Битва біля Флоддена

Битва біля Флоддена
Італійські війни
Дата: 9 вересня 1513 Місце: біля річки Тілл, неподалік від села Бранкстон в графстві Нортумберленд, Англія Результат: Перемога Англії
Сторони
Шотландія	Англія
Командувачі
Яків IV	Томас Говард
Військові сили
біля 25 000 чоловік	біля 25 000 чоловік
Втрати
біля 10 000 чоловік	біля 1 500 чоловік

Би́тва бі́ля Фло́ддена (англ. Flodden) (9 вересня 1513 рік) — битва на річці Тілл, неподалік від села Бранкстон в графстві Нортумберленд, між військами Англії і Шотландії в період Італійських воєн (інколи її ще називають Бра́нкстонська би́тва). Одна з найкровопролитніших битв в історії Шотландії. В ній загинуло від п'яти до десяти тисяч шотландців, включаючи 12 графів, 15 лордів, безліч вождів кланів, декілька абатів, архієпископів і сам король Шотландії Яків IV.

Передумови битви

У 1509 році на англійський трон зійшов войовничий Генріх VIII. В листопаді 1511 року він приєднався до Священної ліги, союзу з Іспанією, Венецією і римським престолом проти Франції. Генріх послав на допомогу іспанському королю, своєму тестю Фердинанду II, війська, але вони були розбиті. У відповідь Генріх розпочав власну кампанію проти Франції і вторгся в країну.

Але армія Шотландії — давнього союзника франзуців — користуючись відсутністю Генріха, влітку 1513 року перейшла кордон і в свою чергу вторглася у Англію. Не зважаючи на те, що країни ще в 1502 році уклали мирний договір і сестра англійського короля Маргарет вийшла заміж за короля Шотландії Якова IV.

Яків IV, король Шотландії

Яків IV спочатку зібрав приблизно 60 000 шотландців, горців і жителів рівнин, а також 5000 французів. Проте, доки вони йшли на Бранкстон до 22 серпня їх чисельність скоротилася до 20-30 тисяч — через дезертирство та хвороби.

Шотландці, перетнувши англійський кордон, спочатку мали деякі успіхи і захопили кілька замків — Норхем, Уарк, Форд, Італ, проте просуватися далі вглиб території супротивника не квапилися. Можливо, припускають історики, Яків IV не бажав широкомасштабних військових дій з Англією, а лише прагнув продемонструвати виконання Шотландією своїх зобов'язань перед Францією.

Генріх VIII, вирушаючи в похід на Францію, поклав організацію оборони північних графств на талановитого воєначальника Томаса Говарда, графа Суррея (пізніше — другий герцог Норфолк). Йому вдалося зібрати чисельне ополчення і, не зважаючи на дощову погоду, швидко вирушити назустріч шотландцям. Одночасно англійський флот адмірала Говарда, сина графа Суррея, підвіз англійським військам легку артилерію.

Положення сторін

До ранку 9 вересня 1513 року шотландські війська розташувалися в добре укріпленному таборі на західному березі річки Тілл в Нортумберленді. Англійська армія, просуваючись по східному берегу річки, несподівано для шотландців форсувала Тілл і почала наступ. Шотландська армія була вимушена залишити свій табір і зайняти висоти біля Флодденських пагорбів. Чисельність армій супротивників була приблизно рівною — по 20-25 тисяч воїнів, проте якщо артилерія шотландців була важкою для маневрування, то англійці мали в своєму розпорядженні легкі корабельні знаряддя, що за кількістю значно перевищували шотландські.

Хід битви

Флодденські пагорби.
Сучасний вигляд західної сторони поля бою.
Шотландці і англійці зіштовхнулися на лузі.

Битва почалася опівдні — артилерійською перестрілкою. Шотландці зайняли вигідну позицію на Флодденському пагорбі, але англійці мали кращу зброю і артилерію. Легкі і точні англійські знаряддя швидко розбомбили громіздку артилерію шотландців, що змусило останніх залишити висоти і почати атаку.

Яків IV не захотів просто командувати військами: він одним з перших кинувся в бій, чим змусив інші загони на власний розсуд визначати стратегію і тактику своєї участі в битві. Але в умовах дощу і слизоти з лучників та кінноти не було користі і битва швидко перетворилася на рукопашну. Шотландські лицарі були озброєні довгими списами, які в умовах пересіченої місцевості виявилися неефективною зброєю. Проте битва була незвичайно жорстокою і довгою.

Лівому флангу шотландців під командуванням графа Хантлі вдалося відкинути англійський загін, який на них накинувся. Гірські загони графа Аргайла і Леннокса на правому фланзі в жорстокій сутичці були розбиті. Ліве крило англійців під командуванням Стенлі обійшло шотландців з заходу і відкрило артилерійський вогонь. Король Яків IV, що очолював центр шотландської армії, був убитий англійськими списоносцями.

Лише пізно вночі битва завершилася. Шотландська армія була повністю розбита, зазнавши при цьому величезних втрат: було убито до 10 тисяч шотландців, що принаймні втричі перевищувало чисельність загиблих англійців. Більш того, на полі бою, крім короля Якова IV, поліг його син Олександр Стюарт, графи Аргайл, Леннокс, Ботвелл та інші — головні постаті шотландського лицарства.

Катерина Арагонська, дружина Генріха VIII, яку той на час своєї відсутності залишив регентшою Англії, дуже пишалася перемогою під Флодденом. Вона навіть відіслала королю подарунок — закривавлену сорочку Якова IV.

Значення битви

Для шотландців Флодден став повною катастрофою, в якій загинули багато визначних представників країни, включаючи 12 графів, 15 лордів, безліч вождів кланів, декілька абатів, архієпископів і сам король Шотландії Яків IV. Для англійців це була велика перемога, яка звела шотландську загрозу майже нанівець, хоча прикордонне протистояння продовжувалося ще три роки.

Після битви шотландський трон успадкував Яків V. Він зайняв по відношенню до Англії ворожу позицію, хоча і доводився племінником її королю. Народ і церква Шотландії були готові підтримати свого юного короля у відновленні війни, але поразка біля Солуей-Моссе в 1542 році звела Якова V в могилу .

У військовій історії Флодден називають прикладом «ще одного протистояння великого англійського лука і шотландського списа». Це була остання значна битва, в якій широко використовувався відомий англійський великий лук, і одна з перших, в якій артилерія зіграла вирішальну роль.

Посилання

• Битва біля Флоддена. Історія Шотландіїї. Знамениті битви на сайті brude.narod.ru (рос.)
• Грин Дж. История английского народа. В 2 т. Т.1. — Минск, 2007. — 720 с.
• Ивонин Ю.Е. Ивонина Л.И. Властители судеб Европы: императоры, короли, министры XVI - XVIII вв. — Смоленск: Русич, 2004