мапа
Мапа

Битакове О́зеро — село Глобинської міської громади, у Кременчуцькому районі Полтавської області України. Населення становить 4 особи.

Географія[ред. | ред. код]

Село Битакове Озеро знаходиться на березі річки Крива Руда, яка за 1,5 км впадає у річку Сухий Кагамлик, вище за течією за 2 км розташоване село Сидори. Річка у цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька ставків.

Історія[ред. | ред. код]

Київська Русь[ред. | ред. код]

У добу середньовіччя ця місцевість займала прикордонне положення між Руськими землями (Переяславське князівство) та Диким Полем, де кочували печеніги, хозари, татари. Про це свідчать гідроніми Кагамлик, Кагамличок (з тюркської «Каган-ерлик» — володіння Кагана) та топоніми села Битакове Озеро — Черкаси, Черкеси (з тюркської «Чири-Киси», «Чири-Киши»- люди воїни). Тому вважають, що село Битакове Озеро було заселене ще за часів набігів на руські землі кочових тюркомовних народів. А виник він як форпост у боротьбі Русі з кочовиками. Географічне положення кутка Черкеси таке, що саме тут була нейтральна земля між Кагамликом та Сулою. Далі за Сулою жили слов'яни, а за річками Кагамлик, Омельник, Псел — кочівники, бо названі гідроніми та майже всі на сході та півдні України — тюркського походження.[1][неавторитетне джерело]

Гетьманщина[ред. | ред. код]

Однак існує й інша версія заснування Битакового Озера та походження його назви. За переказами місцевих довгожителів, село було засноване за часів гетьмана Богдана Хмельницького (чи дещо пізніше) сім'ями двох козаків - Бугайця та Таранця, які осіли на вільних землях, що стали "нічийними" після того, як на цю територію перестала поширюватись влада Речі Посполитої. А назва села походить від імені воєначальника (чи командира загону) кримських татар Битака. Цей загін у ті часи допомагав війську Богдана Хмельницького у війні з Польщею, і декілька разів зупинявся табором у цій місцевості біля розливу річки. Місцевим жителям в ті часи знаходитися там було небезпечно, оскільки кримські татари брали ясир.

Російська імперія[ред. | ред. код]

До 1923 року село належало до Пирогівської волості Кременчуцького повіту.

Радянська влада[ред. | ред. код]

По сільській раді, до якої входили село Битакове Озеро з хуторами Бугайцівкою, Відногами, Гнатенківкою, Пащенками, Рудівкою, Таранцівкою,Сокурами  — 533 двори, 2600 жителів.[1]

Голодомор[ред. | ред. код]

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 63 жителі села загинули від голоду.[2]

У 1939 році в Опришківській сільській раді налічувалось 1747 жителів — наслідок голодомору 1932—1933 років.[1]

Радянсько-німецька війна[ред. | ред. код]

Після визволення від німців на хуторі Битакове Озеро працював 5221-й інфекційний пересувний польовий шпиталь.[1]

На фронтах загинули з села Битакове Озеро — 40 чоловік.[1]

Населення[ред. | ред. код]

Населення станом на 1 січня 2021 року становить 4 особи.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 111 осіб, з яких 43 чоловіки та 68 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 57 осіб.[4]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 93,10 %
російська 6,90 %

Особистості[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Опр сільрада не вказано текст
  2. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання[ред. | ред. код]